«Мене вкусила гадюка», — переконаний пацієнт. «Алергічна реакція неясного генезису», — діагноз лікарів

35-річного Юрія Бобка з Наумівки Корюківського района на роботі вкусила гадюка. Про укус і досі нагадують два невеликі шрами. П'ять днів Юрій отримував крапельниці і уколи. Тепер з острахом поглядає на сіно.



Укус схожий на пробу Манту

Юрій Бобко працює на місцевій фермі. 22 травня він, як завжди, порався біля корів.
— На землі лежав пучок сіна, — пригадує чоловік. — Я його підняв. У руку щось дзизнуло, наче укол. Виступила кров. Я зразу не дуже звернув увагу. Кров витер об футболку, як зазвичай це роблю. Саму гадюку не бачив. Потім рука заніміла і пекла, наче кип'ятком обдав. Як після проби Манту, стала набрякати червона пляма. Вона все більшала. Тоді почала змінювати колір: синя — не синя, фіолетова — не фіолетова. Я захвилювався. Звернувся до наумівської медсестри. Поки вона приїхала, я вже мучився через сильну задишку. Паморочилася голова. Медсестра викликала «швидку». Тим часом у мене вже відбирало кінцівки. Температура піднялася до 38 градусів. А минуло всього декілька годин.
Добре, що зразу звернувся до медиків. У той же день зробили три уколи і крапельницю.

П'ять діб за мною спостерігали в лікарні. Стухати рука почала днів за три. Лікар казав, що то отрута розсмоктується. А голова продовжувала боліти і паморочитися.



Гадюк за своє життя перебачив багато. У ліс підеш, такого надивишся! Але вкусила вперше. Навіть собака мене ніколи не кусав. Тільки корови на фермі буцнути можуть.

Щойно мене з лікарні виписали, дивлюся, біля сусідчиного двору (там живе Альона Коноваленко) на дорозі шкірка лежить, на зміїну схожа. Я до сусідки. Альона розказала, що сапувала в садку. Коли її малий кличе: «Мамо, дивись який черв'як здоровий!». Вона глянула, а там гадюка лежить, сіра, велика. Ми таку слимаком називаємо. Альона не розгубилася — сапкою рубонула. У Наумівці і раніше гадюки людей кусали, та то було дуже давно.

А переді мною чоловіка з Орлівки Новгород-Сіверського району виписали. Його гадюка за ногу вкусила. Він у лікарню звернувся не зразу. Ніч переночував, тому й нога в нього була синя і опухла, як колодка.

«Вакцини нема, знімаємо алергічну реакцію. Отрута розсмоктується»

— Пацієнт припустив, що його вкусила гадюка, — коментує ситуацію з Бобком терапевт Корюківської центральної районної лікарні Євгенія Мехеденко. — Точно сказати, чи то укус, чи ні, — я не можу. Поставила діагноз «алергічна реакція неясного генезису». Перед ним лікувався пацієнт з Орлівки, має психічні розлади. Добитися у нього, що сталося, не можна було. 18 червня о пів на сьому вечора поступив пацієнт з Сядриного. У нього стовідсотковий укус гадюки. Змія вкусила його за руку на городі.

— Протиотрутна вакцина є?
— Я не цікавилася, — зізнається Євгенія Василівна. — Пацієнт із Сядриного поступив увечері. Вакцину треба застосувати упродовж шести годин, усе одно не встигли б. Минулі роки вакцини не було. Думаю, і цього року ситуація така ж.

— Як тоді лікуєте?
— Медикаментами знімаємо алергічну реакцію, отрута розсмоктується. Капаємо препарати, щоб виводити отруту з організму. Даємо сорбенти (здатні вбирати гази, пару та розчинені речовини).

Кожного року у нас лікуються один-два пацієнти з укусами.

Генезис — походження.

Нормальна практика

Аптека, де раніше можна було придбати протиотруту від укусу змії, — «Ліки України». Цього року вакцини нема. Яка є — прострочена, термін дії вийшов 1 червня. Нової не завозили;
— Як же виживають укушені гадюкою без протиотрути? — дивуюся. — Чому їх лікують, як від алергії?
— В Україні немає таких гадюк, після укусу яких людина помре, — говорить Микола Романюк, головний лікар обласної лікарні. — Нормальна практика — зняти алергічну реакцію у пацієнта, який звернувся з укусом гадюки.

Вікторія Товстоног, Юлія Семенець, тижневик «Вісник Ч» №26 (1520)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.