GOROD.cn.ua

Чернігівщина incognita

Чернігівщина incognita First Previous Next Last

Духовні скарби

ДУХОВНІ СВЯТИНІ ЧЕРНІГОВА


       У поширенні на Чернігівщині християнських ідеалів та чеснот виключно важливу роль відігравали православні монастирі. Започаткував чернече життя на древній землі сіверській св. Антоній Печерський. Завдяки йому на високому правому березі Десни почали діяти неподалік від чернігівського дитинця Єлецький та Іллінський монастирі. Саме з ними пов'язаний феномен місцевих чудотворних ікон Богородиці.
       На місці легендарного явлення ікони Єлецької Богоматері згодом був заснований Єлецький монастир з головним храмом на честь Успіння Богоматері. Ікона явилась подорожньому в лютому 1060 р. на ялині на захід від Дитинця. Ікона XI ст. (не збереглася) являла собою, напевно, зображення Богоматері з дитинокхбез архітектурного пейзажу. Саме цю ікону зображали пізніше на тлі гілок ялини над містом, а також на великому портреті чернігівського полковника і генерального обозного Василя Дуніна-Борковського початку ХVIII ст.
       
       Під час монголо-татарської навали у жовтні 1239 р. Чернігів був спалений і поруйнований. Тоді ікону (як вважають дослідники) замурували в стіні Успенського собору. Після відновлення монастиря ікону Єлецької Богоматері знову встановили в Успенському соборі. Коли це відбулося, зараз сказати важко. Згодом князі Барятинські - нащадки чернігівського князя Святослава Ярославича, за якого був заснований Єлецький монастир, вивезли ікону до Москви. Це могло статися як у ХУІ ст., так і на початку ХVІІ ст. під час одного з нападів поляків на Чернігів, який перебував тоді в складі Російської держави. Як писав І. Галятовський у книзі "Скарбниця потребная" (Новгород-Сіверський, 1676 р.), у ХVІІ ст. в Росії були популярними живописні композиції із зображенням ікони Єлецької Богоматері на тлі міського пейзажу. Один із таких творів у січні 1676 р. привезли до Чернігова на Богоявленську ярмарку. Хтось із мешканців Чернігова купив її і передав до Успенського собору Єлецького монастиря. Скласти уявлення про неї можна лише за словесним описом І. Галятовського та гравюрою в його книзі. Через деякий час ця ікона зазнала пошкоджень чи навіть була втрачена. Тому виникла потреба замінити її новим твором. Це відбулось, вірогідно, вже після смерті І. Галятовського, яка настала в 1688 р. Інакше у зв'язку з появою нової ікони напевно б залишилась якась писемна згадка.
       Ікона Єлецької Богоматері потрапила до Чернігівського історичного музею в 1930 р. із Успенського собору Єлецького монастиря. Довгий час вона знаходилась у складі постійної експозиції. Під час Великої Вітчизняної війни з музею була перенесена до чернігівського Спаського собору. По війні - знову в музеї. У 50-х - 80-х рр. ікону було відреставровано Г. Вдовиченко і Р. Боголюб. 1 квітня 1999 р. ікона передана до Успенського собору Єлецького монастиря.
       
       Ікона Єлецької Богоматері написана темперними і олійними фарбами на левкасі /шар грунту/ на двох широких дерев'яних дошках. Верхня частина твору заокруглена відповідно до архітектурних членувань іконостасу. У центрі композиції намальована велика ялина з міцним гладеньким стовбуром, який поділяє нижню частину композиційної площини навпіл. Усю верхню частину займають розлогі віти ялини, на тлі яких зображена ікона Єлецької Богоматері. Внизу праворуч бачимо зображення західного фасаду Успенського собору Єлецького монастиря. Храм відрізняє такий елемент архітектурного декору, як аркатур-ний пояс, ретельно прописаний художником. Успенський собор тут зображений у тому вигляді, якого він набув після відновлення в 1671-1679 роках. Художник документально засвідчив влаштування нового даху. Невдовзі після смерті чернігівського полковника Я. Лизогуба в 1698 р. біля південної стіни Успенського собору почали будувати церкву Іакова для поховання покійного. Будівництво церкви-усипальні закінчилось у вересні 1701 р. А на іконі усипальня не зображена. Отже, на той час її ще не почали зводити. Художник не намалював також над вікнами центральної частини західного фасаду керамічний рельєф "Богоматір з дитиною", встановлений в 1700-1702 рр. Таким чином, Успенський собор Єлецького монастиря зображений у тому вигляді, який він мав між завершенням його відбудови і початком будівництва церкви-усипальні Я. Лизогуба, тобто в 1679-1698 роках.
       Ліворуч від стовбура ялини зображена частина Чернігівської фортеці, поновленої в 60-80 роках XVII ст. У центрі височить щойно відновлений Спаський собор. Зображення чернігівської фортеці на іконі узгоджується з мальованим планом Чернігова 1706 р. Художник був людиною спостережливою і вніс у твір цікаві побутові подробиці, які підкреслюють життєву переконливість зображеного. Глядач бачить перед стіною фортеці постаті козака і селянина. Вдалині вздовж берега Десни серед зелені йде чоловік з ціпком. Ліворуч пливе човен з двома веслярами, а праворуч човном править один чоловік.
       Зображення власне ікони Єлецької Богоматері на вітах ялини оточує прямокутна рамка шириною 1,5 см. Вона виділяється з обох боків заглибинами в дереві. Художник зобразив Богоматір на хмарах, одягнену в хітон і вкриту червоним омофором. Своєю лівою рукою вона підтримує під лівою пахвою дитину в зеленому поясному одязі та білій сорочці. Цікаво, що художник намалював червоненьку зав'язочку на комірці сорочки дитини. Про таку деталь чоловічого одягу, поширеного на Чернігівщині, писав у 1786 р. О. Шафонський.
       
