Кадри для агросектору: як Ічнянський професійний аграрний ліцей долає кадровий голод та готує механізаторів майбутнього

На фото: Анатолій Колесніченко

Випускна кампанія та завершення навчального року – це завжди час підбиття підсумків для навчального закладу. Скільки молодих фахівців цьогоріч поповнили лави аграріїв Ічнянщини? Чи залишається молодь працювати в рідній громаді та чи готова вона до роботи на сучасній імпортній техніці? Про результати випускної кампанії, співпрацю з місцевими агропідприємствами, проходження практики та подальше навчання випускників у вишах нашим читачам розповів заступник директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Ічнянський професійний аграрний ліцей» Анатолій Колесніченко.

Про випуск та кваліфікації

– Анатолію Леонідовичу, скільки у вас цього року випускників і які професії вони здобули?

– Цього року у нас закінчили навчання 33 випускники. З них 17 осіб за професією «Слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування. Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва. Водій автотранспортних засобів». Ще 16 студентів закінчили навчання за іншою професією: «Лаборант хімікобактеріологічного аналізу. Оператор з ветеринарного оброблення тварин».

– Я розумію, що за першим напрямом навчалися лише хлопці?

– Так, за напрямом «слюсар, тракторист та водій» були лише хлопці. А от серед випускників за напрямом «лаборант-оператор» цього року хлопців і дівчат було приблизно порівну.

– А ваші лаборанти та механізатори виходять уже із кваліфікаційними робітничими розрядами?

– Так, звичайно. У нас є відповідна атестаційна комісія. Якщо студент успішно складає підсумкові іспити, йому присвоюють розряд, і це зазначається в дипломі. Випускники напряму «лаборант-оператор» отримують кваліфікацію лаборанта 3-го розряду та оператора з ветеринарного оброблення тварин 5-го розряду. Так само і з технічним напрямом: випускник отримує кваліфікацію слюсаря 3 розряду, тракториста категорій А1, А2, В1 та водія категорії С. Але ми не видаємо посвідчення тракториста чи водія, самі посвідчення видають відповідні державні органи. Щоб отримати посвідчення водія, потрібно скласти іспит у сервісному центрі МВС.

– А як щодо посвідчень тракториста?

– Ми готуємо студентів, і рівень підготовки забезпечуємо досить високий, проте іспит приймає відділ технічного нагляду Держпродспоживслужби. Цього року у відділі відбулися кадрові зміни, що вплинуло на роботу комісії з видачі посвідчень, тому випускники, які закінчили навчання цьогоріч, ще не складали іспит на отримання посвідчення тракториста. Щодо водіїв, то ми знаємо, що кілька випускників вже отримали посвідчення водія різних категорій. А от із трактористами виникла затримка, чекаємо на комісію.

– А у вас немає такої домовленості з відповідними службами, щоб на момент закінчення навчання у ваших випускників уже були посвідчення?

– Якщо це іспит на посвідчення тракториста, то раніше ми все організовували самі, і все було успішно: десь на кінець навчального року комісія приїжджала й приймала іспит. Хто склав – отримав посвідчення, хто не склав – то вже перескладав іспит в індивідуальному порядку.

Ринок праці та працевлаштування в громаді

– Який відсоток випускників ліцею працевлаштовується за спеціальністю протягом першого року?

– Повну картину ми матимемо лише на початку вересня. Багато хто з випускників (особливо хлопці) планували продовжувати навчання. Як у них складеться – чи вступатимуть далі, чи підуть працювати – з’ясується пізніше. Проте ми знаємо, що ще під час проходження практики у ТОВ «Інтер» запропонували роботу лаборанта хіміко-бактеріологічного аналізу одній з наших випускниць. І після закінчення навчання вона прийняла їхню пропозицію. Кілька хлопців-випускників також працюють – поки що пішли слюсарями на місцеві підприємства. Певний відсоток випускників виїжджає за кордон. Проблемним залишається питання «не офіційного працевлаштування»: випускники працюють, а працевлаштування немає.

