Наталія Богдан: «Головне для фотографа це впіймати емоцію людини»
37-річна Наталія Богдана має вищу економічну освіту і більшу частину свого життя пов’язала з бухгалтерією. Але з юності не випускала з рук фотокамеру. Довгий час робила любительські знімки, для близьких та друзів, аж поки не пройшла курс навчання у відомої фотографині з Чернігова. Після цього талант розкрився на повну, а від її світлин тепер не можна відвести очей. Наталія надає перевагу родинній фотозйомці, нашому ж виданню розповіла, про свої перші кроки, у якості сімейного фотографа.
На фото Наталія Богдан
- В мої родині - всі технарі, батько мав технічну освіту, мама працювала інженером, але камера вдома була - «Зеніт», плівкова, звісно, оскільки про цифру тоді ще й гадки ніхто не мав. Брала її з собою усюди, мріючи робити знімки журнального рівня, але оскільки не розуміла налаштувань фотоапарату, то була таким собі «кнопкодавом». Тобто натискала на кнопку - і що виходило, то виходило.
- Після того, як я закінчила технікум бухобліку, вступила до столичного вишу, який тоді називали нархоз (нині Київський національний економічний університет - прим.авт.). Будучи студенткою 5-го курсу потай від батьків взяла кредит і купила свою першу фотокамеру Олімпус. Хотілося придбати саме класну камеру, ніж оновити модель телефону, та й не було тоді їх з кольоровими та тим більше сенсорними екранами. В той час ми почали жити разом з моїм нинішнім чоловіком і придбали комп’ютер, на якому я могла обробляти знімки і тоді до мене прийшло розуміння, які насправді можуть бути фото, у порівнянні з тим, що було за епохи плівкових камер. Хоча це і була звичайна цифрова «мильниця», але технічно вона мала значні переваги перед плівковими.
- Наступний фотоапарат, яким я користувалася був Nikon Coolpix. Після нього - чоловік на 30-річчя подарував дзеркальний кроп-фотоапарат (з обрізаною матрицею) Nikon D3100 з кітовим об'єктивом. На той час в родині вже була старша донька і ми переїхали до Чернігова. Також носила його скрізь з собою, всі знайомі давно звикли, що на всі свята, прогулянки, відпочинок - я завжди з камерою. Потім в мене народилася друга дитина і я для неї часто влаштовувала фотосесії.
- Цією камерою мені вдавалося робити досить пристойні світлини і я почала їх викладати на своїх сторінках у соцмережах. Згодом під фото стало з’являтися все більше коментарів від друзів та знайомих, що, мовляв, настав час зробити своє хобі новою професію, що в мене є здібності.
- І ось коли в Чернігові відкрила свої курси Ірен Бринза (Войтихівска) одна моя знайома дуже наполягала, аби я туди записалася, також постійно казав про це і чоловік, що потрібно пройти навчання і в черговий раз замінив мені камеру - на сучасну дзеркальну Canon 6D Mark II.
- Це було в 2019-му році. Курси були змішаного типу - офлайн та онлайн-зайняття - теорія та практика. В ході практики ми приходили до Ірен на майстер-класи. Саме головне, що дали мені ці курси, - це розуміння параметрів фотоапарату та всіх його технічних налаштувань. В рамках курсу весь матеріал було систематизовано, тобто тобі не потрібно щось шукати з нуля - викладач про це вже подбав.
- В ході майстер-класів нам пояснювали, як працювати з людьми, які прийшли на зйомку. Наприклад, я як людина, що займалася фото, як хобі, ніколи б не наважилася запропонувати платні послуги. А там мене навчили, як себе поводити з майбутніми клієнтами. На практичні зайняття запрошували моделей. Наприклад, приходила наречена і на живому прикладі нам показували, як йде підготовка до весілля, ми їхали в місто на локацію, де була облаштована арка з квітів для розпису «підставних» молодят і т.д. Знімали також лавсторі, родинні зйомки. В ході виконання домашніх завдань, я залучала своїх родичів та знайомих. Також зазначу, що у мене двоє дітей, і тепер, коли я вмію зробити саме той ефект, який хочу - знімки виходять більш якісні.
