Вищі сили.

На жаль, це реальна історія.
Ряд років тому, літом зібралися їхати на Десну покупатися та відпочити. Ми вже не раз так їздили - вантажилися до кузова Газельки, працюючої на обслуговування магазину, і тряслися в ній до парому в Куковичах.
Того дня Газелька, котра завжди безвідмовно і постійно їздила на Київ та Чернігів, і котра півгодини тому безпроблемно приїхала на Залізничний Вокзал в Мені, відмовилася заводитись, коли ми всі посіли до кузова.
Возилися з нею зо дві години, замінили і бобіну, і блок запалювання - не допомогло. І от що цікаво, несправності були якісь дивні. Непрацює запчастина, поміняли на іншу, робочу - непрацює щось інше. Потім з'ясовується, що непрацююча вже працює... На кінець сів акамулятор.
Але ж ми наполегливі!
Приїхав Газон, з буксиру таки завели. Поїхали.
Один молодий і дуже гарний хлопчина, котрий поїхав з нами вперше, втопився - не вмів плавати, а сказати в голос про це посоромився (інакше б за ним дуже ретельно наглядали).

Які з цього всього висновки? Один очевидний - якщо невмієш себе належно поводити в небезпечній для тебе чи оточуючих ситуації, то про це варто відразу казати. Але, що дивно, той хлопчина ніколи й не мав звички комплексувати...

А от як бути з другим? Навіть не знаю. Є люди, котрі без жодних видимих ознак відчувають небезпеку та уникають її. Ми ж, звикли долати труднощі за будь-яких обставин. В тому числі й тоді, коли вони намагаються врятувати чиєсь життя.

А от як зрозуміти, коли все йде наперекосяк, чи то нижчі сили розважаються, чи то вищі оберігають від біди, не знаю...
У всякому випадку, коли починає творитися щось незрозуміле, варто бути дуже уважним. Хоча гарантій, що та уважність допоможе, жодних немає.