       Навколо голів Богоматері та Ісуса Христа - круглі рельєфні німби. Іконографічний тип цієї ікони походить від давнього візантійського зразка. Найдавніша відома візантійська пам'ятка з такою іконографічною схемою відноситься до ХІV ст. Це - Богоматір з дитиною з Візантійського музею в Афінах.
       У цьому випадку маємо приклад зображення давньої чудотворної ікони після її явлення на дереві на тлі міського пейзажу Чернігова. Перед нами композиція, в якій дуже сильне фольклорне начало. В Україні аналогів такої композиції ми не віднайшли. У російському ж мистецтві другої половини ХVII ст. подібні твори були досить поширеними. Деякого розповсюдження вона набула і в Білорусі.
       Ікона Єлецької Богоматері
       Все промовляє за те, що автором цього твору був чернігівський живописець. Адже так точно зобразити краєвид і пам'ятки архітектури могла людина, яка їх часто бачила і добре знала. Стиль живопису, яскравого і мальовничого, характерний для українського мистецтва того часу.
       
       Ікона Єлецької Богоматері набула значної популярності й відома у кількох списках (копіях). Такі списки різних часів знаходяться в храмах Чернігова - Троїцькому і Спаському соборах, а також у Петропавлівській церкві Єлецького монастиря. Дещо інший варіант являла собою ікона Єлецької Богоматері ХУП ст., яка знаходилась у харківському Успенському соборі. її невеликі розміри свідчать про те, що вона призначалась для хатнього вжитку, а не для іконостасу. Харківська ікона засвідчила, що існувала ще одна іконографічна схема ікони Єлецької Богоматері. Чернігівська чудотворна ікона Єлецької Богоматері прославилась багатьма знаменнями і чудесами. День її вшанування - 5 лютого.
       Чудотворна ікона чернігівської Іллінської Богоматері написана в Чернігові 1658 р. Григорієм (у чернецтві Геннадій) Константиновичем. Дата створення і автор стали відомими завдяки книзі Дм. Туптала (Ростовського) "Руно орошенное", яка наприкінці XVII - XVIII ст. вийшла кількома виданнями і свого часу була справжнім бестселером. Дм. Туптало назвав автора ікони "малярем лубенським". Цілком можливо, він походив з міста Дубно на Волині. Ікона Іллінської Богоматері первісно була встановлена в намісному ряду іконостаса Іллінської церкви в Чернігові, який до наших днів не зберігся.
       
       Чудотворною ця ікона стала в 1662 р. Ось як про це писав Дм. Туптало: "в лето от Рождества Христова 1662 месяца апреля, в монастыру Ильинском, при игумене того ж монастыря отцу Зосиме, браз пречистой и преблагословенной Девы Марии, в церкви от числа 16 до 24 плакал. На сіє чудо все людіе города Чернигова с многим ужасом смотряша". Козацький літописець Самійло Величко відгукнувся про цю подію таким чином: "Плакала тоді Пресвята Діва, жалуючи православних християн-малоросіян, вірних рабів сина свого і своїх, оскільки через незгоду, роздвоєння та чвари одні вже впали від смертельної зброї, інших, бідних, з вітчизни, погнані в полон, третіх мали відігнати, а четверті ще мали покласти свої голови у вітчизні, керовані тодішніми несамовитими владолюбними, що готувались до чвар, вождями своїми..." (переклад сучасною українською літературною мовою В. Шевчука).
       Пізніше вирішили оздобити шановану ікону і вигляд її змінився. Це можна побачити на ілюстраціях кількох видань "Руна орошенного" Дм. Туптала, де вміщені графічні зображення чудотворної ікони. Впадають у вічі зміни характеру загального тла твору і корони на головах Богоматері та Ісуса Христа із срібла та коштовного каміння.
       У 1695 р. завершились оздоблювальні роботи у новозбудованому Троїцькому соборі. Того ж таки року до цього храму, який увійшов до складу давнього Іллінського монастиря (відтоді монастир став називатись Троїцько-Іллінським), була преренесена чудотворна ікона з невеличкої Іллінської церкви. Ікона потрапила до Троїцького собору після його освячення в день храмового свята Трійці 12 травня (25 травня за новим стилем). Це відбулось, мабуть, у найближчий після Трійці день, коли особливо урочисто шанувалась Іллінська Богоматір - 20 липня (2 серпня за новим стилем) 1695 р. на святого пророка Іллю. Вірогідно, на час перенесення ікони для неї зроблено великий кіот із срібною шатою. У 1786 р. чернігівський Троїцько-Іллінський монастир було ліквідовано. За указом Синоду від 26 листопада того ж таки року чудотворну ікону передали на тимчасове зберігання до Успенського собору Єлецького монастиря в Чернігові. Дещо пізніше Троїцько-Іллінський монастир перетворили на архієрейський дім, і 18 квітня 1794 р. чудотворна ікона повернулась до Троїцького собору.
       