- Курси почалися восени і тривали десь 2 місяці. Взимку вручили дипломи. Було дуже класно і захопливо!
- Перша моя фотосесія - була родинна новорічна зйомка. Я попередила замовницю, що поки що вчуся, і зроблю фотозйомку, якщо вона оплатить лише оренду студії. Клієнтка віддячила солодощами, після чого мене трошки насварила власниця фотостудії і пояснила, що праця людини повинна оплачуватись, що я витрачаю свій час, застосовую свої знання а також дороговартісну техніку, яка в ході роботи зношується.
- Кого подобається більше знімати?
- Мені більше всього до вподоби родинна фотозйомка (діти, лавсторі, студійна, тематична). На мою думку, якщо людина хватається за все, аби заробити більше грошей - то вона дуже скоро вигорить. Самий складний і виснажливий жанр у фотозйомці людей вважається - весілля, адже там задіяно дуже багато направлень - це і портрет і репортажна зйомка і лайфстайл і т.д. Також в ході зйомки весіль потрібно дуже багато спілкуватися з людьми, дітьми протягом цілого дня. Весіль я не знімала, але був досвід зйомки днів народження та хрестин, - і там зрозуміла, що репортажна зйомка це взагалі не моє.
- Коли готуюся до зустрічі з клієнтом то попередньо в голові малюю собі картинку, певну історію. А в репортажі - нема ніякої історії, ти просто фіксуєш події, тобто лайфстайл.
- Зауважу, також, що для репортажної зйомки потрібні особливі навички та певне обладнання. Наприклад, наш другий викладач по курсам, які я проходила, - це Артем Резніченко і в нього виходять просто шикарні репортажні фото і це йому самому подобається.
- Як часто до вас звертаються клієнти?
- Все залежить від сезону. Зараз, наприклад, така погода, що на вулицю не підеш.
- Але ж є студії...
- Так, вони є, їх близько 5 самих популярних по місту, але коли за сезон, наприклад, під час новорічних свят, в одній і тій же локації сфотографувалося дуже багато людей, то деяким клієнтам іти туди вже не дуже цікаво і вони вимагають інших варіантів - а в місті та за містом їх достатньо багато. Також я не можу собі дозволити робити значну кількість фотосесій, тому що в мене є ще основна робота - зараз працюю на підприємстві «Атілос», яке виготовляє світлодіодні світлофори та ліхтарі. Світлофори з відліком часу - це винахід наших співробітників. І поки що не наважуюсь повністю зробити свою творчість основним видом заробітку.
- Я й сама не дуже люблю саме студійну зйомку, та і клієнтів більше звертається таких, яким до вподоби фотосесії на свіжому повітрі.
- Скільки коштує оренда студії?
- Близько 350-450 гривень на годину.
- Тобто на вулиці знімати для клієнта економічніше, але ж потрібно мабуть якийсь декор з собою нести - пледики, корзинки, іграшки, букети з квітами, ще щось.
- Багато що з декору є в мене - капелюшки, корзинки різних розмірів і кольорів, для дітей всілякі іграшки, візочкі плетені. Але, насправді, для гарної фотосесії не дуже важливу роль відіграє декор і коли його забагато, він навіть заважає. Як на мене головне у фотографії - зафіксувати щирі емоції. А якщо наставити купу усього і в центрі буде сидіти перелякана модель, то з цього не вийде нічого гарного і ніякі декорації не допоможуть.
- Як ви навчились розслабляти клієнтів, аби вони не виглядали у кадрі скуто?
