Цифровий дозиметр 15-річного науковця Віталія Андрієнка з Борзни не побачив на Ріпкинщині радіації

Навіть у відселеному селі Редьківка на Ріпкинщині радіації не більше, ніж у Борзні Чернігові. «Фонили» лише сушені гриби.

Такі результати показала експедиція «Вісника Ч» у відселене село Редьківка Ріпкинського району та перевірка сховища радіоактивних відходів у лісі біля сусіднього села.

Спочатку ми знайшли цифровий дозиметр та дослідника. Єдиний в області дозиметр високого класу зібрав 15-річний житель Борзни Віталій Андрієнко. За нього йому присудили перше місце на виставці молодіжних інновацій та творчих перспектив «Майбутнє України» Малої академії наук України. Цей прилад «Гамма» винайшли росіяни, одну з модифікацій запустили у виробництво. Віталій удосконалив дозиметр. Замість однієї деталі використав аналог, разів у 15 дешевший, удвічі збільшив термін роботи від акумулятора. Збирати прилад допомагав учитель фізики Олег Скляр.
Погрішність аналогового дозиметра при нормальній вологості й температурі становить 30 процентів, а при морозі — ще більша. Цифровий одразу рахує заряджені частки, у нього немає втрат на підсилювання сигналу. Крім того, може запам'ятовувати всі вимірювання, показати найбільші тощо. Собівартість цього приладу — близько 350 гривень, а тих, що випускає наша промисловість, — 1600.
Віталій зі своїм дозиметром постійно вимірював рівень радіаційного випромінення у Борзні. Більше 20 мікрорентген на годину не виявляв. Нормою вважається до 20 мікрорентген на годину.

Їм дали голосні назви: сховища

У звіті управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Чернігівської облдержадміністрації вичитали, що в області «функціонують Корюківське, Семенівське та Ріпкинське сховища радіоактивних відходів, що були зібрані в процесі ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи». Вирішили подивитися на одне з них. Вибрали Ріпкинське — розташоване недалеко від відселеного села Редьківка.
Домовилися з Анатолієм. Забрали його з дозиметром у Борзні. І гайда на Ріпкинщину.

«Ні шиферинки не було»

— Спочатку радіоактивні відходи вивозили за село, — розповідає Лідія Масановець, колишній медик, яка дотепер живе у відселеній Редьківці. — Я була фельдшером, підняла питання перед санстанцією: радіація буде текти згори в озеро, з озера в старик, зі старика в Дніпро, а звідти — в Чорне море. Тоді в лісі за сусіднім селом Гуньківка викопали котлован, відходи туди звезли. Криші там ламали да забори, да всяке.
У селі Гуньківка за рахунок держави перестилали новий шифер на хатах. Стару покрівлю повинні були здати у сховище радіоактивних матеріалів.
— Хто з нормальних господарів буде здавати шифер? — дивується жителька Гуньківки Надія Шевченко. — Ніхто не здав. Може, яку биту шиферину хто і приніс, а цілі листи залишили у хазяйстві.
— Коли після Чорнобиля провели водогін і колодязі сказали закопати, теж ніхто не послухався, — доповнює сусід Шевченко Юрій Пучин. — І правильно люди зробили. Куди в разі чого іти по воду?
Міряємо рівень радіації в селі. Дозиметр показує 15 мікрорентген на годину. Юрій Михайлович погоджується провести нас до сховища радіації.

Йдемо накатаною тиждень тому мисливськими джипами дорогою. Вони їхали якраз у нашому напрямку. Бачимо сліди лисиць, зайця та кабанів. Заміряємо рівень випромінення на початку лісу. На корі дерева дозиметр показує 25 мікрорентген.
Виходимо на зарослу чагарниками галявину. Крізь хащі видно земляні вали. На дорозі перед ними рилося стадо диких свиней.
— Це і є сховище, — говорить Юрій Пучин. — Вирили котлован із півметра глибиною, насипали навколо нього земляні вали. За валами викопали протипожежну траншею. Тут, на в'їзді, висипали кілька машин хорошої глини. Тепер усі сюди їздять за глиною.

— Зараз сніг, на землі майже нічого не видно. А влітку тут радіоактивних відходів не помічали?
— Восени я тут гриби збирав, облазив усе. Але нічого не бачив.
— Навіть битого шиферу?
— І шиферинки не було. Віталій Андрієнко міряє радіацію в кількох місцях сховища. Дозиметр показує 15 мікрорентген.
— За 200 метрів лівіше від сховища починаються чорничники, трохи правіше — гриби, — проводить екскурсію Пучин. — Раніше тут і трохи далі, на повороті біля грибка, знаки «Радіація» стояли. Потім діти по дворах розтяти. Мені теж племінники притягли. Тепер він висить на гаражі.


Юрію Пучину й самому цікаво, чи є в Гуньківці радіація

У відселеному селі — чисто. А грибочки «фонять»

Ідемо міряти радіацію у відселене село Редьківка. Тут друга Чорнобильська зона — обов'язкового відселення. Жителів села переселили під Чернігів. Держава побудувала їм там нові будиночки, підвела газ. Нове село назвали теж Редьківка.
Але не всі жителі схотіли виселятися зі старої Редьківки. 25 дворів залишилися. Старі жителі повмирали, зараз тут живе 14 чоловік.
На більшості хат немає дахів.
— Шифер і цеглу мародери вивезли на Чернігів, — говорить власник місцевого продуктового магазину Ігор Димарчук.
Місцеві жителі розповідають, як міряли радіацію після аварії на Чорнобилі, найбільше її було під вікнами колишньої сільради. Радіоактивний пил змивало туди дощами з даху. Та зараз дозиметр показує 12-15 мікрорентген.
Віталій аж починає сумніватися — чи правильно працює дозиметр. Підносить компас — прилад показує підвищення радіації. Значить, нормально працює.

Під одним із вікон хати Лідії Масановець раніше намірювали 74 мікрорентгени, зараз прилад показує 15. Під іншим вікном, де раніше було 84 мікрорентгени, зараз 19.
Біля дозиметра кладемо сушені гриби — прилад видає 44 мікрорентгени. Підкладаємо у купку ще — набігає 50.
— Мій син приїжджає з Чернігова, каже: «Мамо, викинь гриби у яму», — переповідає Лідія Миколаївна. — Він там гриби перевіряє у себе на роботі — в управлінні сільського господарства.
— Оце картопля з Кувечичів Чернігівського району, а оце — місцева, — приносить на аналіз бульби Лідія Масановець.
Привізна картопля показує 11 мікрорентген, місцева —16.

Геннадій Гнип, тижневик «Вісник Ч» №4 (1394)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.