"Ставок більше нема", але...

«... Ах, голубчик, не надо меня и пускать к рулетке! Как только проснулся - сердце замирает, руки-ноги дрожат и холодеют. Приехал я сюда без четверти четыре и узнал, что рулетка до 5 часов. (Я думал, что до четырёх). Стало быть, час оставался. Я побежал. С первых ставок спустил 50 франков, потом вдруг поднялся, не знаю насколько, не считал; затем пошёл страшный проигрыш; почти до последков. И вдруг на самые последние деньги отыграл все мои 125 франков и, кроме того, в выигрыше на 110. Всего у меня теперь 235 франков. Аня, милая, я сильно было раздумывал послать тебе сто франков, но слишком ведь мало. Если бы по крайней мере 200. Зато даю тебе честное и великое слово, что вечером, с 8 часов до 11-ти, буду играть... благоразумнейшим образом, клянусь тебе. Если же хоть что-нибудь прибавлю к выигрышу, то завтра же непременно пошлю тебе».

(з листа Федора Достоєвського, відомого гравця, дружині Анні, написаного зі швейцарського казино «Saxon les Bains» 17 листопада 1867 року)



Якщо до законодавчоїзаборони ігорного бізнесу в Україні, яка «поховала» зокрема й букмекерство, ставку в Чернігові можна було зробити приблизно в 10 офіційних букмекерських конторах, то після заборони - майже на кожній тролейбусній зупинці у мережах... державної лотереї МСЛ.

Приватні букмекери у свою чергу шукають лазівки в законодавстві або «дах» з боку органів, щоб, користуючись жагою певних людей до легких грошей, продовжувати набивати свої кишені.

Начебто причиною заборони ігорного бізнесу в Україні була ігроманія - хворобливий потяг до азартних ігор, який (разом з необхідністю грошових внесків) руйнує сім’ї і калічить долі.

47-річний Костянтин 0., один з найдос-відченіших гравців на ставках («шпілер») обласного центру, грає понад 16 років - з дня відкриття в Чернігові першої букме-керської контори. При спілкуванні з «Чернігівщиною» Костянтин заперечив свою залежність від ставок і після ознайомлення з його думками ви з ним, можливо, погодитесь. Або...

Отже, слово Костянтину.

Нечесна держава

Букмекерські контори офіційно заборонили ще у 2009 році, та оператор державних лотерей МСЛ, що займається лотереями («Лото-Забава», «Мегалот» тощо), під маркою лотереї організував звичайну букмеркерську контору «Спортліга».

Є думка: відчуваючи прикриття держави та будучи монополістом на ринку ставок, МСЛ знущається з гравців. То занижує ймовірні виграші, то своєчасно не виплачує гроші та обманює людей. Скажімо, на своїх чеках вони пишуть, що 1,5 відсотки з виграшів перераховують на потреби армії, але якщо вони працюють не зовсім законно, то про які перерахунки може йти мова? Якщо ж законно і гроші дійсно перераховуються, то чому державна організація жодного разу не прозвітувала про зібрані суми?

Інший, здавалося б, дрібний факт: «Спортліга» не виплачує гравцям копійки, скільки б їх не було. Наприклад, виграєш 25 гривень 99 копійок - видадуть лише 25 грн. Уявіть, які суми з цих копійок набігають в масштабі всієї країни.

Кілька годин в чернігівському списку Forbes

Обурює, що букмекерські контори поставили на одну лінійку разом з гральними автоматами, хоча це зовсім різні речі. Автомати - гра виключно на вдачу, де за хвилини можна «прокладати» усю зарплату. Саме така гра породжує ігроманію з усіма її сумними наслідками. І я знаю, про що говорю, бо сам кілька років на них грав. Наприкінці 1990-х, коли автомати тільки почали з’являтися у Чернігові, я прийшов із сотнею гривень і за кілька годин виграв сім тисяч. Це у ті часи, коли долар був трохи менше 3 грн. Уявляєте?



Однак я не забрав гроші, а продовжив грати. Чому? По-перше, поки я грав, навколо мене з’явилися кількадесят людей, і не міг же я їх позбавити видовища. А, по-друге, хотілося грати ще. Грав я дуже довго. Глядачі, щоб я не відволікався, приносили мені поїсти-випити, аби тільки грав. Кілька разів я спускався до тисячі, але знову піднімався до 5-6 тисяч. У одного з глядачів навіть серцевий напад стався. Чим все закінчилося? Я все програв.

Але зараз мова - про ставки на спортивні події, де виграш залежить не від сприятливості дня чи розташування зірок, а від знань гравця. Це така собі інтелектуальна гра, заробіток грошей власними знаннями.

Між грою на біржі і грою на ставках немає жодної різниці. Гравець на біржі вивчає економічну ситуацію у різних країнах, робить висновки щодо росту чи падіння вартості певних акцій, на основі чого продає їх чи купує.

