Тихого завідувача ферми нагородили орденом «За мужність» посмертно

41-річного Володимира Бахмача з села Понори Талалаївського району за особисту мужність і професіоналізм, виявлений у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджено орденом «За мужність» третього ступеня посмертно.



Він був завідуючим фермою. Спокійний, тихий. Володимира мобілізували у вересні 2014 року. Служив у 13 батальйоні. Потрапив у саме пекло під Дебальцевим. 17 лютого 2015 року зв’язок з ним перервався. 80-річна мати все ще надіялася. Сподівалися і родичі. Шахраї телефонували їм, вимагали переказати гроші за розмову з Володимиром. Добре, що родичі не повелися. Пізніше з його мобільного прийшли СМС: «Он сдох». «Нахер его сюда отправила?» Дружина брата зателефонувала з мобільного матері і почула: «Твой щенок сдох, его забрали духи, будет шакалам что жрать».

Тільки 23 червня рідні, які здали аналіз ДНК, отримали повідомлення, що дані збігаються з ДНК невідомого бійця, похованого у Дніпропетровську на кладовищі Воїнської слави.

27 червня труну з тілом для перепоховання перевезли в Понори. Привезли ще затемна. Йшов дощ. Сотні людей вийшли зі свічками зустрічати героя, освічували дорогу Володі до рідного дому. Здавалося, в ту ніч у селі ніхто не спав. Коли несли на кладовище, дорогу посипали пелюстками троянд.

Бахмач — 13-ий з 13-го батальйону нагороджений посмертно.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №18 (1565)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.