- Перш за все, починаю жартувати. Я взагалі дуже комунікабельна людина і зазвичай мені досить легко вдається знайти спільну мову і з дорослими і з дітьми. До речі, якщо фотосесія родинна, то, в першу чергу, потрібно знайти контакт саме з малечею.
- Тож зараз чекаю, коли почнуть цвісти сади та з’явиться гарне західне світло і можна буде робити класні знімки на природі, бо зараз навколо сіро і нема нічого цікавого. Хоча, пару тижнів тому я фотографувала дівчину і ми знайшли вигідний фон, яким послужила будівля старовинного будинку.
- А які ваші улюблені локації в Чернігові та за містом?
- Більше люблю фотографувати саме за містом, подобається озеро з лебедями в Новому Білоусі. Дуже гарно у Седнєві, та й просто виїхати в якісь місця по області. Саме в Чернігові, звичайно ж до вподоби старе місто, Вал, але не тільки там можна робити гарні знімки. Наприклад, одразу декілька зйомок я робила за «Епіцентром» просто в полі. Там ростуть дуже гарні колоски і особливо ефектно робити фотосесії ввечері на заході сонця. Ще подобається в якості локації парк на Болдиній горі, що перед Троїцьким собором. Цей парк ніби і непримітний, але в ньому є щось казкове, дуже гарно світло падає. Фотографувала там одну дівчинку в довгому платті з фатину бордового кольору.
- Або ось є ще паркан по вулиці Бєлова, як йти від Шиномонтажу до пологового будинку. Біля нього росте дуже красива горобина. Я це місце відкрила випадково, коли йшла з дому до лікарні. Коли це дерево восени стає червоним - фото біля нього виходять просто неймовірні! Мої знайомі, коли я виставляла фото біля цієї горобини з донькою та іншими дітьми, дивувались, коли дізнавались де це знято. Також дуже подобається робити фотосесії в Ялівщині, адже там можна найти безліч тематичних варіантів, бо є річка, дерева, кущі.
- Що найскладніше у роботі фотографа в технічному плані та психологічному?
- В технічному - коли ти не контролюєш час зйомки. Буває так, що домовився на ранок, коли сонячне світло саме таке, як тобі треба, а людина не встигає, переносить час і відповідно вдень сонце світить яскраво, а це не дуже гарно для знімків. Для зйомки на вулиці краще підбирати час, коли сонце не над головою, а збоку.
- Якщо брати психологічний аспект, то наприклад, впіймала себе на тому, що мені некомфортно знімати масові заходи, коли довелось бути фотографом на дні народженні. Почувала себе зайвою, коли люди сиділи за столом, проголошували тости, а мені потрібно було все це фіксувати і намагатися лишатися непомітною. Якщо ж фотографую родину чи окрему людину, ніяких складнощів не виникає. Буквально пару разів було, коли попадалися діти дуже вередливі. При цьому, зауважу, що настрій дитини може змінитися миттєво в ході зйомки, навіть якщо до цього її підготували батьки. Наприклад, щось не поділили між собою брати на самій фотосесії чи дитина з якихось причин не виспалася. Але на щастя, такі історії завершувалися тим, що знімки таки вдавалося зробити.
- Ви та ваші клієнти друкуєте свої фото чи залишаєте на електронних носіях?
- Дехто друкує, але переважно і я і клієнти тримають знімки на комп’ютері чи зйомних носіях. Я в минулому році надрукувала для своїх постійних клієнтів фотосесію в якості подарунку і це викликало неабиякий ажіотаж в їх родині, адже всі бабусі-дідусі одразу ж розібрали ці знімки. І вони сказали, що ніколи не задумувалися над тим, що надруковані фото - це класно і сучасно.
- Якби у вас була можливість обрати будь-яку локацію в Україні та будь-яку людину для зйомки, де б це було і хто б це був?
- Дуже люблю поєднання моря та гір, як, наприклад у Хорватії, Чорногорії та в Криму. Тож хотілося б зробити лавсторі на фоні таких краєвидів з парою закоханих, і не важливо наскільки відомі ці люди.