Цим і заробляє. Так само діє і гравець на спортивних ставках: спостерігає за розвитком подій у світі спорту, вивчає статистику, досліджує ситуацію в командах, читає пресу тощо. І, з надбаними знаннями, вкладає гроші у результат певних спортивних подій.

Як і на біржі, теж можна програти, але це не бездумне клацання кнопками, як на автоматах. Тож я за заборону гральних автоматів, але за легалізацію букмекерства.

Жадібність до ігроманії доведе

Ігри на ставках залежності зовсім не викликають, і я говорю це не просто так, а з висоти свого багаторічного досвіду. Ось я - великий шанувальник баскетболу і більшість ставок роблю саме на матчі цього виду спорту, але коли їх немає - я не ставлю. І не несу в контору гроші, щоб поставити аби на що. Немає баскетболу - не ставлю. І жодної ломки не відчуваю. Я, звісно, можу в той час поставити на який-небудь теніс чи «Формулу-1», але 5-10 гривень - не більше.

Безперечно, є люди, у яких і ігри на ставках викликають залежність. Переважно це дуже жадібні люди, які прагнуть за вечір з нічого зірвати куш. Ставлять як попало і на що доведеться, а потім з'їжджають з глузду, шкодуючи програного, та, як навіжені, шукають гроші, щоб відігратися.

Квітучий сад на Масанах

Припустимо, що від жаги людей пограти, як і від корупції, не можна позбутися. Давайте скористаємося американським досвідом у цьому питанні. Ми ж хочемо так жити, як вони? Там посеред пустелі, за 100 км від місця випробувань ядерних бомб, утворили Лас-Вегас - центр гральних розваг. Зараз вам і на думку б не спало, що відносно нещодавно там була пустеля. Бо власники грального бізнесу створили там «квітучий сад», який багатьом садам фору -20 дасть (при ставках на баскетбол фора (-20) означає, що гравець виграє тільки у випадку, якщо його команда переможе з різницею більше, аніж у 20 очок. - Авт.).

Давайте і в Україні виділимо такі місця, нехай навіть біля величезних сміттєзвалищ. Я вас запевняю: за кілька років власники грального бізнесу своїм коштом побудують сміттєпереробні заводи, приберуть території і організують людям ігрове дозвілля у шикарнихумовах. Дайте, я звертаюсь до чернігівської влади, ділянку біля смітника на Масанах — і за кілька років там буде квітучий сад.

Непрофесіоналізм

Якщо професійно підходити до ставок, то виграшів цілком вистачає, щоб безбідно існувати. Я знаю в Чернігові людей, які мають середній дохід зі ставок понад 15 тисяч гривень на місяць, які одноразово вигравали понад 100 тисяч гривень і більше. Щодо мене, то кілька разів вигравав по 10-15 тисяч.

Кривити душею не буду - мені на повноцінне життя виграних грошей не вистачає. Поясню чому: варто виграти якусь солідну суму - й одразу виростають крила, з’являється впевненість, що такі виграші будуть постійними. Тому, не довго думаючи, тринькаєш гроші...



Не відчуваю цінності таких папірців. Ось коли весь місяць працюєш, а потім отримуєш за це мозолями зароблені гроші, то ставишся до них більш бережливо. Коли ж за день виграєш місячну чи двомісячну зарплату, починаєш «гусар.ствувати»: обідати у ресторанах, пригощати оточуючих, купувати дорогу випивку. А потім якось засовуєш руку в кишеню - а там і копійки немає.

Чому так? Відсутність професіоналізму й далекоглядних цілей. Впевнений, якщо б поставив собі за мету назбирати виграшами грошей на квартиру чи дорогу машину, то за кілька років назбирав би, а так... Гроші розлітаються на всякий дріб’язок.

Чому букмекерські контори й досі існують, якщо для їх банкрутства у випадку Чернігова вистачило б кількох врівноважених професійних гравців? Через непрофесіонапів, яких дуже багато і яких так люблять контори. Вони налітають в дні важливих спортивних подій, як ось чемпіонату світу чи Європи з футболу, матчів Ліги чемпіонів тощо. Ставлять по 5-10 гривень на одночасне відбування безлічі подій. Виграш може бути космічним, але його вірогідність... У 99% випадків такі люди програють, чим і годують контори. Букмекери не люблять тих гравців, які ставлять 200-500 гривень на одну чи дві події, але усвідомлено, а тому й дуже часто виграють.

Депутати-шпілери

Для гравців на ставках метою є не гроші, а задоволення від вгаданого результату спортивної події, від розуміння, що ти чогось вартий у цій справі. При ситуації у країні, коли навіть дуже розумна людина не має можливості себе проявити, букмекерська контора дає їй таку можливість. І я не жартую. Серед гравців дуже багато розумних, поважних та самодостатніх людей: юристів, викладачів, колишніх спортсменів. Не думайте, що ставки тільки якась шантрапа робить. Таких не більше 30%.

