Як живуть “сябри” в період кризи? (фото)

На тлі економічної кризи природнім є запитання щодо того, як живеться нашим сусідам (краще від нас, чи гірше?), якою мірою їх зачепила фінансована нестабільність. У мене воно з’явилося. А оскільки були й інші, наприклад, - що корисного є та чого потрібно остерігатися нам, простим громадянам, у взаєминах з сусідньою країною? – я вирішив пошукати відповідь у сусідній Білорусі.

Білоруси — двигун чернігівської торгівлі

Підприємцям-риночникам обласного центру достеменно відомо, що на вихідні дні потрібно привозити вдвічі більше товару, адже кожної суботи та неділі на ринках Чернігова такий ажіотаж, що в буквальному розумінні “ніде яблуку впасти”. Всі товари на оптових базах та ринках в ці дні скуповують білоруси. “Я можу взагалі не торгувати в будні, знаючи, що на вихідних приїдуть “сябри” і все скуплять,” - розповідає реалізатор жіночих сумочок на Привокзальному ринку Чернігова Світлана Причепа. Скуповують практично все, починаючи від продовольчих товарів, і, закінчуючи, оргтехнікою. Чому наші сусіди так сприятливо впливають на торгівлю в Чернігові і як живеться їм там, у себе на батьківщині?

“Таможня дает добро»

До сусідньої Гомельської області можна дістатися залізницею лишень за якихось три години, автомобілем — ще швидше. Найдешевший квиток в обидва боки вам обійдеться у 70 гривень. Майже завжди залізницею подорожують і білоруські торговці. За необхідності там же, у поїзді, щоправда, з націнкою, можна одразу ж і обміняти українські гривні на білоруські рублі чи долари. Для тих, хто вперше збирається в Білорусь, слід пам'ятати, що українську гривню неможливо обміняти в жодному з білоруських банків. Ще в Чернігові «тьоті-торговці» розсовують по сумках тим, хто їде “порожняком” куплені в обласному центрі товари: не більше 5 кілограмів продовольчих, 2 літрів спиртних напоїв, 5 кілограмів інших товарів, - саме стільки дозволяється провозити через кордон, за решту товарів потрібно сплачувати ввізне мито, що не зовсім вигідно для самих білорусів. До речі, ці правила встановила знову ж таки сама білоруська влада.

Так от хто підриває економіку Білорусії!

Геолог Михайло Вікторович, з котрим мені пощастило познайомитися під час подорожі та закріпити українсько-білоруську дружбу традиційним для слов'янських націй способом, - за допомогою горілки та сала, - розповів кумедну історію, що трапилася з ним під час перетину українсько-білоруського кордону. Раз на пів-року він зазвичай відвідує родичів з Новгорода-Сіверського і, коли повертався назад в Білорусь, мав можливість на власному досвіді переконатися, як це недобре вивозити з України... сало. “За п'ять кілограмів “стратегічного” продукту та за два літри домашнього самогону білоруські прикордонники ледь не висадили мене на півдорозі та ще й на додачу обізвали українським «шпіонок», який підриває білоруську економіку,” - з гумором згадує він. А підприємець із Гомеля, тьотя Люба, котрій я люб'язно погодився допомогти у перевезенні через кордон частини товарів, розповіла історію, як під час перевірки всім торгашам довелося вивантажувати гори товарів в Горностаївці, де і була перша перевірка білоруських митників. Але при цьому білоруси не полишають ідеї закуповуватися в Чернігові, адже придбані в Україні товари у них можна продати, як мінімум, вдвічі дорожче.

Мирний атом — під двері сусіду

Михайло Вікторович розповів, що мінімальна пенсія в Білорусі складає 450 тисяч білоруських рублів, що рівноцінно 1300 гривням і майже в 2,5 рази більше за мінімальну пенсію українського пенсіонера. Повідав білоруський геолог і про плани “бацьки” Лукашенка, котрий обіймає президентську посаду третій термін поспіль, побудувати атомну електростанцію десь в Гродненській області, поблизу Литви. “Такий собі невеличкий “подарунок” Європі,” -  висловився він.

“Набудували пам'ятників, що ніде й революцію зробити!”

Перетин українсько-білоруського кордону загалом займає півтори години — це з перевіркою документів, особистих речей та заповненням міграційної картки. В Європі говорять, що думка про країну великою мірою залежить від того, які там громадські туалети. Діставшись Гомеля, перше, що впадає в око — це чистота на вулицях міста та в громадських туалетах, гаряча вода, мило й наявність в них туалетного паперу, - дрібниця, а все ж приємно! Щоправда, неприємним є момент, що по місцевому телебаченню частенько прокручують рекламний ролик з висловлюванням одного відомого українського політика, мовляв “набудували на Майдані пам'ятників, що ніде й революцію зробити,” - за великим рахунком влада Білорусі з нас просто глузує (можливо і не даремно — Авт.).

