Втрачені годувальниці

У с.Дягове Менського району вночі дотла згоріло орендоване тваринницьке приміщення фермерського господарства Петра Гречухи: загинуло 39 корів. Збитки сягають ста тисяч гривень.



За словами начальника Менського райвідділу Головного управління МНС України в Чернігівській області майора внутрішньої служби Володимира Варуші, повідомлення про пожежу надійшло на диспетчерський пункт менських рятувальників на початку третьої ночі. На місце пригоди негайно виїхала одне відділення Менської самостійної державної пожежної частини Ns 32 та пожежно-сторожова охорона із сусіднього Стольного. О пів на третю менян и та стольненці буди на місці. На той час полум'я вже гасив підрозділ дягівської ЛСО в складі Миколи Кучеренка, Юрія Васюти та Володимира Петренка. Володимир перший побачив пожежу:

— В ту ніч я не чергував. На посту були Микола та Юрій. Вночі прокинувся, бачу горить ферма (Володимир живе неподалік. — Прим. авт.). Відразу подзвонив своїм хлопцям на пост, потім у Мену. Сам побіг двері сараю відчиняти. Помітив, що біля входу лампочка горіла (ця деталь дуже важлива у подальшому розслідуванні. - Прим. авт.).

Місцеві рятувальники вилили на палаючу будівлю чотири тонни води, але все було марно: вогонь котився так швидко, що ніяких зусиль не вистачало. Стеля не витримала і впала.

Дивно, що в селі ніхто не чув ревіння худоби.

На сьогодні слідство розглядає три версії пожежі: коротке замикання, підпал та необережне поводження з вогнем. Сам господар тваринницької ферми вважає, що це був саме підпал. Його думку поділяють і селяни. По-перше, горіло з того боку, де не було електропроводки. Електролічильник та рубильник розміщуються біля входу до сараю, а там стіна, на диво, залишилася цілою, хоча мала згоріти дотла. До того ж дріт протягнуто лише до середини будівлі. Тепер про лампочку, що світилася навіть тоді, коли сарай уже горів на всю силу. Якби сталося коротке замикання, то вона погасла б першою.

— Ви когось підозрюєте у підпалі? — питаю Петра Гречуху.

— Нікого. У Дяговій у мене ворогів немає. Я тут народився і виріс. Тут живе моя мама.

— Чи застраховане майно?

— Ні.

Десять років тому Гречуха наважився стати фермером. Виростив удома одинадцять телят. Коли стало тісно, узяв в оренду в колишньому колгоспі занедбану стайню. Став нарощувати поголів'я. Разом з тим взяв 50 гектарів землі у фермерське господарство, потім ще 74 гектари йому довірили пайовики, а ще е батьківські паї. Всього 150 гектарів землі.

— Що будете робити далі? — питаю у Гречухи.

— Вцілілий метал здамо набрухт. А згарище закопаємо.



Через день-два збиралися виганяти поголів'я на випас. Не встигли. Не дожили бідолашні годувальниці до того дня, — журиться Петро Миколайович. — Мене спіткало велике горе, але фермерства полишати не збираюся. Буду працювати на землі, а з часом, можливо, повернуся й до тваринництва.

Андрій Димич, «Гарт» №19 (2251) від 11 травня 2006

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.