Dominus доміно!

У дворі будинку № 15 на вулиці Войкова в Чернігові «стукають» у доміно. Колишні будівельники, а нині пенсіонери Михайло Сивун та Володимир Пилипенко, «діючий» будівельник Андрій Мартиросян і також пенсіонер Володимир Мишко відпочивають. Вони заслужили цей відпочинок — чимало будинків навколо зведено їхніми руками, іноді до них приєднуються і шанувальники доміно з інших дворів, яких «дружини ганяють». Жінки не розуміють, чому їхніх чоловіків тягне до цих кісточок. Не знають, скільки найрізноманітніших тем можна обговорити за грою. Ніколи не відчували того захвату, який охоплює «доміношника», коли йому вдається закінчити гру і одночасно коровою («шестерним») і «лисим»— «по-генеральскому». А як передати відчуття, коли ти, ще дві секунди тому І «козел», маєш повне право назвати «козлом» іншого. Доміно — гра, у якій все навпаки, ніж у нашому житті. В ній «козлом» стає той, хто більше «нахапав». Чи не в цьому І секрет її всенародної популярності? Немає більш мирного звуку, І ніж стукіт доміношних кісточок. У дворах по всьому світові «стукають» у доміно, і це значить — у світі все нормально.



Які асоціації у нас виникають при слові «доміно»? Правильно, одразу ж пригадуються дядьки, які цілодобово сидять за грубо збитим столом у дворі й «під пиво», у клубах цигаркового диму, «забивають козла». Естети, які з вечора до ранку «розписують пулю» у таких же димових клубах, але вже «під коньячок», або ж інтелектуали, які від ранку й до вечора «під валідол» совають шахові фігури, до доміношників ставляться, у кращому разі, з іронією. Доміно, що міцно вкоренилося у нашому житті на віки вічні оселилося у дворах, санаторіях, скверах, заводських цехах та за лаштунками театрів, багатьом здається грою настільки ж «простонародною», наскільки й немудрящою. О, якби ж ті естети з інтелектуалами знали, як вони помиляються! Втім якби й шанувальники доміно знали, в яку гру вони насправді грають, то за стіл сідали б не інакше, як помивши руки й одягнувши фраки. І обов’язково під звуки класичної музики. Бо те, що ми традиційно вважаємо «дворовою народною грою», насправді має давню і шляхетну історію.

Почнемо этого, що звичні для нас маленькі прямокутники, які сьогодні масово штампуються з дешевого пластику, раніше виготовляли винятково з дорогоцінної слонової кістки з невеликими круглими вставками з не менш дорогоцінного чорного дерева. Придумали ці прямокутники не вчора, не позавчора і навіть не після Жовтневої революції. За деякими даними, на світ вони з’явилися мало не одночасно з виникненням самого світу, принаймні цивілізованого, — приблизно у 1120 році до н.е. Доміно, як і весь інший «ширвжиток», що заполонив нині Захід, Південь, Схід і Північ, винайшли, ясна річ, китайці. Однак винаходом це можна назвати з великою натяжкою, тому що фактично «сини Піднебесної» лише «творчо переосмислили» завезені до Китаю з Індії ще за сивої давнини гральні кості — відомі нам за фільмами про піратів білі кубики з чорними мітками, які кидали попарно. Китайці просто розплющили та роз-катали їх по площині, мов тісто для коржиків.

Самі ж кості, як пише давньогрецький поет-дра-матург Софокл, були винайдені Паламедом — грецьким героєм, який брав участь в облозі Трої. Теж давньогрецький, проте вже історик, Геродот, прозваний «батьком історії», стверджує, однак, що кості були винайдені лідійцями за часів правління царя Атіса. Так би Софокл із Геродотом сперечалися й досі, якби не сучасні археологи, які, взявши в руки лопати і покопавшись де треба .довели кості використовувалися вже тоді, коли ні Трої, ні царя Атіса, ні самих сперечальників навіть у проекті не було. Спочатку кості служили «знаряддям виробництва» усіляких магів, шаманів, чаклунів, знахарів та інших фахівців з окультних наук, які ворожили «на інтерес» своім примітивним одноплемінникам Вважалося, що число шість, яке відповід ає кількості граней костей, є символом гармонії всесвіту. Тому, правильно (тобто залежно від суми гонорару) витлумачивши результат кидка, шаман міг не лише напророчити клієнтові його майбутнє, ай визначити, що той робив тієї ночі, коли у вождя дочка завагітніла.

