Мелодія серця в пейзажі бринить (фото+доповнено відео)

2 листопада в Чернігівському обласному художньому музеї відкрилась виставка до 85-річчя чернігівського живописця-пейзажиста Степана Федосійовича Бібіка (1926 – 1998).

Директор музею Ірина Ральченко та куратор виставки Світлана Власенко, розповіли про творчий шлях художника та ознайомили присутніх з його картинами.

Степан Федосійович Бібік народився у 1926 році в с. Хотіївка Корюківського (тепер Семенівського) району Чернігівської області. Його дитинство припало на період 1930-х років, юність – на роки Другої Світової війни. По закінченню школи він залишився в окупованому селі, а після його звільнення від німців вступив до лав Радянської Армії (1943 – 1950). У 1945 – 1948 роках він брав участь у радянсько-японській війні. Демобілізувавшись, він повернувся до Хотіївки, а з 1951 року оселився в Чернігові. Цього ж року він влаштувався художником-оформлювачем до кінотеатру ім. Щорса, де працював до 1956 року, після чого вступив до Чернігівського товариства художників (1956) та став працювати на Чернігівському художньо-виробничому комбінаті (1957 – 1986). У цей же час він здобув художню освіту на відділенні живопису Заочного народного університету мистецтв у Москві.

Степан Федосійович був людиною скромною, але завжди відкритою до спілкування, тому у Чернігові він знайшов не тільки улюблену справу, а й товаришів по пензлю, з якими зав`язалася тісна дружба на довгі роки. Багато років поспіль щотижня він ходив за Десну писати натуру разом з художниками: В. Береговцем, В. Коржем, А. Мордовцем, М. Прокопюком. Саме М. С. Прокопюк написав портрет Степана Бібіка в майстерні (1978 р.).

Серед жанрового розмаїття художник обрав для себе лише пейзажний живопис, хоча у його творчому доробку одинично представлений і жанр натюрморту. Він писав багато етюдів – на картоні, оргаліті, полотні, постійно відкриваючи для себе щось нове навіть у знайомих мотивах.

Твори С. Бібіка відображають його внутрішній світ – тонкого лірика і поета, який усією душею відчуває і передає ледь вловимі настроєві нюанси природи. Приглушені тони полотен і етюдів, виконаних ніби на одному подиху широким динамічним мазком, стали візитівкою особливої «бібіковської» вишуканої творчої манери.

Насправді, Степан Бібік ніколи не писав природу механістично, а завжди привносив у відчуття дійсності своє власне людське начало, коли душевний стан – радість чи сум, любов чи меланхолійна задумливість приходили у повну відповідність з натурою.

А сама творчість для Степана Федосійовича стала радістю і життєвою наснагою, адже проникаючи в дух пейзажу, споглядання природи стало для нього невіддільним від роздумів над власним життям.



Володимир Коваль, відео підготував Сергій Корж за матеріалами ТРК «Новий Чернігів»

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.