Виробництво vs тихе життя вдома: жителям Прилук заважає кузня

До редакції звернувся 59-річний Анатолій Ткаченко з Прилук і поскаржився, що відколи неподалік його й інших сусідських будинків запрацювала кузня, люди не мають спокою. І власникам будинків, які вже переважно похилого віку, жити в таких умовах складно.

Почалася історія наприкінці травня минулого року, коли родина Анатолія Ткаченка й сусіди вперше почули незрозумілий шум. І спершу навіть не могли збагнути, звідки він долинає. Тож заходилися з’ясовувати причину.

«Поруч з нашими будинками розташовується колишній меблевий комбінат, то жінки з нашої вулиці туди пішли, знайшли власника Нікіту, а він їм повідомив, що купив ту територію і в нього там кузня. Тож свої справи заради людей не припинятиме, до того ж під час купівлі йому сказали, що поблизу жилих будівель немає», – розповів Анатолій Ткаченко.

На початку порозумітися обом сторонам не вдалося, бо, за словами Анатолія Ткаченка, на старті кузня працювала цілодобово. Сусіди почали викликати поліцію, правоохоронці приїжджали, але ситуація не змінювалася. Люди писали колективне звернення до міської ради, були на прийомі в міського голови, телефонували на гарячу урядову лінію, зверталися до інших служб. Зрештою з міськради до кузні відправили комісію, яка в серпні минулого року вимірювала рівень шуму всередині одного житлового будинку та на вулиці.

«Був висновок, що в будинку рівень шуму перевищує норму, а на вулиці – ні. Натомість Нікіті зробили припис, щоб він вікна засклив, аби вібрація меншою була, щоб вони в кузні в касках працювали й тому подібне.

Йому дали два тижні на виконання всіх цих завдань. Але він тільки на початку грудня позабивав пластиком величезні отвори вікон.

Я їздив до нього і казав, що він жити нікому не дає. А він відповів, що ми проживаємо тут незаконно, що заплатить 20 тисяч доларів – і нас виселять.

Ми знову написали скарги в міську раду, поліцію, прокуратуру. Але у відповідь – тиша», – зауважив Анатолій Ткаченко.

У січні цього року люди знову ходили на прийом до міського голови. І там від в.о. головного архітектора почули, що виявляється, там, де вони живуть, – промислова зона. І люди живуть незаконно.

«Ви побудувалися і добудувалися незаконно», – сказала архітекторка. Нас було на прийомі п’ятеро. Якби я, припустимо, був сам, я ще міг би подумати, що я щось почув не те…

Ми всі підвелися й кажемо: «Як це ми живемо незаконно? У нас усі документи повністю є. У нас усе приватизовано, ми за все платимо! Отак нас у міській раді відфутболили», – пояснив Анатолій Ткаченко.

Останнім часом кузня працює із 6-ї ранку і до 18-ї, 19-ї чи навіть 21-ї години вечора, залежно від кількості замовлень. І людський терпець вривається.

Вдалося дізнатися позицію і власника підприємства Нікіти.

«Я – на промисловій території, бо вона зареєстрована як виробнича і промислова. На цьому місці і раніше була кузня, працювали слюсарі, виготовляли інструмент для себе. А я просто поновив кузню, викупив частину підприємства і працюю. Я й так пішов на поступки людям, не працюю вночі, а з 6-ї ранку. Бо в промисловості свої норми праці, і це вже не нічна зміна. А щодо норм шуму, то я вже Анатолію Ткаченку казав, нехай звертається до суду. Якщо його щось не влаштовує, вирішення питань у судовій площині – нормальна практика. Місцева влада надала йому таку ж відповідь. Можливо, у фантазії Анатолія Ткаченка – це спальний сектор.

Ми розташовані в промисловій зоні, це не приватний сектор. За нами – ще підприємство, за підприємством ще підприємство. А неподалік будинку Анатолія Ткаченка є база прийому металу, там, де заїжджають вагони, вантажать метал, але то все нормально. І залізниця, біля якої він живе, теж не заважає», – зазначив Нікіта.

За його словами, дружина Анатолія Ткаченка більш доброзичлива, вона приїжджала і просила, щоб кузня працювала з 6-ї ранку, і поліція про це просила, тож він і погодився. Але через відключення світла, бувало, що доводилося розпочинати роботу на годину раніше. Так було у грудні 2025 року.

«Ми запускалися о 5-й ранку, щоб хоча б три годинки попрацювати, поки вимкнуть світло на сім годин. То я до них їздив, дружині Анатолія Ткаченка казав: «Вибачте, але ми кілька тижнів будемо працювати з 5-ї ранку, бо немає можливості працювати взагалі». До мене ж і з міської ради приїжджали, дивилися, щоб я зробив загороджувальні елементи на вікнах, аби в бік будинків менша вібрація йшла. Але ж цех великий і, зрозуміло, що відлуння та вібрація по ньому розносяться…», – розповів Нікіта.

Щодо погроз виселення людей, то Нікіта визнав, що сказав то на емоціях, коли на свою адресу від Анатолія Ткаченка почув нецензурну лексику.

«Вони будинки приватизували, їх уже ніхто не може виселити, я це розумію. Але я сказав, що через суд буду добиватися, що передача цих домівок у житловий фонд була неправомірною. Аби вони знали, що живуть у промисловій зоні і не скаржилися на мене. Я просто цей папірець віднесу до поліції і міської ради, аби вони теж знали», – запевнив Нікіта.

Має подальший план дій і Анатолій Ткаченко: «Ми тут багато років живемо, є люди, які прожили все своє життя. Наприклад, є людина, яка вже не може самотужки вийти на вулицю, то її рідні виводять посидіти. А він стукає. Як таке може бути? Ми будемо, як кажуть, скидатися і подавати до суду, тому що в нас іншого виходу немає».

Джерело: сайт "Челайн", Ірина Осташко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.