«Дуже гарні спомини про нього»: на Чернігівщині попрощалися з Олександром Назаренком

Олександр Назаренко

2 вересня у Свято-Георгіївському храмі у Мені на Чернігівщині попрощалися з 56-річним Олександром Назаренком. Колеги його згадують як людину з великої літери, безвідмовного, доброго та керівника, до якого можна було зателефонувати в будь-який час. Він був очільником обласної організації Національної спілки журналістів України та багаторічним редактором районної газети «Наше слово». Торік у жовтні долучився до війська. Помер на Сумщині 26 серпня.

«У будь-яку пору доби до нього можна було зателефонувати, спитати, і він не поспішав, що, от у мене немає часу. Він міг говорити годинами. Такий він був», — каже в.о. редактора газети «Наше слово» Віталій Сергійко.

Також Олександр Назаренко був заслуженим журналістом України й співзасновником сайту «Сусіди.City». Віталій Сергійко, який став виконувачем обов'язків редактора газети «Наше слово», коли Назаренко долучився до війська, пригадує, як 2020-го той запросив його на роботу. Каже: відтоді вони почали товаришувати.

«Я 2020 року працював у Польщі. Звідти робив дописи на своїй сторінці у Facebook. Він мені просто написав: "А немає бажання попрацювати?". Для мене це було, ну, не те, що дивним, а деякою мірою страшно, оскільки журналістика це до того моменту було не моє і навіть я й не ставив такої цілі перед собою. Але спробувати — то спробувати».

«14 років, працювала разом з ним до 2022 року. Як людина, скажу, що він дійсно гарний, з великої букви, безвідмовний, добрий», — говорить колишня колега Тетяна Глядько.

«Я пам'ятаю, їду велосипедом на роботу, а він іде, і дощ почався, без парасолі. Я йому свою парасолю віддала, а сама ж поїхала, кажу: "Я ж швидше". Він прийшов: "Ой, Анатоліївно, ви мені парасолю дали, а самі мокли!". Та я ж, кажу, велосипедом, швидше. Ну, от такий він був. З ним завжди спілкуватися було приємно. Дуже гарні спомини в нас», — розповіла колишня колега Ольга Бушак.

За словами колег, перед мобілізацією Олександр Назаренко мав проблеми зі здоров'ям та проходив курс лікування.

«Так, обмеження по здоров'ю в нього були перед тим, буквально 2024-го року. Він тривалий період перебував на лікуванні і в обласній лікарні, і в київських, у столичних лікарнях», — каже Віталій Сергійко.

Після завершення служби у храмі поминальна процесія пройшла вулицями Мени. Поховали Олександра Назаренка на центральному кладовищі у Мені. У чоловіка залишилися дружина, син та донька.



Джерело: "Суспільне Чернігів"

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.