Агонія.

Згадалася чернігівська шпана. Палац Хіміків тоді тільки будувати почали. От якраз біля того будівництва і підкотила до мене малявка – дай чи то сигарету, чи то 15 копійок… Ввічливо відмовив. Відразу з’явилося двоє значно старших за мене з претензією: «Куди – куди ти малого послав»?

Звідки мені тоді було знати, що все в країні тримається на понтах, наїздах і брехні.

Ось тепер і думаю, варто було тоді, в дитинстві, з тією шпаною про культуру говорити? Мабуть ні.

Що мене потягло вести мову про культуру з нинішніми, радянськими за своєю суттю чернігівцями? Реакція ж така сама: «Ти що про дружину Мамонтова сказав»? Зрозуміло – розмовляти про культуру, про життя на основі культури, про його відмінність від життя на основі інстинктів для них вкрай складно. Звідси й дискомфорт, відчуття «не своєї тарілки». Відповідне й намагання перевести спілкування на рівень «Кого, кого ти послав?» та «Дати в морду» - на цьому рівні вони відразу потрапляють в стан здатності до спілкування.

А мені не цікаво. Мені сумно. І соромно. Уявляю, що було б, якби блог Мамонтова з відповідними коментарями опублікували в європейських країнах! Уявляєте – людина, котра все життя прожила в країні, де головним божеством є гомосексуаліст, в країні, де пам’ятники гомосексуалісту стоять на кожному кроці, в країні, де мамонтови присягали бути йому до смерті вірними, і дійсно залишаються такими, засуджують Європу за її толерантність до нетрадиційної сексуальної орієнтації!

Гомосексуаліст Ленін пророкував загибель Західному світу з його демократичною культурою, тепер те саме пророкує Мамонтов. А реально хто розвалився і продовжує вимирати?

Неадекватна поведінка обов’язково призводить до трагедій. І добре, коли трагедія стає причиною відмови від неадекватності на користь розумності. Я маю глибоку пошану до німців і японців, котрі ейфорію та послідуючу трагедію змінили на раціональну розумність.

А що ж нам заважає?

Брехня. Постійна брехня самим собі. Донедавна на державному рівні ще святкували річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції, тепер тільки по домівках мамонтови піднімають чарки за те, що відтоді вони, тобто «ніщо» стало «всім».

Пишаються і святкують Перемогу у Великій Вітчизняній війні. За Сталіна і живих ветеранів війни не святкували. Тепер святкують.

Пишаються і святкують річницю виведення переможних військ після надання Інтернаціональної допомоги багатостраждальному афганському народу.

І при такому рівні неадекватності мамонтови передрікають швидку загибель Європі? Не здивуюсь, якщо наступним його творінням буде традиційне: «Галактико опасностє!».

Але що ж лежить в основі неадекватності? «Доброта» таких, як Ярослав Сухомлин. Мовляв, не варто травмувати психіку мамонтових правдою, не варто зносити пам’ятники Великому Гомосексуалісту і Сифілітику, основоположнику Великого Маразму і неймовірної трагедії українського, російського та інших народів. Не варто, бо інакше буде «жопа».
Жопа не буде, пане Ярославе, жопа є. І є вона в результаті спотворення Істини до рівня панування Антиістини з відповідними сумними наслідками.

Треба чистити ці Огієві стайні брехні та пишання Злом і служіння йому. Звісно, ковбаситиме Великих і Мудрих радянських людей від очищення не по дитячому. Звісно, не кожному байдуже, коли це болото кричить що ти підарас, шизофренік, шо вони в черзі стоять щоб тебе бити і в обличчя плювати, коли вважають себе професорами преображенськими, а тебе ототожнюють з Шариковим.

Але хто казав, що спостерігати агонію Зла приємно. До речі, Зло, це не мамонтови, це те, що той Великий Гомосексуаліст поселив у їх душах. Фізичне гвалтування - це огидно. Що ж тоді казати про зґвалтованих Гомосексуалістом світоглядно?

Відносно ж самого Мамонтова, то мені приємно було б його бачити «в зоні адекватності», є щось в ньому трохи справжнє. Пам’яті його ж дружини мої вибачення за намагання використання її імені в брудних цілях друзями Мамонтова.

І ще. Якщо когось дуже дратує служіння Істині, Розуму, Народу та його Майбутньому – не читайте написаного мною, не рвіть душу і не крайте серце. Прийміть як належне – існує інший світ з іншою, незрозумілою вам культурою. Перемогти її ви не зможете, суттєво зіпсувати настрій також. Я ж постараюся всіляко обмежити вам доступ до мого блогу. Мені цікава конструктивна критика, а не позбавлена інформаційної насиченості злоба. І якщо я колись посміхнусь в своєму блозі з вашої совкової недалекості, те буде зроблено не ради навернення вас на шлях розуму, те буде написано для інших, для тих, хто аналізує стан суспільства і прокладає шлях в майбутнє.

Примітка: текст після написання не перечитував і помилки та недоречності не виправляв. Чому? По перше – не хочу, можливо, зроблю це пізніше. По друге – знущаюсь над прагненням совків знайти собі ідеал у всьому. При цьому ви помічаєте щонайменші граматичні помилки, але чините жахливі логічні. Шукати і творити ідеал у вас гарно виходить – Ленін тому яскравий приклад. :)