Забрали землю

Шановна редакціє газети «Вісник Ч»!

Пише вам пошановувач вашої газети із північного села Леонівка Семенівського району, що розташоване на самісінькому кордоні з Росією, Михайленко Володимир Олександрович, пенсіонер. Примусило мене написати цей лист «земельне питання».



У 2010 році я приватизував земельну ділянку за межами населеного пункту с. Леонівка. Всі роки користувався нею, обробляв, з сусідами за межі не конфліктував.

У квітні 2015 року частину моєї земельної ділянки захватило ПСП «Степанич» (село Залізний Міст, Семенівський район). Вони в нашому селі орендують земельні паї.

Я звернувся до начальника Держгеокадастру Семенівського району Холодила Михайла Миколайовича та директора ПСП «Степанич» Сенька Юрія Михайловича, аби розібратися в цьому питанні. Але вони мені відмовили повертати землю і порадили «шукати правду в судах».

За три роки поневірянь відбулося безліч цих судів: районний, Чернігівський апеляційний суд, Вищий спеціалізований суд України, винесли рішення на мою користь: «Повернути частину земельної ділянки, привести її в придатний для використання стан і не чинити перепон в її користуванні. Ухвала Вищого спеціалізованого суду України оскарженню не підлягає».

ПСП «Степанич» визнало, що вони залізли на чужу земельну ділянку, але не знають, яку площу треба повертати. Хоча суд визначив розмір площі земельної ділянки, яку треба повернути хазяїну.

Але це рішення для законослухняних громадян, а не для нашої районної виконавчої служби, яку очолює Роман Міц. Старший державний виконавець Шумейко Людмила Анатоліївна ігнорує рішення судів і на свій розсуд вирішує це питання, а не користується законом. Напрошується думка, що все це робить ся не за «спасибі» або ж в районі створено «корупційне угрупування» в земельному питанні.

Держгеокадастр, очолюваний Холодилом М. М., здається попідробляв документи на землі резерву (чи працівники недостатньо компетентні), повидавали по дві земельні ділянки на один кадастровий номер, до того ж ідентичні — однієї площі, одної конфігурації.

Отже, «головним злом» у цьому питанні є районний Держгеокадастр. Це він створив ці проблеми, а сам усунувся від їх рішення!

Звертався я і до районної влади, допомогти вирішити це питання. Але колишній перший заступник голови райдержадміністрації, тепер він перший заступник міського голови, Кравцов Олександр Вікторович висловив тільки занепокоєння з цього приводу.

Складається думка, що у нас в районі все вирішується не по закону, а на користь «сильнішого».

Президент України Порошенко на своїй інавгурації сказав, що в Україні не свист куль і шелест купюр повинні вирішувати питання, а Конституція — Основний Закон України.

Я сподіваюсь, що рішення суду врешті-решт буде виконано конституційно.

«Борітеся — поборете, вам Бог помагає», — пророчі слова Тараса Григоровича Шевченка, сподіваюсь, справдяться. І моя земля буде повернута мені.

Але без вашого втручання я нічого не доб’юсь. Куди я тільки не писав! Все приходить на район, а вони звітують, що все повернули і рішення судів виконали. Хто ж з Києва їх прийде перевіряти! Чотири роки ПСП «Степанич» користується моєю землею.

Прошу вас надрукувати цього листа в газеті, щоб вся область знала, як після Революції Гідності, після реформ правоохоронних органів стало «добре» жити простим громадянам і відстоювати свої конституційні права. У мене склалось враження, що правду треба шукати не в судах, а у виконавчій службі, яка будь-яке рішення суду трактує по-своєму.

З повагою, Михайленко Володимир Олександрович. Вул. Заріччя, 17, с. Леонівка, Семенівський район.



«Як Крим — за документами український, а користується Путін»

— Чотири рази виконавча служба закривала провадження, і стільки ж разів я оскаржував ці дії у судах. Акта виконання жодного разу не підписував. Бо фактично рішення суду не виконане. Якщо моральну і матеріальну шкоду сільгосппідприємство змушене було виплатити, інакше його рахунки б заблокували, то в іншій частині, де сказано: «Зобов’язати ПСП «Степанич» привести 0,1167 га, що належать Михайленку, у придатний для подальшого використання стан та засіяти їх травою грястицею», — нічого. Нині там стерно від зібраної Сеньком пшениці. Моя земля — як Крим: за документами український, а користується Путін, — каже 59-річний Володимир Михайленко. — 2000 року отримав наділ на землях резерву і запасу. 2010 приватизував. Користувався 15 років, і на тобі.

Я після рішення суду прогнав конем борозну, засіяв. Іду невдовзі — уже те, що я посіяв, передисковано і засіяно вівсом. І так кілька років поспіль. Привезли свого експерта. Видумали накладку на схеми. Нібито мій наділ з паєм Долгого перетинається. Хоча на кадастровій карті ніяких перетинів немає, — показує Володимир Олександрович. — Паї видавалися на колгоспній землі. У Олександра Долгого №28, сусіди у нього Липов і Вороная. У нас сусіди Курган і Холодило. У схемі розташування немає ніяких накладок. Те ж саме відповіло мені Головне управління юстиції в області: «На належній вам ділянці відсутні перетини з наділами інших власників». Якби не моя земля, Сенько по саме село пахав би. Я їм як кістка у горлі. Вже на мене і Держінспекцію насилали. В районі все тут пов’язано: кум, сват, брат, товариш.

Хитрі кажуть: переробляй документи на землю. Ні, дорогенькі, так уже в Хотіївці людині порадили. Переробила... А тим часом найшли другу людину на цю землю і виписали на неї акт. І все законно. Я прошу лише виконати рішення суду. Інакше змушений буду звертатися до Європейського суду з прав людини.

* * *

— Хай пред’являє претензії тому, хто видав документи на землю, а не з нами воює, — каже 47-річний Юрій Сенько, директор ПСП «Степанич». — Вони допустили помилку. Вони і мають ту помилку виправити. Але людина стоїть на своїй позиції і нікого не слухає. Пропонували переробити його документи безплатно, відмовляється. Було, ми залізли на кілька його соток, але все компенсували. З тими людьми, наділи яких були неприватизовані, нам вдалося порозумітися. Була комісія, визначила межі, а він їх не визнає.


Людмила Шумейко

— Рішення виконано і 26.09.2017 року передано до архіву, — пояснює 29-річна Людмила Шумейко, старший державний виконавець Семенівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в області.

— Людмило Анатоліївно, але ж стягувач жодного разу не підписав акта, і суд поскасовував закриття проваджень.

— Були поняті, вони засвідчували факт виконання.

— І що, при вас ділянку засіяли травою грястицею? Сьогодні там стерня по пшениці.

— Як сіяли, не бачила. Виникли проблеми з визначенням частини ділянки Михайленка. Для вирішення ми залучили спеціаліста. Але Михайленко так і не погодився з його висновками. Тому спірне питання і залишилось.

На сьогодні така ситуація. Суд першої інстанції задовольнив його скаргу. Апеляція — частково. Він подав касацію, а тим часом Апеляційний суд відправив справу на Семенівку, на повторний розгляд. І тепер ми чекаємо, доки Касаційний суд передасть справу на Семенівський районний, щоб отримати ухвалу про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження. Далі будемо діяти в межах закону.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №37 (1688), 13 вересня 2018 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.