Поступово звільняючись від окультно-містичного дурману, народи багатьох ранніх культур припинили робити з костей культ і перетворили їх на предмет розваги. Цілими днями північноамериканські індіанці, ацтеки та майя, жителі островів південних морів, ескімоси й африканці різалися в кості, виготовлені зі сливових та персикових кісточок, насіння, кісток биків і лам, рогів лося та оленя, камінчиків, глини, шкаралупи горіхів, зубів бобрів і бабаків. За часів стародавніх греків та римлян кості робилися зі слонячих бивнів, бронзи, агату, гірського кришталю, оніксу, алебастру, мармуру, бурштину, порцеляни та інших матеріалів. Потім на горизонті з’явилися китайці й вирішили вдосконалити процес, створивши двосторонні кісточки: права сторона показує результат кидка одного кубика, а ліва — другого. Що й стало початком того самого доміно, яке ми з вами зараз маємо Але коли і де доміно стало грою — цього, мабуть не знає ніхто У Європі доміно пов'язують з орденом ченців-домініканців, які затято стукали кісточками у перервах між одурманенням народних мас релігійним опіумом Втім, всупереч поширеній думці, не орден отримав свою назву від гри, а зовсім навпаки. Справа в тому, що ченці-доміношни-ки носили довгі чорні плащі з білою підкладкою, які так і називалися — доміно. А крім того, слово «доміно» походить від латинського «dominus», що перекладається як «пан» і є початком звернення у католицькій месі: «Dominus vobiscum» (дослівно «Пан Бог хай буде з вами»). Замість того, щоб репетувати на весь монастир: «Риба!» або «Списано!», ченці, котрим вдавалося зробити суперника «козлом», радісно шепотіли «Бенедіціамус Доміно» («Слава Пану Богу») або «Доміно гратіас» («Пану Богу дякую»). До речі, нещодавно вчені висунули версію, що у доміно європейського зразка зашифрована панівна система устрою світу — універсальний закон гармонії макро- і мікрокосмосу: гра доміно має сім цифрових знаків (від 0 до 6), що символізує, зокрема, сім планів буття і семеричну будову Всесвіту Ото вам j «козел».

Вважається, що саме домініканцям доміно зобов’язане появою сьомого комплекту кісточок — «пусто» («дубль-пусто» — «лисий» в українській транскрипції), якого не було у східному варіанті. Справа у тому, що, на відміну від Сходу, для якого число шість уособлює гармонію, християнство вкладає у це число зовсім інший зміст. Згадаймо хоча б «число звіра» — лиховісний набір із трьох шісток. А ось число сім — це «божественне» число, яке обіцяє диво.

У китайському ж доміно взагалі можуть розібратися тільки китайці, та й то попередньо відвідавши опіумну курильню. По-перше, воно довше, ніж типове європейське. По-друге, характерною рисою китайського доміно є наявність у ньому цивільних кісточок (дублі) і військових (всі інші), а також кольорових позначень достоїнства кісточок. З такою «ієрархією» під пиво, хай воно навіть і «Чернігівське», не дуже пограєш.

Нині на Сході нараховується майже 50 різновидів гри у доміно. Назви деяких ігор напрочуд поетичні, однак у наших дворах їх краще не згадувати — щоб уникнути легких тілесних непорозумінь. Хоча, звичайно, можете провести експеримент. Запропонуйте своїм партнерам по доміношному столу зіграти, наприклад, у «Гвоздики в тумані». Або в «Увійти в пагоду». Або у «Стрибок газелі». і якщо ваші друзі у відповідь на таку екзотичну пропозицію не допоможуть вам зобразити той стрибок у натурі, то й карти вам в руки. Чи то пак, кісточки.



ДЕЯКІ ФАКТИ

З 3 до 9 березня 2003 року в Гавані проходив перший чемпіонат світу з доміно. Рішення про це прийняв з'їзд Міжнародної федерації доміно, що відбувся в Барселоні у травні 2002 року. На право проведення чемпіонату претендували також Іспанія, Пуерто-Рико, Венесуела, Мексика та Домініканська Республіка. Почесним президентом чемпіонату було обрано колишнього президента Міжнародного олімпійського комітету Хуана Антоніо Самаранча.

З 2003 року доміно є офіційно визнаним видом спорту в Росії. А в Голландії починаючи з 1986 року щороку 17 листопада проводиться День доміно. За кілька тижнів до нього ентузіасти гри в доміно будують довгий, по-чудернацькому закручений ряд з доміношних кісточок. А на свято штовхають одну з них — останню. Це призводить до так званого «ефекту доміно» — кісточки починають падати, навалюючись одна на одну, що може тривати не один десяток хвилин. У День доміно 2006 року впала 4079381 (чотири мільйони сімдесят дев'ять тисяч триста вісімдесят одна) кісточка. Цього року видовище будуть транслювати телеканали 10 європейських країн. Влаштовувати своєрідні вистави з падаючих прямокутників першим почав голландець Робін Рафаель Вейджерс. Тепер ці шоу стали такою ж візитною карткою Нідерландів, як сабо і сир.

Олег Шпак, «Гарт» №41 (2325) від 12 жовтня 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.