Переїзду не боїмося!

У Замглайському дитячому будинку-інтернаті реорганізація — тепер він комунальний заклад «Замглайський психоневрологічний інтернат». 11 дівчат відправлять з Замглая до Ніжина, до ніжинського дитячого будинку-інтернату. Молодь починаючи з 18-річного віку до 35 років залишається.



Як живуть в інтернаті дівчата і чи чекають переїзду?

— У нас усі дітки, молодь з вадами. Найбільш розповсюджена вада — олігофренія в ступені імбецильності. Легка, середня і важка розумові відсталості.

Цього року — 50-річчя нашого закладу, — каже заступник директора Антоніна Рублевська. — Всього у нас у молодіжному відділенні — 91 дівчинка, і у відділенні до 18-річного віку —12.

Буває, що батьки беруть дівчат на літні канікули, потім привозять.

Основна вимога і завдання, яке перед нами стоїть, — соціальна адаптація та трудова реабілітація. і бачимо: результати позитивні і наша справа справді корисна. Радіємо з приводу досягнень..

У фойє — два стенди.

— Дівчатка суперово вишивають у нас бісером. В’яжуть на спицях. Паперопластикою займаються. Художньою самодіяльністю. Хоровий ансамбль «Веселка». Вокал. Гурток виразного читання.

Є дівчинка, яка бере олівець і голку губами — малює і вишиває так, бо ручки та ніжки слабкі. Дівчатка їздять на змагання з тенісу, займають місця.

Антоніна Рублевська показує роботи.

Далі йдемо у сенсорну кімнату. Там вмикається «зоряне небо», є спеціальний басейн з кульками.

Є кабінет фізичної реабілітації, це для маленьких дівчат.

— Вони сюди з задоволенням приходять. Роблять різні вправи. Йде позитивний вплив на загальний розвиток, закріплюється м’язова система, опорно-руховий апарат. Особливо діткам з ДЦП корисно. Обладнання придбали завдяки працівникам ресторанного бізнесу Києва, які брали учать у грі «Форт Буаяр». Частина реабілітаційного відділення ще в спортивному залі.

Ідемо до ігрової кімнати.

— Дуже люблять наші дівчатка збирати пазли — до тисячі штук. Підклеюємо, вставляємо у рамочку.

Є фізіотерапевтичний кабінет. Актова зала. Загалом умови у Замглаї дуже гарні.


Надія Савченко з Ніжина

У картонажній майстерні зустрічаємо дівчат-вихованок. 27-річна Оксана і 29-річна Леся Рей з Вертіївки Ніжинського району, дві сестрички, вишивають коней.

— Привозьте нам разукрашки, перемальовую з них, малюю з шести років, для мене немає нічого важкого, — каже 19-річна Надія Савченко з Ніжина, котра жила в соціальному гуртожитку для дітей-сиріт.

— Мені дуже подобається ця родина. Я спочатку була в дитячому будинку, потім жила з прийомними батьками у Чернівцях, а тепер тут, — каже 15-річна Інна Попюк. її переведуть у Ніжин.

— Чи будеш сумувати? Чи хочеш їхати? У Ніжині і хлопчики — може, буде веселіше?

— Переїзду не боїмося, але не знаю, як піде. На мою думку, мені тут краще. Тут я вже звикла. Найкраща подружка у мене залишилася в Чернівцях. Переписуюся з нею по телефону. Його купила мені старша сестра Ліля, вона живе в Італії. Ще дві рідні сестрички — Даша та Наташа.

— Улітку дівчата висаджують квіти. Є присадибна ділянка, де вони вирощують овочі, — продовжує заступник директора. — Привчаємо до кухарської справи: заварити чай, зварити яйце, відварити овочі. Приготувати млинці. Ми навіть тортики готуємо. До співпраці залучаємо волонтерів.

— Що відбувається з дівчатками, яким минає 35 років, але в них немає родичів чи батьків, куди вони йдуть далі?

— Якщо у когось є батьки, пишуть заяву: прошу виключити мою доньку зі списків дитячого будинку-інтернату. А діти, які позбавлені батьківського піклування, направляються до психоневрологічних будинків-інтернатів. Багато наших дівчаток у Любецькому психоневрологічному інтернаті. В Чернігівському геріатричному пансіонаті, в Козелецькому геріатричному. Тобто дівчатка на вулиці ні в якому разі не відправляються, про них піклується держава.

— Буває, що йде покращення здоров’я і виходять у звичайний світ?

— У нас раніше було десь 208 діток. Траплялися і більш розвинені.

— У зв’язку з реорганізацією буде зменшуватися кількість працівників?

— Є і пенсіонери, бачите, відповідно до структури, штатного розкладу, виводяться певні посади. Педагогічні працівники, молодший медичний персонал, санітарка-няня. Конкретної цифри скорочень поки не знаємо. Зараз у нас 86 співробітників.

— У Ніжині, куди переїжджають ваші діти до 18-річного віку, є і хлопчики. Чому держава так розмежовує, чому у вас тільки дівчатка?

— Це питання не до мене. Раніше в Чернігівській області був будинок-інтернат для хлопчиків і для дівчаток — Замглайський. У Ніжині хлопчики теж з вадами розвитку.

У нас є дівчатка з фізичним вадами — ДЦП. В основному вади вроджені. Але є й таке, що дитинка до трьох років відвідувала ясла і відповідала по розвитку. Після перенесеної пневмонії пішло ускладнення і виникло запалення мозкової оболонки. Після цього дитинка почала деградувати.

— Казали дітям, що буде переїзд?

— Є такі, що розуміють, є — ні. Коли дівчаток переводили до психоневрологічних будинків-інтернатів, казали: «Швидше б від вас вже поїхати». А тоді приїжджають до нових інтернатних закладів для дорослих, передзвонюють: «Заберіть». Сумують.

— Чи дозволяється дівчатам виходити за територію?

— Після 18-річного віку визначається дієздатність особи. На сьогодні у нас дівчатка визнані недієздатними. Тому обов’язково потрібен супровід, щоб піти погуляти. У кожної є діагноз, буває загострення, зриви, не постійно вони себе гарненько поводять.

За парканом ліс — там і суниці, і малина. Луки. Туди і ходимо. У. літній період робимо пікніки. Бадмінтон, м’ячик, скакалка.

— Яке фінансування на день?

— Харчування десь 46 гривень. Воно в нас доволі збалансоване. Якщо 100 грамів м’яса — то 100 грамів м’яса. П’ятиразове харчування, доволі гарне меню. Кожного дня фрукти.

Аліна Сіренко, тижневик «Вісник Ч» №6 (1657), 8 лютого 2018 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.