GOROD.cn.ua

Після 50-ти років навчився ремонтувати холодильники

 

Невеликий, трохи пожовклий «Днепр-2» стоїть на кухні 52-річної Любові Гаймановської з Жуківки Куликівської ОТГ.



— Холодильник 1975 року випуску. Тільки раз «захворів». Вилікував його Микола Леонідович. У Чернігові — і холодильник вищий за мене, і камера. А тут нам з мамою, за якою доглядаю, їй 83 роки, і такого достатньо, — каже жінка.

— Я і давніші ремонтував. Тільки вже люди, які ними користувалися, померли, додає 67-річний Микола Кашулов (на Куликівщині він чи не єдиний з місцевих, хто ремонтує таку техніку. Зазвичай ці послуги за оголошенням надають заїжджі. — Авт.). — Нині не часто кличуть. А почнеться літо, тоді про мене згадають. І так вже більше 15 років.

Ось дитяче ліжечко обладнав під міні-тепличку. З боків поставив картон з ящиків, обгорнув його утеплювачем (він же й відбиває світло). Поставив лоточки з розсадою. Зверху повісив світлодіодні лампочки. І у моїх перчиків, помідорчиків, баклажанів і огірків світло до десятої вечора. Доки ми спати не лягаємо. З цієї «дитячої» теплички розсаду виношу у вуличну. Раніше я захоплювався, аби було побільше сортів, а тепер визначаюся виключно за смаками. Вже кілька років поспіль збираю і жовті, і червоні помідори, кожен вагою у кілограм. Це для салатів і соку. А ті, що по 150-200 грамів — у банку. Домашнє пахне набагато краще, ніж магазинне.

— Чоловік без роботи не може. Він у мене непитущий, завжди чимось зайнятий. Підзаряджається грою на музичних інструментах. Уміє грати на гармошці, на гітарі, на синтезаторі. А як сяде за барабанну установку... Раніше на весіллях грав. Тепер вдома грає і співає, у своїй кімнаті. Пише пісні. Ось півсерванта грамот і подяк за виступи, — приєднується до розмови 68-річна Ганна Кашулова. Ганна Іванівна веде у «студію» і просить чоловіка заспівати. Він поправляє мікрофон, стає за синтезатор і заводить українську пісню «Між берегами».

— Музику я люблю з дитинства. А ремонтами займатися почав вже після п’ятдесяти років, — продовжує Кашулов. Я проробив шофером з молодості і до того, як розвалився колгосп. Став у Куликівці на біржу. Якось прийшов відмічатися і вже виходив. Аж тут співробітниця центру зайнятості гукає. Каже: «Тут ситуація така, трьох мужиків записали на навчання на холодильщиків. Один десь подівся, не можемо знайти. А групу вже треба на Чернігів відправляти. Ви б не хотіли?» «Та мені вже 51 рік, яке навчання?» — відказую. А тоді подумав: дорога безкоштовна, навчання безплатне, стаж іде, знання за плечима не носити. І погодився. Сім місяців провчився в учкомбінаті неподалік танка, на Кругу. Викладачі були кваліфіковані, теорію розповідали цікаво, доступно. А практики серйозної не було. Закінчив. Прийшов на роботу до Труша (Віктор Труш, бізнесмен, голова СФГ «Колос» з Куликівки. Відомий за торговими марками «Ратибор» та «Ковбаси від фермера»). Зразу йому чесно сказав, що теорію знаю добре, з практикою не склалося.

А у нього великі промислові холодильники. Хоч і бувші у користуванні та імпортні, все з електронікою. Владиславович вислухав мене, подивився і сказав на співбесіді: «Попрацюєш, видно буде. Рік потерпи». І я став до роботи. Нашукав літератури і їздив консультуватися до викладачів учкомбінату. Вони звели мене з чернігівськими майстрами. Я в них розпитав що до чого. Брав у них запчастини. І так майже десять, років проробив.

До речі, я один справлявся з усією роботою. Ще трохи і на пенсії пропрацював.


Люди дізналися і стали кликати до себе.

Як мені дзвонять, цікавлюся, чи вже хтось копирсався у холодильнику. Бо якщо вже там чирки повиймали, болячки повставляли, то я рідко помічник у такому разі. Та винятки бувають. Якось зателефонував чоловік, благає: «Допоможіть. Індиків порізав, забили холодильник і морозилку, а не морозить». Господар подумав, компресор зламався. Приїхав, дивлюся і кажу: «Та він же в тебе крутий, італійський». «Мені його недавно майстри ремонтували. Вже міняли компресор рік тому, бо не було холоду». Е ні, думаю, з технікою треба, як з людиною, оглянути, тиск поміряти. У мене всі пристрої є. Так і зробив. Визначив. Річ у капілярі. Він тоненький, як волосина, через нього хладогент ходить. Скільки б компресор не міняли, а проблема лишалася б. Поїхали ми поночі на Чернігів за запчастиною. До ранку я копався у холодильнику і зробив. Господар очам своїм не вірив.

Було, що жінка викликала. Почула, що багатьом допомагаю і каже: «До біса та гарантія, знімай заводську мітку і роби. Он один у мене вже кілька разів на гарантії переробляли і не морозить». За того переробленого я не взявся. А новий полагодив.

Вдома у мене два холодильники і камера морозильна. Сам собі лагоджу, як треба. Якщо толк є, можна з майже безнадійного зробити робочий.

— Леонідовичу, може, й телевізори ремонтуєте?


— У своєму можу покопирсатися. У чужий ніколи не полізу, як і у пральну машину.

— Багато людей купують ненові холодильники. На що слід звертати увагу?

— Потрібно брати такий, де морозильна камера знизу. Якщо раптом перестане працювати, то можна без проблем замінити проміжний випаровувач.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №15 (1822), 15 квітня 2021 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: ремонт холодильників, Куликівщина, Микола Кашулов, «Вісник Ч», Валентина Остерська