- Що б ви порадили фотографам-новачкам?
- Дуже багато практикуватися. Беріть друзів, родичів і просто пробуйте різні варіанти з різними локаціями та світлом.
- Скільки ви робите знімків за місяць?
- Не рахувала, але дуже багато. Наприклад, нещодавно вийшла моя молодша 7-річна дочка Анюта з ванни з зубною щіткою, і я дивлюсь: ну, так красиво, а чого б не зняти? І таке зі мною постійно. Старша дочка Ліза - їй 13 вже не так охоче позує для фото, бо в неї вже такий вік, що стає більше незалежною, закритою, але вона дуже творча особистість, грає на гітарі і класно малює. В мене є ще племінник, він білявий і на фото виглядає неймовірно, але оскільки хлопчик, то фотографуватися не дуже любить, тож в хід іде все: шантаж, підкуп, погрози, - сміється пані Наталя.
На фото - донька Наталії Богдан Анна
На фото - донька Наталії Богдан Ліза
- З яких джерел отримуєте професійні знання?
- Це і інтернет, і власна практика і роботи колег і звичайно навчання у професіоналів. Окрім курсів, які відвідувала в Чернігові записалась на майстер-клас з колористики до всесвітньо відомого фотографа Іллі Двояковського. Мені дуже згодилися в роботі його поради. Він пояснив, як створювати гармонію на знімку за допомогою правильного підбору кольорів. Він розказав нам, як знаходити локації і який має бути одяг на моделях, щоб цим локаціям відповідав. Також дуже важливо підбирати колір цього одягу. Ми обов’язково обговорюємо з клієнтами заздалегідь, який саме на них буде одяг та взуття. Вони навіть присилають фото цього одягу і ми обираємо найліпші варіанти онлайн, або ж вони беруть декілька комплектів одягу з собою і це відбувається на місці. Я одразу перед зйомкою пояснюю, що родина повинна виглядати гармонійно на фото, і при цьому це не означає, що всі мають вдягнутися в одежу однакового кольору, потрібно аби три основні кольори перегукувалися в елементах одягу членів родини. Якщо в татка коричневі брюки, то в мами має бути, наприклад, такого ж кольору футболка, в дитини, шапочка, ще щось. Також я називаю кольори, які бажані. Якщо на дворі яскрава осінь, то прийти в одязі пастельних відтінків - недопустимо, адже модель просто загубиться на фото.
- Про що зараз мрієте в професійному плані, можливо про власну фотостудію?
- Зробити фотосесію чи декілька в неймовірно красивому місці, де б були море і гори. Частково вона вже здійснилася, коли ми їздили в Карпати з нашими хорошими знайомими. Попросила цю подругу взяти певний одяг під фотосесії і таким чином у мене була модель для фіксації її на фоні гірських краєвидів. А про власну студію зовсім не мрію, адже тоді буде потрібно займатися фактично бізнесом, я ж займаюсь фото для душі не хочу прив’язуватись до якогось певного місця. До того, ж як я казала вище - мені більше подобається робити фото, що називається про життя, на відкритому просторі, а не постановочні в студії. Звичайно, що всі вони по великому рахунку - постановочні, але коли виглядають, природньо - то це значить, що фото вдалося. Наведу приклад, чому так. В мене є альбом з маминими фото, серед них є студійні та аматорські. Так ось на студійних - можна розрізнити риси обличчя, мама там в красивому одязі, має гарну поставу. А є фотка, вона моя одна з найулюбленіших, - зроблена в гуртожитку. На знімку видно, як вона лежить на кроваті і так сміється. Тобто мені подобаєтсья фото, де видно емоції людини, на яких вона така, як є в житті, - закінчує розмову Наталія.
Gorod.cn.ua
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: Богдан, фотограф, знімки, фотозйомка, навчання