Хто звик до легких грошей, у тваринництві надовго не залишиться

Бахмацький район - один із лідерів в області за чисельністю поголів’я великої рогатої худоби. А фермерське господарство ПСП «Авангард», що у селі Курінь, – одне з найкращих у молочному виробництві. Його директор Василь Миколайович Булах щиро любить те, чим займається. А як же по-іншому? Ферма – це тяжка щоденна робота. Ні свят, ні вихідних. І навіть коли вимикають електрику, корів усе одно треба доїти. Тому той, хто звик до легких грошей, у тваринництві довго не протримається. Господарник впевнений, що рано чи пізно скрутні часи в нашій країні минуть, а молоко потрібне завжди. Він постійно розширює і впроваджує нові технології в своєму господарстві.



Молочним виробництвом Василь Миколайович вирішив займатися більше десяти років тому. Він викупив приміщення корівників колишнього колгоспу в рідному селі і справа закрутилася. Хоча заради справедливості слід сказати, що нелегко давалися фермеру перші кроки. Вникало чимало бюрократичних перепон на шляху становлення та розвитку господарства, були проблеми з кадрами та й із коровами. Адже в наших краях купити хорошу молочну худобу майже нереально. Тому поголів’я закуповував у різних областях України. Немало проблем і сьогодні, адже скотарство – дуже трудомістка і затратна справа. І лише сам Василь Миколайович знає, скільки сил та нервів витрачено, щоб досягти нинішнього рівня і стати одним з кращих фермерських господарств у Бахмацькому районі.



«Коли ми тільки починали свою роботу, то вже було багато господарств, які активно розвивали молочне тваринництво, – згадує Василь Миколайович. – Закуповували продуктивні породи корів, запроваджували нові технології, облаштовували доїльні зали, переходили на безприв’язний спосіб утримання. Я зі своїми співробітниками їздив учитися в село Піски до фермера Валерія Петровича Колоші в ПСП «Пісківське». Я й зараз рівняюсь на нього як на зразкового господарника і фермера. До того ж відвідав чимало господарств в Україні і за кордоном. Поступово змінював свою ферму і самі підходи до виробництва молока. Масштабні зміни нарешті розпочалися у 2011 році, коли з нуля власними силами побудували новий комплекс із сучасним доїльним блоком. І відтоді ми щороку щось оновлюємо та вдосконалюємо. Адже щоб отримати прибуток, потрібно вкласти значні кошти».

Потужності збільшуються



До слова, потужності господарства зростають з кожним роком. Нині тут понад 2500 голів худоби, з них 1230 корів, з яких 830 дійних. У планах господарства збільшити кількість фуражних корів до 1000. І господарство впевнено йде до цієї мети. Щодня на фермі надоюють 20 кубів молока. Співпрацюють з двома переробними підприємствами, куди здають молоко по 9,50 гривень за літр.

«Сьогодні молочна галузь – один із найскладніших напрямків господарювання, – констатує пан Василь. – Та за останні роки ми напрацювали вже чимало. Тому молоко виробляємо безперебійно, щодня здаємо на Яготин та на Шосткинський молокозаводи 20 кубів. Молоко тільки екстра-класу».

Працюють на результат

Загалом Василь Миколайович дуже багато вкладає в своє господарство. Тільки за останні 9 місяців у розвиток підприємства інвестував понад 10 мільйонів гривень. І це не межа.

«У нас постійно зростає продуктивність корів, – продовжує Василь Миколайович. – Щоб отримати вагомий надій, треба кошти інвестувати і в корову. Цього року ми запустили нове пологове відділення з міні-залою для доїння, придбали новий холодильник. Великий наш плюс у тому, що ми самі заговляємо корми і не купуємо ніяких домішок. У нас практично весь корм власного виробництва: кукурудзяний силос, люцерновий сінаж і сіно, солома, зерно. Кліматичні умови й родючі ґрунти дають змогу отримувати багато якісного грубого корму. Для цього маємо і всю необхідну техніку, ретельно дотримуємось технологій. За раціоном корів слідкуємо щодня, з огляду на надої кожної. Вранці даємо одне, в обід інше і так далі. На цей рік у нас в планах було отримувати 25 літрів молока на корову, а прийшли нові спеціалісти і сказали, що з такими умовами можна й 30 літрів. Тож будемо старатися».

Ветеринара «купили» разом з коровами



«Маємо потребу у хороших фахівцях, – ділиться проблемою фермер. – У нас не вистачає людей. Ніби й село велике за кількістю населення, але працювати на фермі охочих небагато, бо це ж нелегка праця. Багато хто їздить із сусідніх сіл. У нас працюють фахівці з досвідом роботи, а є й зовсім молоді, одразу після вишу. Всі, хто хоче працювати, працюють і отримують хорошу зарплату.

Доярка, наприклад, за 10 робочих днів (зміни три через три) отримує 5 тисяч гривень».

Ветеринарного лікаря родильного відділення переманили, наприклад, аж з Уманського району, що аж за 450 кілометрів від Куріня. Директор згадує, що їздили у тамтешнє господарство по корів і побачили там гарного спеціаліста. На той час у ПСП «Авангард» саме не було гарного ветеринара, а Любов Олексіївна виявилася справжнім професіоналом. Тому вирішив саме їй запропонувати роботу, ще й будинок їй придбали. Ось так, можна сказати, разом з коровами «купили» і спеціаліста.

«Я не один рік працювала в ТОВ «Полянецьке». Спочатку ветеринарним санітаром, потім зоотехніком, а потім завфермою, – розповідає Любов Анісімова. – Коли Василь Миколайович запропонував роботу, то подумала, чому б і ні. Приїхала сюди, подивилася господарство і вирішила таки переїхати. Моя робота полягає в лікуванні корів. Щодня я біля тільних корів. Адже надої на 90 відсотків залежать від того, якою корова вийшла з родильного відділення. Якщо здоровою, то й надої будуть добрі».

І ковбаси свої, і сири…



На підприємстві не тільки корів розводять і молоко здають. Тут розуміють необхідність закритого переробного циклу своєї продукції і впевнено розвиваються в цьому напрямку. Вже декілька років успішно працює ковбасний цех, де виготовляють свої ковбаси. Продають їх поки що тільки в Бахмацькому районі. У планах фермера налагодити виробництво з переробки своєї молочної продукції, щоб не просто здавати сировину за низькими цінами, а виготовляти готовий якісний продукт. Так вигідніше.

«Вже найближчим часом ми хочемо запустити лінію з виготовлення сирів, – ділиться планами пан Василь. – Це буде не тільки виробництво якісного продукту, а й нові робочі місця, що в наш час не менш важливо».

Благодійність не на останньому місці



Василь Булах не зупиняється на досягнутому. Він постійно вдосконалює своє підприємство, вкладає кошти у його розвиток. Та й не лише в підприємство. Василя Миколайовича добре знають в Куріні як людину, до котрої завжди можна звернутися по допомогу. От, наприклад, місцевий навчально-виховний комплекс. Голова села називає цю школу дітищем Булаха. Адже це за його рахунок там поміняли дах, зробили фасад, нові туалети. А для малечі облаштували садочок. І це тільки незначна частина добрих справ на його рахунку. Хоча сам Василь Миколайович не вважає цю допомогу чимось надзвичайним, бо впевнений: кому ж іще допомагати, як не дітям, не рідному селу?





Марія Пучинець, "Чернігівщина" №41 (650) від 12 жовтня 2017

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.