Уже зовсім скоро кінець навчального року. Для старшокласників час вибирати вуз і професію. А яка професія найкраща?

«Грошей вчителям платять мало»
Світлана Хажанець, дащенківський сільський голова, Варвинський район:
— Працюю сільським головою, але весь час згадую, як 18 років була вчителькою. З дітьми дуже подобалося працювати. Жаль, грошей вчителям платили і платять мало. Школу закрили у 2016 році. Шестеро учнів лишалося. Зараз наші школярі їздять у Варву та сусіднє село Світличне.
Мільйонери не щасливі
Сергій Деденко, мер Семенівки:
— Найкраща професія та, яка дає найбільше задоволення. Найщасливіші люди ті, чия робота при цьому ще й добре оплачується. Я щаслива людина в сенсі задоволення від роботи. В сенсі ж оплати — цього не скажу. Хоча про мільйони-мільярди не мрію. Ви вважаєте, мільйонери щасливі люди? Я так не думаю.
Толковим юристом
Людмила Козлова, пенсіонерка, Чемер, Козелецький район:
— За освітою — економіст. По своїй професії все життя і пропрацювала. Родом я із Хмельницької області. Завжди хотілося вирватись у велике місто. Вчилася у Кам’янець-Подільському технікумі. Практику проходила в Дніпрі. Тоді поїхала в Київ і зустріла свою половинку. Все життя пропрацювала на спиртовому заводі в Чемері. Боялися і на копійку общитатися. А зараз часи змінилися. Бути економістом у наш час непогано. Але толковим юристом краще. Щоб знати свої права, закони. Бо, за моїми підрахункам, за 12 років мені пенсії 70 тисяч гривень не доплатили. І в Пенсійний фонд листи писала, і судилися. Тільки минулого року, після перерахунків, підвищили на півтори тисячі.
«Моя найкраща. Приношу користь діткам»
Наталія Подоляка, вчитель молодших класів, української мови та літератури, Сосниця:
— І я, і чоловік по професії педагоги. Чоловік тимчасово безробітний, а я працюю вчителем молодших класів і української мови та літератури у Сосницькому навчально-реабілітаційному центрі. У нас дітки з порушенням мовлення і слуху. В центрі приблизно 80 вихованців. Є і з Сумської області. Якщо вони чогось нового навчилися, то це для мене вже перемога. Чому саме таку професію вибрала, сказати важко. Звичайно, вчителям треба мати міцні нерви. Інколи треба стільки часу і сили витратити, щоб дитина вимовила найпростіше для нас слово «стіл» чи «рука». Та коли спілкуюся з випускниками, які чогось у житті досягли — у спорті чи закінчили київські університети, — то трішки горджуся собою.
Не важливо, на кого вивчишся, головне, як влаштуєшся
Антоніна Ганжа, Короп, пенсіонерка:
— Кому як в житті повезе. Син учився на лісове господарство, старався. Тоді, в 90-х, грошей не було, пішов спочатку в Шорське училище, закінчив. Тоді Чугуєво-Бабчанський лісовий технікум закінчив. Хотів далі. На лісовика, в Харківський Докучаєвський*. Не пішов, бо аварія в лісі на виробництві сталася, і йому охота до лісового господарства відпала. А пішов на психолога, в Глухівський педагогічний.
Вивчився. І пилорамщиком працює. В лісгоспі дрова пиляє. От і вгадай! Є двоє онуків. Менший, третьокласник, теж дуже природу любить. А старший більше до техніки. А пішов чогось на будівельника вчитися. За компанію з однокласниками. Тепер жаліє.
Скільки на лікарів повивчалися, на вчителів, психологів. А роботи нема — то повиїжджали в 0вропу і трудяться де прийдеться: прибирають, ягоди збирають, м’ясо фасують. Була б моя воля, видала б такий закон: як тільки до пенсійного віку дожив — дома сиди. Здоров’я є — грядки обробляй, ні — відпочивай. Яку не яку пенсію отримуєш, на хліб є. Молоді дорогу дай! У нас в лікарні 90 відсотків пенсіонерів, а
молоді дівчата-медсестри за кордон їдуть. Я за життя і на взуттєвій фабриці працювала, і закрійницею. Лаборантом-дозиметристом, швачкою, кондитером, пекарем на хлібозаводі. Куди тільки життя не кидало. Всі професії по-своєму хороші. А міняла, бо життя так склалося. Але тільки до пенсії доробила — молоді дорогою поступилася, хай працюють.
*Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва
Тижневик «Вісник Ч» №19 (1670), 10 травня 2018 року
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: професія, опитування, «Вісник Ч»