       У XIX - на початку XX століть Іллінська Богоматір разом з кіотом в шатах знаходилась в Троїцькому соборі. На думку музейного працівника В. Мурашка, чудотворна ікона зникла у 1918 р. Нині її місцезнаходження не відоме. Шата ж кіоту залишалась в Тррїцькому соборі. Після оголошення в 1929 р. чернігівських Спаського, Троїцького та Успенського соборів історико-культурними пам'ятками всеукраїнського значення шата кіота була передана до Чернігівського історичного музею, де вона знаходиться і нині.
       Зараз говорити про Ікону Іллінської Богоматері можна лише на основі її фоторепродукції, яка була вперше опублікована в ілюстрованому виданні "Картини церковной жизни Черниговской епархии из ІХ-вековой ее истории". Це вертикально видовжена композиція. У двох верхніх кутах намальовані розетки. Ікона написана на дереві. Це засвідчує і рельєфне (мабуть, вкрите позолотою) тло у верхній частині композиції, як це робилось зазвичай в іконах XVII ст. Перед глядачем постає поясне зображення молодої жінки з дитиною на лівій руці. В опущеній лівій руці Ісус Христос тримає білий сувій. Його права рука з жестом благословіння зупинена на грудях матері. Права рука Богоматері вказує на Ісуса Христа. Навколо голів матері і дитини - круглі німби.
       Ікона Іллінської Богоматері
       Ікона чернігівської Іллінської Богоматері повторила іконографічний тип Одигітрії, що в перекладі з грецької мови означає "Провідниця". У візантійській іконографії Богоматері це був один із головних типів зображення Богоматері з дитиною. Він зустрічається в мистецтві Київської Русі, а пізніше України, Росії та Білорусії. Вже згадувалась видатна пам'ятка металопластики - шата кіоту, в якому була встановлена ікона Іллінської Богоматері. Вона виготовлена зі срібла досить високої проби і складається з 18 срібних платівок різного розміру і форми. Зовні ікону облямовувала рамка з карбованими сюжетами на теми із життя Ісуса Христа і Богоматері та геральдичною композицією. Угорі - карбоване зображення Успіння Богоматері. Внизу викарбувано герб гетьмана І. Мазепи, коштом якого було виготовлено шата кіоту.
       
       Чернігівська чудотворна ікона Іллінської Богоматері одразу після 1662 р. стала дуже популярною. Про чудеса від неї друкувались книги, їй присвячували вірші поети. Тому з'явилось багато "списків" (копій) ікони, що мали таку ж саму чудодійну силу, як і оригінал. Копії XVII-XIX ст. знаходились в печерній церкві Гефсиманського скиту біля Троїце-Сергієвої Лаври, в церкві святих Апостолів у Москві (вважалось, що вона написана майже одночасно з першотвором), у Воскресенській церкві в Сосниці, в Гамаліївському монастирі біля Глухова. Нині копії чудотворної ікони є в чернігівському Єлецькому монастирі, у зібраннях Національного художнього музею в Києві, Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній". З-поміж них виділяється ікона 1696 р., подарована Петру І після взяття турецької фортеці Азов за участю козаків Чернігівського полку. Нині вона знаходиться в Державному музеї історії релігії у Петербурзі. У центральній частині композиції знаходиться зображення чудотворної ікони Іллінської Богоматері. Його оточують з обох боків і зверху 7 алегоричних композицій в барокових картушах, присвячених Богоматері. Внизу в центрі двоголовий орел - герб Росії. Вся права нижня частина зайнята зображенням чернігівського Троїцького собору, з якого виходить велика процесія. Ліворуч - зображення Азовської фортеці. Створена ця велика композиція, вірогідно, ігуменом чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря Лаврентієм Крщоновичем. Вона являє собою цікаву історичну і мистецьку пам'ятку. День вшанування чудотворної ікони чернігівської "Іллінської Богоматері" припадає на 16 квітня.
       З чудотворними іконами Єлецької та Іллінської Богоматерів протягом століть були пов'язані думки і сподівання вірних. І нині вони вшановують ці духовні святині, що увійшли до скарбниці вітчизняної та світової культури.
       
       Анатолій Адруг

Армения



ЦентрКомплект