Вітражі і мозаїки Чернігова: чи можливо їх зберегти?

Художник Віталій Василевський, який нині очолює обласну організацію Національної Спілки художників України, переконаний, що вітраж – «найживіший» за своєю сутністю твір мистецтва. Він постійно змінюється, грає тонами залежно від того, що за вікном: дощ чи сніг, туман чи сонце, ранок чи вечір. «Вітраж працює і вдень, і вночі, додає тематичного настрою інтер’єру. Його можна порівняти з дорогоцінним кольє, що довершує красу жінки», - говорить митець.
Вітраж як твір мистецтва, мінливий залежно від часу доби, від настрою, завдяки тонові та кольорам. І людина повинна сприймати його не як кольорові скельця, а як частину інтер'єру, як частину архітектури, в якій вона живе. А ось чи стане він твором мистецтва, чи ж залишиться утилітарною річчю, залежить від класності майстра.

Віталій Василевський підкреслює, що попри заяви про розвиток туризму у Чернігові нічого не робиться для повноцінного збереження пам’яток минувшини, їхньої реставрації. «Це ж треба, художній музей звертається за допомогою у реставрації картин до волонтерів, бо немає фінансування. У нас скрізь фонтани, а де історія? Якщо робиться «туристична Мекка», то чи фонтани дивитися, чи музеї відвідувати?», - говорить художник. Митець підкреслює, що туристам може бути цікавою будь-яка історична епоха, якщо вона представлена цікавими пам’ятками. Це той пласт, що віддзеркалює, як люди мислили, як вони жили, і свідчення цього життя варто берегти. Натомість у нас у центрі міста з’являється вуличка якогось уявного приморського міста, а чому не історичний місцевий вид? Крім того, чи будуть мурали довговічними? Чи дотримана необхідна техніка виконання? Теж питання.

До речі, про мозаїку з пологового будинку художник вказує, що її можна змонтувати не обов’язково на стіні – для цього можна використати вертикальну конструкцію. Звичайно, для таких рішень має бути бажання і фінансування.



Мозаїка колишнього ресторану "Дружба" -  її збережено, але частково закрито



Охороняється лише здоровим глуздом

Голова обласної організації Товариства охорони пам’яток історії та культури Костянтин Ягодовський вказує, якщо споруда належить до пам’яток історії чи архітектури і занесена до відповідного реєстру, вона охороняється законом, як цілком, так і її окремі деталі. За його словами, реконструкція саме пам’яток вимагає більшої уваги, а можливо, і фінансів, адже мають використовуватися автентичні матеріали, технології, а виконавці робіт повинні мати відповідну ліцензію на їх проведення. Він вважає, що саме такий підхід має бути застосований до реконструкції будівлі обласної філармонії.

Водночас у Чернігові чимало прикладів нігілістичного підходу навіть до історичних пам’яток, не кажучи про об’єкти, історична чи мистецька цінність яких не охороняється законом. Як приклад, Костянтин Ягодовський наводить історію з ремонтом мозаїчного дашка на будівлі колишнього реального училища, зараз – Чернігівського кооперативного коледжу. Там синє і червоне скло, з’єднане металом у мозаїчному порядку, замінили на звичайне покрівельне залізо, яке просто пофарбували у різні кольори. Представники Товариства охорони пам’яток й історики зверталися до адміністрації коледжу з цього питання. Але…



Відомий колекціонер Костянтин Ягодовський вказує, що ця будівля постраждала і під час Другої світової війни, але була відновлена у первісному вигляді, натомість у ХХІ століття зробили, аби зручно й економно.
Між тим, на думку керівника обласного Товариства охорони пам’яток, у міській раді, де прибрали у холі вітраж, не порушили пам’яткоохоронне законодавство. Будівля міської ради є історичною пам’яткою, це колишній державний банк (1908 рік). Але радянські вітражі не є частиною автентичної будівлі, тож не підпадають під охорону. І можуть охоронятися тільки здоровим глуздом чи бажанням власників будівлі. Така ж історія у приміщенні гуртожитку Чернігівського медичного коледжу, де замість вітражу поставили пластикове вікно.





В медколеджі так кооператвином коледжі позбулися вітражів



Хол міськради без вітражу

«У цій ситуації пам’ятки перебувають у кращому становищі, оскільки охороняються законом, інші об’єкти – не охороняються нічим, окрім здорового глузду», - наголошує Костянтин Ягодовський.



Змінити існуючий стан речей намагаються чернігівські активісти, серед них – Олена Загребіна та Дмитро Силич. З їхньої ініціативи створюється онлайнкаталог мозаїк і вітражів Чернігова. Десь вони збереглися, але закриті рекламними вітринами, десь ось-ось можуть зникнути. Уже сьогодні, за приблизними підрахунками, близько 30 знакових об’єктів з художнім оздобленням у місті немає. До слова, більшість із них не підпадали під законодавство про декомунізацію, і зникли у процесі перебудов приміщень. Саме Олена Загребіна виступила ініціаторкою збереження мозаїки з пологового будинку. Частини мозаїки перевезли на зберігання до обласного художнього музею імені Григорія Галагана. І, може, колись мозаїці площею 119 метрів квадратних пощастить бути представленою глядачеві.

Зберегти цікаві міські об’єкти у вигляді світлин – це сьогодні найбільш доступний і реальний шлях. Він вимагає діяльності кількох небайдужих людей. Але для поліпшення чи кардинальних змін потрібні рішення на рівні місцевої влади.
Костянтин Ягодовський підкреслює, що дієвим може бути міське положення про пам’ятки, які не внесені до реєстрів, однак мають місцеву цінність. Це можуть бути мозаїки чи вітражі, оригінальні лави чи ліхтарі. «В усіх випадках демонтажу цих об’єктів на місцевому рівні мали б вирішувати, що з ними робити, можливо, передати до музею чи якось інакше їх зберегти. Це міг би бути реальний захист», - говорить громадський діяч. І тоді ці об’єкти старовини охоронялися б не лише здоровим глуздом, а й документально. «Цей шлях – єдиний, що призведе до результату. Просвітницький навряд чи сприятиме охороні цих об’єктів», - наголошує Костянтин Ягодовський.

Gorod.cn.ua