
У саду літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського розквітли унікальні деревоподібні півонії: білі, рожеві та бордові.
«Її цвітіння припадає на середину травня, тобто зараз ці квіти в нас розквітли. Від звичайної півонії вона відрізняється своїм стовбуром – він трохи нагадує дерево. Вирізняються вони своєю формою квітки – вона дуже велика, пишна і має надзвичайно приємний аромат, всі наші гості милуються цією квіткою, фотографуються біля неї, бо вона дійсно дуже-дуже красива, а цей її аромат приваблює бджіл, тому треба бути обережними», — Марія Коробко, вчений секретар літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського.
Гості садиби залюбки фотографуються біля цих квітів, а працівники музею зізнаються, що в Чернігові такі рослини зустріти складно.
«У нашому саду ці деревоподібні півонії ростуть уже багато років. Цей кущ, що в мене за спиною, він молодший, а біля будинку старші кущі. Чи можна їх побачити в Чернігові? Особисто мені не доводилося бачити їх ще десь», — Марія Коробко, вчений секретар літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського.
Вирізняється серед усього різноманіття й агава – рослина, яка колись настільки вразила Михайла Коцюбинського на острові Капрі, що письменник згадав її у своєму творі «На острові».
«Агава росте до 100 років. За цей час вона цвіте лише один раз. Перед цвітінням випускає стрілку, висота якої може сягати висоти триповерхового будинку. На вершечку цієї рослини з’являються квіти, вони потім розсівають насінинки, з яких з’являються нові рослини. А от сама рослина-матір після першого цвітіння гине», — Марія Коробко, вчений секретар літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського.
Проте в Чернігові через кліматичні умови ця рослина зацвісти не може й потребує особливого догляду.
«Агава – це рослина теплолюбна. В Італії клімат значно тепліший, ніж у нас. Тож щоб рослина не загинула взимку, її наші садівники пересаджують до теплиць, роблять це восени, коли на вулиці стає прохолодно. Викопують її величезне коріння та везуть до теплиці. Навесні, коли нема ризиків заморозків, агаву пересаджують до нашого саду», — Марія Коробко, вчений секретар літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського.
Загалом сад поділений на дві частини доріжкою, що веде від веранди до бузкової алеї, яку посадила Віра Устимівна, дружина Михайла Коцюбинського.
«Маємо ще одне цікаве місце в саду – це трав’яна канапа. Вона розташована у кінці бічної алейки. Цю трав’яну канапу для чоловіка теж створила Віра Устимівна. Із землі вона насипала таку форму, як диванчик, обсадила її зеленою травичкою, і Михайло Михайлович там відпочивав. Коли було сонце, він там засмагав, а коли ставало прохолодніше, то застеляв пледом і читав там свіжу пресу», — Марія Коробко, вчений секретар літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського.
Цей сад квітне від ранньої весни до пізньої осені, тому є одним з улюблених місць для прогулянок і фотосесій. Зокрема, година фотосесії в саду коштує 300 грн, а в садибі – 500 грн.
Джерело: сайт "Челайн", Оксана Замятіна
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.