21-рiчний фермер

Живе Максимівці Ічнянського району дружна фермерська родина Володимира та Людмили Лощин. Обробляють 9 гектарiв власної землі, тримають 40 голів великої рогатої худоби. Батьківською нелегкою дорогою пішов їхній молодший син Володимир (на знімках), який ще у 16 років вирішив займатьсь фермерством. Спочатку допомагав батькам, а рік тому став обробляти три гектари власної землі. Господарствоо Лощини-молодшого помітно вирізняеться серед 471 фермерського господарства Чернігівщини, бо Володимирові лише двадцять один рік. Він - наймолодший фермер області.



Змалечку Володя тягнувся до техніки. Батько часто брав його покататися на тракторі. Вже у десять років хлопець умів ним керувати, а зараз має власного трактора — МТЗ-82.

— Минулого року, — говорить молодий фермер, — написав заяву з проханням виділити мені 20 гектарів орної землі із земель запасу колишнього колгоспу імені Леніна (зараз сільгоспкоо-ператив „Темп"). Та земля вже років п'ять не оброблялася. На ній лише худобу випасали. Але в районі мені відмовили, а через три дні трактори „ Темпу" цю площу переорали. Тоді батько зі своїх 12 гектарів сільгоспугідь виділив три гектари мені.



Навесні 2006 року Володимир вручну посадив на своїй землі столовий буряк та картоплю сортів „Слов’янська", „Бєлароза” та „Загадка". У кожен гектар вклав майже десять тисяч гривень. Як же здивувався молодий господар, коли тракторною копалкою КТН зібрав врожай у 430 центнерів бульб з гектара. Багато плодів „Слов’янської", досягали ваги 1,5 кілограма, „Бєла-рози”— до 750 грамів, а ось „Загадка” виправдала свою назву, бо вродила дрібна. До збирання врожаю залучив односельців, яким за день роботи платив по тридцять гривень плюс триразове харчування.

— Восени мав майже 80 тонн картоплі, — продовжує Володимир Ло-щина-молодший. — 15 тонн продав на посадку максимівцям, а решту реалізував по дві гривні за кілограм у столиці. З'явилися реальні гроші, томуй вирішив придбати трактор у кредит через Ощадбанк. Його вартість — 80 тисяч гривень. 25 тисяч компенсувала держава (ЗО % вартості), згідно із Законом України „Про фермерські господарства". Планую купити ще й ЗІЛ, щоб картоплю на продаж возити. Та и землі, як на мене, малувато, адже реально можу обробляти 50 гектарів, але їх мені ніхто не дає.

Це вже питання до Ічнянської районної влади. Зараз у неї є можливість на ділі довести турботу про фермера, тим більше молодого. А поки немає підтримки у рідному районі, Володимир хоче взяти землю у сусідньому, Прилуцькому.

— Володю, а зайнятися тваринництвом не хочеш?

— Корови — великий клопіт. Та й вистачає батьківського стада. Сьогодні вночі бугай Петро повалив огорожу і всі корови повиходили на людські городи. З двох годин ночі заганяли їх до хліва.



Володимир Лощина-старший займається фермерством з 1993 року:

— Тоді фермерам давали найгіршу землю, обробляти її було нічим, тому багато селян полишили цю справу. Взагалі, у нашій країні фермери є чи не рабами, бо від держави немає підтримки на належному рівні. Наприклад, я всю техніку купував за власні кошти. Яка ж це турбота, коли хлопець захотів обробляти землю власноручно, ні від кого не залежати, а йому землі не дають, мовляв, усі площі зараз орендуються. Насправді ж вони заростають бур'янами.

Сьогодні молодий фермер живе очікуванням нового врожаю, види на який непогані.

— На землі працювати можна, вона дає віддачу, хоча і не завжди,—говорить Лощина-молодший. — Навіть те, що треба вставати дуже рано, не лякає мене, але немає паритету цін: розраховуєш на одне, а отримуєш зовсім інше. Ось мій батько займається, окрім землеробства, ще й тваринництвом.

Це більш-менш стабільний заробіток. Щодня батьки, у яких 13 дійних корів, здають на Прилуцький маслозавод по 170-180 літрів молока за ціною 1 грн. 30 коп. за літр, а вже у магазині за нього просять 2 грн. 50 коп. За літр пального треба заплатити 3 грн. 50 коп., а кілограм пшениці приймають за 50 копійок, тому оптимальна ціна на молоко для селянина має бути не менш, ніж 2 грн. за літр.

ФЕРМЕРИ У ЗАКОНІ І БЕЗ НЬОГО

Не лише Володимир Лощина та його батьки зіткнулися з проблемами ведення фермерського господарства. За словами головного спеціаліста-юриста Чернігівського відділення фонду підтримки фермерських господарств Григорія Орла, у районах легковажно підходять до проблем фермерів. У питаннях виділення селянам землі доходить до судових тяганин. Держава хоча й декларує цілу низку пільг для фермерів, але насправді не забезпечує їх. Процес створення фермерських господарств протікає дуже мляво. З 1992 до 2004 року їх у нашій області було зареєстровано всього-на-всього 459. А за три останні роки фермерських господарств побільшало лише на 12. Нещодавно хтось підпалив ад-мінбудівлю фермера з Бахмацького району Наталя Бабіної, а минулого року згорів корівник разом з худобою у фермерському господарстві Петра Гречу-хи у Дяговій Менського району.



— Наш фонд як може підтримує фермерів Чернігівщини, — говорить Григорій Орел. — В основному надаємо поворотну й безповоротну фінансову допомогу. Поворотна — це безвідсотковий кредит до 5 років на суму до 100 тисяч гривень. Безповоротна — у сумі не більш ніж 150 тисяч гривень надається для оплати розробки проекту відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства; для відшкодування процентної ставки за користування кредитом; для придбання першого трактора, комбайна та вантажного автомобіля; для будівництва чи реконструкції тваринницьких приміщень, у тому числі й для виготовлення проектно-кошторисної документації; для страхування посівів тощо. Із 471 фермера області названі види фінансової допомоги отримали лише 8.

Андрій Димич , «Гарт» №31 (2315) від 3 серпня 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.