«Борсучок» допомагає особливим діткам

У селі Борсуків, яке входить до Кіптівської об’єднаної територіальної громади, запрацював «Корекційно-розвивальний простір «Борсучок»» для дітей з особливими потребами. Ініціатором його створення і реалізатором цього проекту стала київська громадська організація «Ми – друзі».

Історія цього незвичайного і важливого закладу розпочалася чотири роки тому, коли ГО «Ми - друзі» придбала стару будівлю колишньої Борсуківської школи, яка вже понад 20 років не функціонувала, а стояла пусткою.



«Ідея створити такий простір у мене з’явилася давно, – розповідає голова ГО «Ми – друзі» Валерія Кукса. – У нас в Києві є центр розвитку дитини з особливими потребами, який працює вже 10 років. На розвиваючі заняття до нас ходять дітки з різними відхиленнями в розвитку. В основному це синдром Дауна та аутизм. Ми завжди мріяли, що у нас буде свій дитячий психологічний санаторій, де ми могли б розвивати дітей. Місце, пов’язане з природою, щоб були дерева, трава…Шукали по всій Україні, а натрапивши на цю стару школу в селі Борсуків, подумали: це те, що треба. Звичайно, роботи було багато, але природа там просто чудова».

Допомагали небайдужі



Валерія Кукса зізнається, що без спонсорської допомоги, підтримки батьків та місцевої громади їм було б дуже важко втілити задум.

«На той час купівля цієї будівлі разом зі всім оформленням документів нам обійшлася в 250 тисяч гривень – немаленька сума, особливо для організації, яка не мала жодної фінансової підтримки від держави, – згадує пані Валерія. – Тому ми дуже вдячні за надання нам спонсорської підтримки батькам, «Міжнародному жіночому клубу», компанії «Монсанто Україна». Добре, що такі люди є, адже в нашій справі дуже важливо вірити в ідею, а вони в нас вірять. Також дуже нас підтримує і місцева староста Людмила Грищенко з чоловіком та майже всі місцеві жителі. Так поступово, крок за кроком, не без допомоги чуйних людей розпочалося облаштування території. Це була нелегка справа. Адже за всі ці 20 років, які школа пустувала, там жодного разу навіть листя не гребли. Та ми все ж облаштували територію, побудували там лісове містечко, дерев’яні дитячі майданчики. Незабаром будемо встановлювати спеціальний лабіринт для сенсорної інтеграції діток».

Мріють про повноцінний санаторій



Поки що організаторам вдалося відремонтувати лише одне маленьке приміщення та їдальню. Планують привести до ладу велике приміщення школи, щоб діти з батьками могли приїздити сюди на тиждень з ночівлею. Адже поки що це відпочинок лише одного вихідного дня.

«Тепер наші дітки приїжджають сюди у кожні вихідні разом з батьками та вихователями і можуть доторкнутися до надзвичайної природи нашого квітучого краю, – розповідає Валерія Кукса. – З часом плануємо відремонтувати велике приміщення і облаштувати психологічний санаторій. Він буде розрахований на 10-12 дітей з батьками і вихователями. Одна зміна триватиме близько тижня. Діти тут зможуть відпочивати на природі, дихати свіжим повітрям і матимуть психологічний супровід. Адже для таких дітей дуже важливо змінювати оточення. Переїхати на якийсь час в незнайоме місце і навчитися використовувати всі свої навички там, щоб новий простір стимулював дітей відірватися хоча б на кілька хвилин від матері, щоб діти змогли відчути себе самостійними. Для цього вигадуємо різні завдання і маленькі квести. Наприклад, знайти будиночок їжачка чи залізти в хатинку на дереві і відкрити якусь скриньку. Це для звичайних дітей здається елементарним, а для діток з особливими потребами іноді навіть таке нелегко. А за допомогою різних завдань вони починають краще орієнтуватися в просторі».

І українські традиції бережуть



Дуже любить Валерія Кукса українську історію і культуру, тому для своїх вихованців організувала і невеликий музей українського побуту, який розмістила в старій хаті-мазанці.

«У нас на території «Борсучка» є арт-місце – українська хата, якій понад сто років, – хвалиться пані Валерія. – Невеличкий український музей – це моя мрія. З дитинства збираю українські старожитності. Також дуже хотілося показати діткам старовинний український побут, ознайомити з традиціями наших предків, тому ми знайшли на Київщині хатинку і перевезли до Борсукова. Тут зібрали, облаштували її. Багато експонатів принесли і місцеві жителі. Зараз у справжній українській хатинці, в якій навіть є справжня піч, діти разом з батьками випікають обрядові шишечки. Дітям цей процес дуже подобається».



Окрім українського музею для діток облаштували і такий собі шкільний музей. Називають його «клас сільської школи».

«У великому приміщенні ми виділили одну кімнату, де розмістили шкільний музей, – каже Валерія Кукса. – Я називаю його класом сільської школи. Тут ми зібрали експонати зі всіх закритих шкіл, які колись діяли на території Кіптівської громади».







Марія Пучинець, "Чернігівщина" №30 (639) від 27 липня 2017

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.