Мамонтову про колгосп.

Ось такі от висловлювання від Валерія Мамонтова в Шокирующая Беларусь:

"Государство не отвечает за счастье его граждан. но когда оно построено на великой идее, когда идея эта бережется и поддерживается государственными институтами, то и счастье граждан становится вероятнее. и это снова сказано не про вонючую америку, а о советском союзе.
Что, развалился, а стало быть, был плох? был с изъяном. это верно. но не стоит забывать о том, что это была первая такого масштаба попытка построить социалистическое государство. и я лично помню свои прикосновения к социализму.
И считаю движение личности в сторону индивидуализации деградацией. смертью, фактически".

Отже, мова йде про протиставлення індивідуалізму та колективізму. Звісно ж, всією душею і всім розумом підтримую Валерія Мамонтова в його прагненні до колективізму – індивідуалізм, це дійсно відсталість та смерть.

Але про який колективізм та на якій основі йде мова? Про розвиток та об’єднання індивідуалів, чи про їх знищення та об’єднання рабовласників з рабами?

Світовий, нормальний шлях розвитку полягає в розвитку окремої людини. Повноцінному розвитку, в тому числі здатності до побудови цивілізованих взаємовідносин з іншими індивідуалами.

Розглянемо спочатку на прикладі окремого села, в котрому до революції проживали так звані кулаки. Тобто, людина сама вела своє господарство, вирощувала та реалізовувала продукцію, повністю відповідаючи за все. Це була надійна й неймовірно ефективна система. Окремий кулак міг розоритися, спитися, будь-яким іншим чином припинити свою діяльність. Але всі інші продовжували працювати, жити і розвиватися далі. Чому? Бо основа розвитку була закладена в кожного!

Тепер поглянемо на західний світ, хоча б ту саму Америку. Хто такі акціонери? Це власники, котрі мають в складі компаній свою частку майна та свою частку влади. До речі, американці є акціонерами не тільки різних компаній, а й такої великої компанії, як держава. Реальними власниками, котрі найнятим «виконавчим директорам» на зразок Ніксона чи Клінтона швидко вказують їх місце і роль, як те було у випадку з Вотергейтом чи Монікою.

А тепер поглянемо на примітивний, вульгарний спосіб організації колективізму – радянський. В його основі абсолютно протилежні тенденції – знищення індивідуала і об’єднання тих, хто «был или стал ничем».

Ось як описував своє головування один з голів колгоспів. «Мені доводили план того, що я мав виростити та здати державі. Відповідно, я забезпечував виконання поставленого завдання силами ввіреного населеного пункту. Якщо хтось з селян мені заважав, то я телефонував до райвідділу міліції чи КДБ, і вони швидко пояснювали асоціальному елементу необхідність дотримання загальноприйнятих норм поведінки». Ви думаєте мова йде про тридцяті роки? Ні, це вже були часи вимираючих генсеків та початку перебудови.

Чи надійна то була система, котра трималася на примусі з боку держави? Звісно ні. Про те, як куркулі брали до рук зброю і боролися проти совєтів знають всі. Але жодного випадку протесту проти ліквідації колгоспів не пригадає ніхто.

Чи бували колгоспи ефективними? Так, бували, при моральних головах колгоспів. Але це були винятки з правил. Найперше – такі голови колгоспів були ворогами районного керівництва, оскільки жодним чином не бажали перетворювати свої господарства в дійну корову для всієї владної верхівки. І, як тільки з’являлася така можливість, керівника міняли на морально обмежену «свою людину», котра розбазарювала господарство дуже швидко.

Звісно, можна було б Валерію Мамонтову порадити нині спробувати об’єднати фермерів у колгоспи, а індивідуальні харчевні в «Общепит», але боюся, що він таку б пропозицію сприйняв за знущання. Це так, на практиці. Але чисто теоретично, абсолютно відірвано від реальності, повністю відмовившись від здорового глузду, славити колективістські зусилля совєтів Валерій Мамонтов вважає для себе прийнятним. Що ж, в кожного в голові свої геніальності.

І на закінчення. Якщо в неймовірно постраждалій від комуністичного експерименту Україні люди здатні до індивідуального ведення господарських справ, то з часом вони стануть готові і до індивідуальних зусиль по створенню та забезпеченню ефективної діяльності держави та її інститутів.