«Дітей врятувала «загартованість»

«Дітей врятувала «загартованість», — переконана дільничний педіатр хлопчиків, покинутих мамою в неопаленій хаті.



Печально почався навий рік дія двох братиків із Городні — п'ятирічного Саші та трирічного Мишка. На довгих три доби вони стали в'язнями власного будинку. 1 січня їхня мати, 25-річна Галина (назвемо її так), пішла до сестри в сусіднє село святкувати „нове щастя". За словами жінки, повернутися додому вона збиралася того ж дня, дітей же залишила на свого співмешканця (до речі, будинок належить йому). Чоловік стверджує, що, в свою чергу, доручив доглянути за хлопчиками рідній сестрі. Як там усе було насправді, ніхто не знає, проте факт зтишається фактом — діти майже чотири дні провели в замкненій хаюдній хаті без свіпиа, без їжі і майже без води. Таке не те що пережити — уявити важко. Кошмари дія діпиахів скінчишся 4 січня. Чоловік, який прийшов подивитися на будинок як потенційний покупець (співмешканець Гамани збирався продати дім), побачив у вікні двох затиканих мштків. Кинувся до сусідів, разам тиелшеали міг і цію, "швидку". І дітей звиьнили.

Стан хлопчиків після тривалого ув'язнення описувати важко. Літи сиділи на дерев'яному ослінчику, тісно притулившись одне до одного, — розповідає Тамара Ше-мець, дільничний педіатр, яка увійшла до будинку разом із правоохоронцями. — Невмиті, недоглянуті, босі, у якихось стареньких светриках і штанцях, одягнутих на голе тіло. Вони куталися в дитячу ковдрочку, намагаючись зігрітися. В хаті було дуже холодно — не більш ніж 5-о градусів тепла. Хлопчики зустріли нас радісно. Ми стали їх збирати і старший братик побіг до відра з водою — хотів напитися. Ми придивилися, а та вода уже вкрилася пліснявою,-тому Саші пити її не дозволили. Хоча діти, очевидно, весь час пили саме з цього відра, бо іншої води в домі не було. Не знайшли ми й ніякої їжі..." Коли хлопчиків привезли до лікарні, перш за все хотіли їх помити. Однак роздягатися малюки боялися. Як з'ясувалося, всі три дні вони випорожнялися під себе, бо навіть не привчені до горщика. Взагалі і Сашко, і Мишко недостатньо розвинуті для свого віку. Меншому на вигляд років півтора, старшому — чотири. Вони майже не вміють говорити — Саша знає лише найпростіші слова, Мишко вимовляє окремі склади. Видно, що дітьми ніхто не займався. А найстрашніше, що до випробувань на кшталт новорічного ув'язнення братики... звикли. „Якби в такій ситуації опинилися діти з нормальної сім’ї, наслідки могли б бути досить плачевними, — говорить Тамара Шемець. — Ці ж братики, якщо можна так сказати, загартовані, бо мати й раніше залишала їх самих на тривалий час. Ця «загартованість» і врятувала дітей. У Саші, незважаючи на сильне переохолодження, серйозних ускладнень ми не виявили. Мишко мав обмороження ніжок І ступеня, але зараз він почувається нормально."

Це правда. Обидва хлопчики (зараз вони живуть в Обласному притулку для неповнолітніх) досить швидко оговталися від пережитого. Вони жваві, привітні і ще но розуміють, що саме з ними трапилось. Розуміємо ми, дорослі, і від того важко і щемно на душі. Дуже переживає щодо цього випадку начальник городнянської служби у справах неповнолітніх Станіслав Лущик, адже сім’я хлопчиків давно перебуває на обліку в службі як неблагополучна, а отже, й лихо, здавалось би, можна було попередити. З іншого боку, контролювати кожен крок Сашиної й Мішиної мами працівники служби теж не могли. Та й сама Гапина, яку вже попереджали про відповідальність за невиконання материнських обов’язків, здавалося, дуже щиро запевняла Станіслава Івановича, що виправиться і доглядатиме за дітьми як належить, їй повірили, бо малюкам потрібна мати. А ось вони їй, схоже, потрібні були лише заради грошей, які жінка одержувала як мати-одиначка Будучи безробітною, нона й ці копійки витрачала на горілку — для себе й свого співмешканця.

Взагалі про Галину можна багато чого розповісти. Наприклад, те, що, окрім Сашка й Мишка, в не! було ще двоє дітей — доньок. Чому було? Бо однієї з них уже немає серед живих. 1,5-річна дитина померла від пневмонії — внаслідок переохолодження (!) років три тому. Друга дівчинка (їй зараз чотири роки) живе зі своїм батьком, колишнім чоловіком Га-лини, на прохання якого в березні минулого року м позбавили материнських прав на доньку. До речі, після того, що сталося із Сашком та Мишком, цей чоловік знайшов хлопчиків у лікарні. Хоч він і не є їхнім батьком, а все ж навідався до дітей, приніс їм гостинці. Рідна ж, із дозволу сказати, мати жодного разу до синів не прийшла... Проти жінки порушено кримінальну справу за ст.

166 КК України — це злісне невиконання обов’язків з догляду за дитиною, яке спричинило тяжкі наслідки. За словами начальника відділу захисту прав і свобод неповнолітніх Чернігівської обласної прокуратури Надії Шевкун, у даному випадку є всі підстави для притягнення жінки до кримінальної відповідальності. Зараз Галина десь переховується, напевно, сподіваючись уникнути покарання. Та відповідати за скоєне все одно доведеться, бо кожному — по справах його.

P.S. Аналогічний випадок трапився нещодавно і в селі Неданчичі Ріпкинського району. 19 січня жителька цього і села на цілий день пішла на роботу, залишивши вдома двох дітей, хлопчиків 2001 І 2002 років народження. Оскільки в хаті було дуже холодно (замерзла навіть вода у мисці), мамина безвідповідальність мало не коштувала малюкам життя. На щастя, сусіди, знаючи, що в будинку можуть бути діти, вчасно забили на сполох. Однак переохолодження не минулось для хлопчиків безслідно: молодшому лікарі поставили діагноз „Обмороження пальців ніг І ступеня", старшому — „Го-стре респіраторне Інфекційне захворювання". Як І в городнянському випадку, проти матері цих дітей порушено кримінальну справу за ст. 166 КК України.

Валентина Євтушенко, «Гарт» №6 (2338) від 9 лютого 2006

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.