За що білоруси так люблять “бацьку”?  

Гомель налічує майже 600 тисяч мешканців. В місті, незважаючи на економічну кризу, роботи вистачає всім. І не дивно, адже тут досить розвинена промисловість. В Гомелі успішно працюють швейна, кондитерська та меблева фабрика, а на “Сільмаші” випускають відомі на всю країну комбайни “Полісся”. Що говорити, гасло “купляйцє бєларускє” реалізується повною мірою — тут навіть тролейбуси вітчизняного виробництва. Та й молоді є де відпочити. Прекрасний Льодовий палац, де діють секції з фігурного катання, хокею та тенісу. Кожен студент, який навчався за рахунок держави, зобов'язаний два роки відпрацювати за своїм профілем на державних підприємствах та в установах. Студент одного з п'яти Гомельських вузів Ілля Мєчніков розповідає, що громадяни республіки забезпечуються повним соціальним пакетом, отож якщо і потрапиш в лікарню — лікування за рахунок держави, щоправда, окрім ліків. А от якщо в родині двоє і більше дітей — можна сміливо покладатися на державне забезпечення. “Багатодітній родині в Білорусі не складає великої проблеми отримати квартиру, ще й “жигуля” на додачу можуть подарувати,” - говорить Ілля. А що вже говорити про малозабезпечені верстви населення — в Білорусі для них цілковита підтримка.

“Жить стало лучше, жить стало веселей!”

За словами Іллі Мечнікова, те, що Олександра Лукашенка підтримують переважно пенсіонери та малозабезпечені —  незаперечний факт. “Більшості, навіть молоді, подобається його політика захисту національного виробника,” - говорить він. Проте жорстокий міліцейський контроль та несправедливість явно не до вподоби молоді. “В Білорусі найбільша густота правоохоронців на душу населення серед країн Європи, - розповідає студент. Тут на чотирьох білорусів в середньому припадає один міліціянт.” А ще “бацька” щороку збільшує квоту іноземних студентів в Гомелі, тим самим скорочуючи місця для білоруської молоді. Звичайно, вони потім повертаються на батьківщину, але багато з них залишається в Білорусі торгувати на ринках, у чому я мав можливість особисто переконатися.

Якщо не світишся — плати!

Бюджет країни наповнюється також за рахунок продажу білоруського “ноу-хау” - “флікерів”. Так тут прийнято називати наручні пов'язки зі смужками фосфору, що світяться вночі. Їх кожен громадянин, придбавши за власний рахунок, зобов'язаний вдягати на руку в темну пору, забув — штаф (на наші, як мінімум, 21 гривню). З цього приводу білоруси навіть вигадали анекдот про те, що з поміж інших повій білоруську на вулиці можна впізнати по “флікеру”, що є свідченням її законослухняності та добропорядності. 

У чому ж фішка?

Щоб розібратися в тому, чому білорусам вигідно закуповуватися на чернігівських ринках, необхідно сходити на їхні. Тому доцільно, мабуть, описати ціни в гривневому еквіваленті на основні види товарів в Гомелі. Отже,  перед Новим Роком кілограм яблук на ринку коштував приблизно 12 гривень, мандарин — 15 гривень, банани — більше 11 гривень. Ціни на алкоголь та тютюн тут значно вищі, ніж в Україні: найдешевше білоруське пиво — 3,4 гривні, пиво українських виробників — від 7,5 гривень, найдешевше шампанське в магазинах можна придбати за 45 гривень, горілку за 25. Ціни на побутову техніку тут також вражаючі: невеличкий телевізор вітчизняного виробництва “Вітязь” 9 тисяч гривень, ноутбук — 5 тисяч, чорно-білий мобільний телефон — 450 гривень.

Ціни на нерухомість в Гомелі також є дещо вищими за чернігівські. Найдешевшу однокімнатну квартиру в робітничому районі міста, де живуть переважно виходці з України, тут можна придбати за 25 тисяч умовних одиниць.

Перед новорічними святами американський долар в Білорусі можна було придбати за ціною 2240 рублів. Після Нового Року білоруси дізналися, що за одну ніч вони стали біднішими і не через те, що витратилися на свята. Стабільний до цього часу білоруський рубль девальвував на 20 % і вже сьогодні за один американський долар банки там дають 2645 рублів. Населення Білорусі, немов в лихоманці, спустошує полиці магазинів і вистоює багатогодинні черги в обмінниках з надією купити долар. Тому до виходу цього номера ціни кардинально змінилися.

Громадський туалет. Безкоштовний!

Ілля Мєчніков: "Ось вони зайці"

Така от соціальна реклама

На місцевому ринку

В Гомелі новобудови ще не заморожують

Віталій НАЗАРЕНКО

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.