А ви вмієте плавати і не тонути? Коли і як навчилися?
А ви вмієте плавати і не тонути? Коли і як навчилися?
Ганна Омеляненко, пенсіонерка, село Подище Прилуцького району:
— Мене кум, Іван Лещенко, кинув на глибину у велику яму. Це так він захотів мене навчити плавати. Так і навчилася. Як зараз пам'ятаю той момент. В очах жовто, навкруги бульбашки, руками махаю, виплисти не можу. Тоді я трохи не втопилась. Було це на нашій річці Удай. Це зараз вона обміліла та позаростала, а тоді була глибока. Мені було років сім, а Іван був на два роки старший від мене. Той випадок ми з ним не обговорювали. Зла на нього не тримаю. Люблю воду, плаваю і тепер. А от за онука, 15-річного Сашу, боюся. Плавати він уміє, але серце моє не на місці, коли він у воді. Довелося колись витягувати з води 5-річного хлопця. Він не тонув, але забрів дуже глибоко, по самісіньку шию. Думаю, захлинеться. Батьки за ним не дивилися. Хто знає, чим би історія закінчилась, якби я його не витягнула.
Катерина Давиденко, директор TOB «Агроторговий дім Менський коопзаготпром», м. Мена:
— Не вмію плавати, хоча й водойми поблизу є. Скільки не вчили родичі — нічого не вийшло. Боюся, і все. Якось мене на природі взяли за руки та ноги і кинули у річку. Вирішили пошуткувати. На щастя, там було неглибоко. Вибралась.
Володимир Бабинець, директор Редьківського навчально-виховного комплексу Чернігівського району:
— Навчився плавати у 1966 році. Спочатку — по-собачому, потім вдосконалив уміння. Було таке, що й тонув. У Десні. Родич врятував. Подав мені руку. У життєвому морі не дають потонути досвід, витримка та спілкування із друзями. Одинадцять років працював начальником відділу освіти Чернігівського району. Дев'ятий рік працюю директором у Редьківці.
Олексій Портнов, начальник обласної водно-рятувальної служби:
Плавати навчився років у чотири. Адже виріс я на Волзі, в селі Перша Березовка, під Саратовом. Була війна, мати працювала, а ми гуляли самі. Я за братом-близнюком дивився, а він за мною. Рівнялись на старших хлопців. Вважалось: не вмієш плавати, значить, не пацан, іди до дівчат. Якось взимку провалився під лід. Це було в молодших класах, річка вкрилася першим льодом, ми вийшли грати в хокей. Коли лід тріснув, я опинився в центрі. Всі розбіглися, а я не встиг. Глибина — метрів чотири. Лід був тонкий, вода прозора, видимість хороша. Я знайшов, де лунка, і вибрався сам. Добре, що плавати вже вмів. «Топили» мене, коли вступав до Ленінградської академії зв'язку імені Бульонного, на командний факультет. Майор з нашої частини Месюк погано знав математику. Я йому допоміг, а він же мене потім «утопив». Я був старшим лейтенантом, і йому, мабуть, не сподобалося, що буде вчитися на одному факультеті з молодшим за званням. Через його тата, що був великою шишкою в академії, мені поставили «неуд». Хоч математику я знав добре і на питання відповів правильно. Але я «виплив», поступив наступного року, дослужився до командира частини зі званням підполковник зв'язку.
Геннадій Свіркул, президент Чернігівської федерації повітроплавання:
— Плавати у воді навчився рано, років у п'ять, у Севастополі, звідти родом моя мати. З 1986 року — в авіації, а десять останніх років плаваю на повітряних кулях.
Іван Данилець, директор ДП «Остерський лісгосп» у Козелецькому районі:
— Плавати навчився у 10 років, на озерах та річці Десна в селі Вовчик Козелецького району. Зараз плаваю нормально, але далеко не запливаю — береженого Бог береже.
Олена Пиндюра, менеджер Варвинської філії страхової компанії «Гарантія» зі Срібного:
— Плавати вмію. У класі шостому навчилася, на місцевому ставку. Якось сама придумала, як плисти. Складна життєва ситуація була, коли я розрахувалася з магазину. Іншої роботи на прикметі не було. Три чи чотири місяці я її шукала. А потім про мене згадала хороша знайома. І я знову при ділі. «Випливла» без втрат.
Аліна Сіренко, Тамара Кравченко, Олена Гобанова, Геннадій Гнип, Ольга Макуха, тижневик «Вісник Ч» №36 (1322)
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.