– На яких аграрних підприємствах найчастіше знаходять роботу ваші випускники?

– Немісцеві випускники часто повертаються на підприємства додому. Ічнянські випускники йдуть здебільшого на місцеві підприємства: ТОВ «Інтер», ПОСП «Хлібороб», Ічнянський завод сухого молока та масла, Ічнянський молочно-консервний комбінат.

– А до Києва випускники їдуть?

– Ну як без цього? Їдуть і до Києва. Але ж ви розумієте, що в Києві це буде в найкращому разі робота бариста, офіціанта або робітника на складі. Тобто так, частина їде до столиці, але про працевлаштування за здобутою професією там, звісно, мова не йде, хоча пропозиції щодо працевлаштування з різних підприємств надходять постійно.

– А за минулі роки багато ваших випускників залишилося тут, в Ічнянській громаді?

– Не дуже багато. Якщо взяти загалом, це відсотків 30-35 у найкращому випадку. Частина зазвичай продовжує навчання, інші їдуть до Києва або взагалі за кордон. Ось минулого року у нас шестеро осіб із випуску виїхали за кордон – і юнаки, і дівчата.

Співпраця з агробізнесом та кадровий дефіцит

– У вас є постійна співпраця з підприємствами? Чи враховуєте ви їхні потреби та пропозиції?

– Так, ми дуже тісно співпрацюємо з місцевими підприємствами, особливо в питаннях проходження виробничої практики. Вони постійно потребують кадрів – останнім часом це й трактористи, й водії. Загалом, за цими професіями зараз відчувається кадровий голод.

– Зараз дуже складно знайти трактористів високого класу, адже на сучасних агропідприємствах техніка – майже як на космічних кораблях. Як аграрний ліцей допомагає вирішувати цю кадрову проблему?

– Це дійсно так. Але ж, як я вже казав, так складається, що найкращі наші випускники, які могли б одразу працювати на такій сучасній техніці, зазвичай ідуть навчатися далі. Звідси й така потреба у кадрах. Хоча можу навести й позитивний приклад із того ж ТОВ «Інтер». Кілька років тому до них пішов працювати наш випускник. Трохи попрацював звичайним трактористом, добре себе зарекомендував, і на сьогодні він уже інженер із ремонту техніки. Тобто той, хто хоче й може працювати – досягає успіху. Керівники підприємств задоволені, і випускники наші теж, адже мають і хорошу зарплату, і перспективу.

– А взагалі, яку зарплату пропонують вашим випускникам?

– Не володію такою інформацією. Запити у випускників, звісно, високі – вони хочуть одразу 25-30 тисяч грн. Але ми ж розуміємо, що це має бути фахівець високого рівня. Одразу після навчання такі гроші початківцям навряд чи даватимуть.

– На момент закінчення навчання підприємства подають вам заявки чи випускники самі шукають роботу?

– У нас змішана форма працевлаштування: хтось влаштовується самостійно, когось направляємо ми. Цього року ще з лютого місяця ми почали вивчати потреби наших підприємств. Плюс Центр зайнятості надає вакансії, та й зустрічі з роботодавцями відбуваються систематично. Наприклад, цього року була зустріч із представниками підприємств «Український Аграрний Холдинг», ТОВ «Рожнівка-Агро» та ТОВ «НаташаАГРО». У них все добре організовано: і проживання, і харчування, і наставництво, і гарна заробітна плата. Деякі випускники зацікавилися, взяли координати, збиралися поїхати.

– А підприємства надають житло для молодих робітників?

– Наскільки мені відомо, здебільшого так, але ж це переважно гуртожитки. У ТОВ «Інтер», наприклад, на сьогодні організовано підвіз працівників і також є гуртожиток. Підприємства працюють у цьому напрямку, бо розуміють: підвіз – це добре, але краще, коли люди мешкають на місці.

