360 тисяч людей з Чернігівщини померли під час Голодомору 1932-1933-іх років. Ті, хто вижили, їли гнилу картоплю, шишки, лободу, жаб, павуків і плазунів. Про це розповіли історики Сергій Бутко та Павло Ямполець на круглому столі «Голодомор 1932-го-1933-го років: незламні». Зустріч провели до Дня пам’яті жертв голодоморів, який цьогоріч припадає на 24 листопада.
Жительці села Буда-Вороб’ївська Новгород-Сіверського району Ганні Олексієнко 90 років. Під час Голодомору їй було п’ять. Разом із трьома старшими братами вона збирала та їла гнилу картоплю, шишки, конюшину.
– Колосся крали. А так не давали? Ні, не давали, засуджували. Були такі жінки, навіть додому не поверталися. Судили їх, саджали до в’язниці, вони там і помирали. Ой, їли, що на полях підбирали. З трави пучки зривали, з конюшини. Шишки їли. Все, що зловимо. Солому розтирали. Треба ж було, щоб щось в роті пожувати. Ладки смажили з гнилої картоплі. Тільки знайдемо картоплину, спечуть одразу і їдять.
Історик Павло Ямполець досліджував історії жителів Чернігівщини, які, як і Ганна Олексієнко пережили Голодомор.
Павло Ямполець, кандидат історичних наук розповідвє.
– Якщо було заборонено вживати в їжу конину, бо це властиво для кочових народів, тоді все це було знято. Крім того, коні були померлі, посипані карбовкою або гасом, щоб люди не їли. Але вони були вимушені, щоб хоч якось. А жаби, павуки, плазуни. Одним словом, було з’їдено абсолютно все, що повзало, літало, плавало. Були так звані «блювали» або матаржаники. Це трава, лобода, кульбаба, які перемелювалися і робили щось на кшталт сурогату борошна. Потім із цього випікали на машинному маслі або на дьогті, бо не було нічого іншого. У зимовий період 32-33-іх років, коли взагалі нічого не можна було дістати з рослинного, це призвело до страшенних жахіть, до смертей, до божевілля багатьох людей і до канібалізму.
Представник Українського інституту національної пам’яті в області Сергій Бутко порівняв кількість смертей від Голодомору та під час Другої світової війни.
Сергій Бутко, представник Українського інституту національної пам’яті в області каже, що за 7 місяців голодом було вбито в нашій Чернігівській області понад 360 тисяч осіб.
– А що було під час Другої світової війни? 261,5 тисяча людей за 4 роки. 1746 У 1932-1933-му роках за умисне вбивство давали 10 років тюрми. А за 5 колосків – розстріл, а за пом’якшуючих обставин – 10 років тюрми. Які можуть бути пом’якшуючі обставини? А обставини такі – як на думку тому судді взбреде, розумієте, як він захоче, об’єктивності нема.
Трагедія 1932-1933-го років – це спеціально спланована спецоперація вбивства людей голодом.
UA: Чернігів
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: Голодомор, історія, спогади, Ганна Олексієнко, UA: Чернігів