56-річна Антоніна Карбовська під домашнім арештом. Пристрій, закріплений на ній, «барахлить»

Домашній арешт, як запобіжний захід, з’явився в Україні з листопада 2012 року. Відколи набув чинності новий Кримінально-процесуальний кодекс. Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або в певний період доби. При цьому працівники міліції можуть використовувати електронні засоби контролю.

Дев’ять місяців я шукала, на кого ж начепили «браслет». Суди виносили багато ухвал про призначення домашнього арешту. Та електронними пристроями працювали... дільничні. Ходили перевіряти, сидить арештований удома чи пішов у гості до сусідки. Потім нас майже переконали, що апаратиків закупили мало і на Чернігівщину їх просто не дали.

Як мовиться, не було б щастя, та нещастя помогло.

Третього липня вранці 56-річна чернігівка Антоніна Карбовська купила два літри бензину, облилась , і хотіла підпалити себе у приміщенні Чернігівського міського управління Юстиції. Держвиконавець Павленко встиг вибити коробку з сірниками з її рук. Жінка протестувала проти незаконного, на її думку, вилучення і продажу чоловікового майна виконавчою службою.

Суддя Григор’єв за такі її дії присудив домашній арешт. Тут уже міліція розстаралася на електроніку.

На Карбовській електронний пристрій ізраїльської фірми «ЗМ». браслет на руці, схожий на наручний - годинник. Плюс штука, схожа на мобілку. По ній дзвонить черговий з міліції. Сигнал про точне місцезнаходження арештанта надходить у реальному часі на комп’ютер чергової частини міськ-(рай) відділу міліції. Пересування відображається на електронній карті. 3 суду привезли в міськвідділ, де протримали чотири години, бо не знали, як чіпляти ті браслети. Крутили, крутили. Врешті, вдягли його на руку і дали штуку, схожу на мобільний телефон. Сказали, щоб часто заряджала. Потім відвезли додому. Ось вона, — жінка показує пристрій — Сказали, що виходити у магазин, лікарню можна лише з 7 до 12 дня.

І тут почався терор.

Дзвінок з міліції на той пристрій: «Де ви ходите? Ви не вдома!» Я кажу: «Вдома». Не минуло й півгодини. Знову дзвінок: «Вас вдома нема». «А де я?»

Поїхала я в обласну лікарню. Сиджу під кабінетом. Знову дзвінок: «Чого ви в СБУ?». «Я була в СБУ годину тому, зараз у лікарні. Медики хай підтвердять». «А у нас пристрій показує, що ви в СБУ». «Або ваш пристрій несправний, або ви не вмієте ним користуватися!» — кажу.

Дійшло до абсурду. Вівторок, 9 липня. До мене приїхали журналісти з Києва. На кухні у мене вдома я, два кореспонденти, лікар, медсестра, чоловік, баба з ковінькою. І тут дзвінок: «Ви ж не вдома».

Я була ошелешена. «А де?» — питаю. «Апарат показує, що ви не вдома».

Журналіст мені киває ввімкнути на голосний зв’язок. Я ввімкнула, і він усе записав на свою апаратуру. Тепер у мене є офіційний доказ незалежних свідків, що я вдома, а мене незаконно звинувачують.

* * *

Антоніна Карбовська розповіла свою дуже цікаву версію подій, що передували спробі самоспалення. Матеріал зараз готується.

Тим часом, як повідомила прес-служба облуправління міліції, з метою перевірки дотримання законності і діяльності працівників Державної виконавчої служби, під час реалізації майна жінки відкрито кримінальне провадження за ч.І ст.364 Кримінального кодексу України (зловживання владою або службовим становищем). Ведеться розслідування.

І за фактом замаху на умисне пошкодження майна, вчиненого загальнонебезпечним способом, що могло призвести до загибелі людей чи інших тяжких наслідків, відкрито кримінальне провадження (ст.194).

А поки ж порадіймо, що електронна гуманізація доходить до правопорушників. Вдома в браслеті краще, ніж у СІЗО на нарах. Навіть якщо електроніка барахлить. Чи у когось криві руки.

Валентина Остерська, "Вісник Ч" №29 (1419) від 18 липня 2013

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.