Матеріальна база та навчальне господарство

– А щодо матеріально-технічної бази самого ліцею? Чи допомагають підприємства в її осучасненні?

– На жаль, у цьому напрямку допомоги від підприємств, поки що, немає. І це одна з причин, чому діти не завжди готові до роботи на сучасній техніці. Техніка у нас, зрозуміла річ, ще з 90-х років. Так, вона справна, на ходу, але ж ми розуміємо: сісти після нашого МТЗ за кермо сучасного Case чи John Deere відразу дуже складно, бо це зовсім інший рівень. Втім, ті підприємства, які беруть наших випускників, самі їх додатково навчають. Діти, які справді хочуть працювати, дуже швидко все засвоюють. Вони йдуть у сільське господарство свідомо, їм це подобається, а базові знання технологічних процесів у них уже є.

– Чи плануєте оновлювати тракторний парк самостійно або за підтримки держави?

– Як тільки з’явиться така можливість, будемо оновлювати. Наразі з цим складно. Навіть маючи певні кошти, купувати нову техніку нам, як державній установі, не так просто – є свої законодавчі нюанси.

– Чи беруть ваших студентів на практику місцеві господарства?

– Так, звичайно, беруть. Там під наглядом досвідчених фахівців вони й мають можливість повчитися працювати на сучасній техніці.

– У ліцею є власна земля та навчальне господарство?

– Так, у нас є 100 гектарів орної землі. Проте через високу вартість витратних матеріалів засівати всі 100 гектарів для нас проблематично. Ми сіємо й озимі, й ярі зернові культури. До цієї роботи долучаємо студентів, де вони, під керівництвом майстрів виробничого навчання, набувають практичних навиків – це й підготовка ґрунту, і посів, і інші польові роботи.

Крім того, у нас є навчальне господарство, у якому є і тварини – свині та овечки. Це потрібно для того, щоб майбутні оператори з ветеринарного оброблення тварин вчилися з ними працювати. Адже раніше в кожному дворі була худоба, а зараз багато приходить дітей, які, крім котика, нікого в руках не тримали. Поголів’я тварин ми періодично оновлюємо – купували племінних у Сокиринцях та Борзні, щоб не було виродження. Корів не тримаємо, бо це потребує занадто багато ресурсів.

Продовження освіти у вишах

– Куди зазвичай планували вступати ваші випускники для здобуття вищої освіти?

– Найчастіше це Ніжинський агротехнічний коледж або аграрний інститут. Туди вступає близько 80% випускників, які продовжують навчання за технічними спеціальностями. Випускники-лаборанти їдуть до Білоцерківського, Бобровицького та Білорудківського фахових коледжів. Вступають наші випускники до вишів і не за фахом. Так хлопці вступають до військових училищ у Львові, Одесі. Цього року щодо військових вишів інформації поки немає – вони вже дорослі й не завжди все озвучують одразу.

– Ваші випускники вступають одразу на 2-3 курс коледжів та університетів?

– Так, до коледжів вони вступають на другий або третій курси за ступеневою освітою, оскільки частину матеріалу вже засвоїли у нас. У інститути випускники вступають за результатами НМТ на перший курс.

– На вашу думку, що є найголовнішим у роботі ліцею сьогодні, попри всі складнощі?

– Найголовніше – дати молоді не просто документ про освіту, а реальну кваліфікацію, професійні вміння та впевненість у завтрашньому дні. Так, у нас немає найновіших імпортних комбайнів, але ми даємо міцну базову підготовку, розуміння технологічних процесів і повагу до праці на землі. А далі той, хто має бажання працювати, обов’язково знайде своє місце – чи в рідній громаді на місцевому підприємстві, чи буде продовжувати навчання у виші. Сільське господарство тримається на людях, і ми цих людей готуємо.

Джерело: газета «Трудова слава», Олена Березкіна

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.