Шановним воїнам-інтернаціоналістам

Шановні воїни, ви гідно служили і виконували накази. Можливо, не всі ті накази були розумними та далекоглядними, але воїни мають їх виконувати, а не думати про доцільність.
Ні, я ніколи не скажу, що я вас туди не посилав. У всякому випадку, це я мав би зробити тоді, а не сьогодні, заднім числом. Тобто, виходить, що і я також посилав вас на ті війни.
За час виконання вами свого інтернаціонального обов’язку ви здобули неоцінимий досвід, котрий так потрібний сьогодні тут, в Україні.
Під час виконання вами вашого інтернаціонального обов’язку ви спілкувалися з місцевим населенням, хтось виконуючи свої прямі обов’язки, хтось добуваючи бакшиш для себе та своїх коханих.
Так сталося, що Україна з складової великої та могутньої імперії, котра багатьом країнам світу надавала інтернаціональну допомогу, сама перетворилася в країну, котрій тепер вже інші великі та могутні держави прагнуть надавати міжнародну інтернаціональну допомогу.
Звісно, хтось з воїнів-інтернаціоналістів і сьогодні відчуває себе надавачем інтернаціональної допомоги вже своїй державі з боку зниклої імперії чи якихось інших. Але, я сподіваюся, в Україні і Чернігові частина воїнів-інтернаціоналістів вже відчула себе патріотами своєї держави - України. І від вас дуже б хотілося почути про прагнення до волі та самостійності тих народів, котрим ви надавали інтернаціональну допомогу, про їх дух і боротьбу за право самим бути господарями на своїй землі.
Був би вам вдячний, шановні воїни-інтернаціоналісти, за вашу допомогу українському народу стати такими ж гордими наполегливими та самодостатніми, як ті славетні народи, котрим ви надавали інтернаціональну допомогу, і котрі змогли позбутися з своєї землі всіляких окупантів та їх маріонеточних урядів.
Напишіть будь ласка свої мудрі думки чи тут в коментарях, чи окремим матеріалом в своєму блозі. Ваша допомога справді дуже потрібна.
І вічна пам’ять тим, хто поклав своє життя, виконуючи свій інтернаціональний обов’язок в різних країнах по всій земній кулі.