Із гравців букмекерських контор можна сформувати міську раду, яка не буде красти і яка зможе знайти виходи з будь-яких складних ситуацій. Шляхом ставки бюджету на якусь спортивну подію? Чому б ні, якщо виграш практично гарантований. Так, я впевнений у чесності гравців. Чому? А хіба здатна нечесна людина поставити усю зарплату, увесь дохід своєї родини, на результат якогось матчу? Думаєте, Янукович би поставив? Чи Соколов? Ні, бо таке до снаги тільки чесній людині.

Кажете, розмова наштовхує на думки, що я залежний від ставок? Ставки - моє захоплення. Ви знаєте різницю між залежністю та захопленням? Вона є взагалі?



Цікавий випадок

Понад рік тому відбувалася товариська гра між футбольними збірними Південно-Африканської республіки та Іспанії. Коефіцієнт на перемогу першої був 14 (виграш 1400 гривень при ставці 100 гривень), другої - 1,2.

Приймаючи ставку гравця, касир букмекер-ської контори помилилася і замість перемоги Іспанії вибила перемогу ПАР. За правилами тієї контори, у разі помилки касира він має забрати чек з помилковою ставкою собі, поклавши у касу з власної кишені суму, рівнозначну ставці гравця, а тому видати правильний чек.

Засмучений касир вклала власні 50 гривень у безнадійну ставку. Але яке здивування очікувало її наступного дня, коли ПАР несподівано для всього світу обіграла іспанців - діючих чемпіонів світу. Всього за добу касир заробила 650 гривень «чистими».

Британська букмекерська контора Paddy Power розпочала прийом ставок на можливість відставки Президента Росії Володимира Путіна у 2015 році. Коефіцієнт на здійснення цієї події складає 17. Ставку на цьогорічне повалення Путіна внаслідок революції пропонують зробити з коефіцієнтом 13. Також британці заохочують поставити на те, що у 2015 році Путін відмовиться від Криму. Тут коефіцієнт ще цікавіший - 51.

* * *
Ось така вона, гра на ставках.

А наприкінці грудня Прем’єр-міністр України запропонував знову легалізувати гральний бізнес, щоб вивести його з тіні та наповнити бюджет податками з нього, які мають сягнути 2 мільярди гривень. Опоненти голови уряду говорять про 9 мільярдів, але запропонований прем’єром законопроект називають лобіюван-ням інтересів московських корпорацій.

Слова Костянтина про квітучий сад на Масанах підкріплюються словами про 9 млрд., або нехай «всього лише» 2 млрд. вірогідних податків від легалізації грального бізнесу. Уявіть, скільки тоді заробляють (заробляли б) власники контор та автоматів, якщо тільки податків вони будуть платити щонайменше 2 млрд.? І на кому заробляти? На мешканцях країни, більшість з яких живе за межею бідності. І не наданням їм якихось життєво необхідних товарів чи послуг, а користуючись їхніми вадами та хворобами, сподіваючись, що чоловік не понесе зарплату додому, а за вечір «прокладає» її на автоматах.

З іншого боку, чи має право держава (яка аж ніяк не сприяє людям у зароблянні пристойних грошей) не давати можливості витратити власні «копійки» на власний розсуд? Свиня ж все одно багнюку знайде - якщо не на автоматах чи ставках, то у карти гроші програє. Але чи варто зайвий раз її спокушати, виблискуючи яскравими вогнями ігрових залів?

Чому, забороняючи одне, влада не забороняє інше, а навіть заборонивши, досить лояльно ставиться до ігнорування заборони певними компаніями чи особами?

Чому, як говорить Костянтин, народний депутат розбив у центрі Чернігова один зал ігрових автоматів, а інший, що через дорогу, «забув»? І міліція «забула», яка буцімто не знала про їхнє існування, хоча обидва були поблизу головної площі міста? Мовляв, ніхто не повідомив, бо відсутній зворотний зв’язок із населенням.

Чому, як співає відомий російський виконавець, «наркотики нельзя, но можно водку»? Чим вона краща, якщо через неї одні люди вбивають інших? Якщо головна мета - наповнення бюджету за будь-яку ціну (хоча в даному разі це означає наповнення певних кишень), то чому б не легалізувати все: ігрові автомати, наркотики, проституцію.тощо? Це ж скільки мільярдів у бюджет надійде?!

Так, людина сама повинна вирішувати, як їй витрачати власні гроші, але вирішувати усвідомлено, а не, реагуючи на яскраві вогники, йти як осел до недосяжної морквини. А для цього потрібно, щоб людина мала розум, якого не здобудеш, прогулюючи уроки (пари) у залах ігрових автоматів чи на ставках.

* * *

Ознакою азартної гри вважається наявність генератора випадковостей в її основі. Наприклад, рулетка, перетасована колода карт, гральні кості... Генератор випадкових чисел може бути електронним пристроєм (гральні автомати).

Костянтин О., Ігор Стах, "Чернігівщина" № 5(509)від 29 січня 2015

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.