Історикоїдам присвячую!

Розпочну з анекдоту.
Перед світанком ляпання у вікно – сусіде, сусіде, відчини!
- Чого тобі?
- Ти знаєш, якби ти тоді у грі в дурня зайшов з валета, ми б виграли!

Була якось сутичка на одному з львівських ресурсів, коли я не витримав та пояснив представникам обох сторін: панове, хочете щось порадити Бандері чи Сталіну, то сідайте до машини часу і відправляйтеся радити їм тоді, там, і в тих умовах.
Там же тоді висловив й іншу думку: нехай діти та онуки бандерівців пишаються своїми батьками та дідами, нехай так само пишаються своїми діти енкаведистів. Але не потрібно проблеми минулого тягнути в сьогодення. Тим більше, не варто намагатися з допомогою історії творити майбутнє, з допомогою минулого вдасться створити тільки минуле.

Є сьогодення, є розум, ось з допомогою цих двох складових і потрібно творити третю – майбутнє.

І, на закінчення, про істориків – це ті, котрі вивчають минуле. Майбутнє ж творять філософи. А історикоїди, це клоуни, котрі на основі минулого намагаються творити майбутнє. Це, як на основі вміння розводити віслюків намагатися створити аеробус, тільки вже не в транспортній царині, а в суспільній.