Що нас єднає?
28 вересня 2012 08:23
Переглядів: 1703
Мітки:
Мітки:
Від того, на основі чого ми об’єднуємося, залежить дуже багато, часом навіть життя мільйонів людей.
Приміром, більшість тих країн, котрі сьогодні процвітають, об’єдналися навколо ідей Христа – не вбий, не вкради, возлюби ближнього, подібних. На початку минулого століття ряд народів виявилися об’єднаними навколо ідеї ворожнечі, здається класової. Інші – навколо ідеї расової переваги. До чого призвело таке єднання, пам’ятаємо – голодомори, розкуркулення, масові розстріли й концтабори, світові війни. А все починалося з дрібниці – основи єднання.
Під час першого туру виборів 2010 року був головою окружної в Сосниці. Цікаво було побачити тамтешній рівень суспільних взаємовідношень. На основі побаченого прийшов до висновку, що, приміром, коли в Києві зустрічається дві людини, то їх цікавить предмет спільного інтересу – тобі потрібно те, а мені – це. Нам обом взаємодія корисна, значить чудово, значить ми знайшли спільну мову і до взаємного задоволення здійснили взаємовигідну взаємодію.
В Сосниці ж все навпаки, люди відразу починають аналізувати – до якої спільноти належить людина? Якщо до іншої, то предмет спільного інтересу вже не має жодного значення. Як це назвати навіть не знаю, можливо патріархальність?
Пам’ятаю, селищна рада підсунула окружній виборчій комісії неприємний сюрприз – запланувала у тому ж приміщенні дільничну виборчу комісію. Зрозуміло, що в день виборів і прийняття протоколів в ОВК настав би повний хаос. Але які проблеми, зараз поїду до голови селищної ради та домовлюся про перенесення! Що ви, як можна, ви голова окружної, це приниження, викличте його і примусьте! Здвинув плечима, поїхав, домовився, подякував і зайнявся іншими проблемами. Такі ж проблеми спостерігав і у взаємовідношеннях інших державних та самоврядних структур.
Так, така система побудови взаємовідношень має право на існування, але вона настільки неефективна, що спільноти більш високого рівня від неї давно відмовилися.
А тепер давайте подумаємо, на основі чого ми сьогодні єднаємося між собою і з допомогою чого нас постійно намагаються роз’єднати? Навіщо нам сьогодні потрібне взаємопоборювання на основі безлічі факторів – мови, регіонального розташування, професійної приналежності, релігійної приналежності, майнового статусу, подібного?
Чиновники влаштовують свою партійну солідарність, намагаючись побороти конкурентів, журналісти свою, захищаючи свої, вузькокорпоративні цілі, перевізники – свою, подібне.
А результат? А в результаті ми не маємо тієї об’єднуючої всіх нас основи, котра й забезпечує успішне щасливе життя іншим народам.
Ось тут і виникає питання про те, на основі чого нам єднатися між собою? Можливо на основі спільних інтересів, оформлених у закони? Але в такому випадку виникає питання про те, як бути з колегами по професії, колегами по партії, сородичами по етнічному походженню? Можливо, заради більш високого цивілізаційного рівня, заради більш високого рівня життя варто об’єднуватися навколо чогось справді високого і корисного, приміром Бога, спільних для нації законів?
Але в такому випадку доведеться однопартійцю, колезі по професії чи одноплеміннику казати, що він неправий у тих випадках, коли він діє всупереч вищих цінностей. Чи готові ми до цього – жити з Богом та Законом на чільному місці, а не з дрібними вузькогруповими заморочками та безліччю ворожнеч?
Приміром, більшість тих країн, котрі сьогодні процвітають, об’єдналися навколо ідей Христа – не вбий, не вкради, возлюби ближнього, подібних. На початку минулого століття ряд народів виявилися об’єднаними навколо ідеї ворожнечі, здається класової. Інші – навколо ідеї расової переваги. До чого призвело таке єднання, пам’ятаємо – голодомори, розкуркулення, масові розстріли й концтабори, світові війни. А все починалося з дрібниці – основи єднання.
Під час першого туру виборів 2010 року був головою окружної в Сосниці. Цікаво було побачити тамтешній рівень суспільних взаємовідношень. На основі побаченого прийшов до висновку, що, приміром, коли в Києві зустрічається дві людини, то їх цікавить предмет спільного інтересу – тобі потрібно те, а мені – це. Нам обом взаємодія корисна, значить чудово, значить ми знайшли спільну мову і до взаємного задоволення здійснили взаємовигідну взаємодію.
В Сосниці ж все навпаки, люди відразу починають аналізувати – до якої спільноти належить людина? Якщо до іншої, то предмет спільного інтересу вже не має жодного значення. Як це назвати навіть не знаю, можливо патріархальність?
Пам’ятаю, селищна рада підсунула окружній виборчій комісії неприємний сюрприз – запланувала у тому ж приміщенні дільничну виборчу комісію. Зрозуміло, що в день виборів і прийняття протоколів в ОВК настав би повний хаос. Але які проблеми, зараз поїду до голови селищної ради та домовлюся про перенесення! Що ви, як можна, ви голова окружної, це приниження, викличте його і примусьте! Здвинув плечима, поїхав, домовився, подякував і зайнявся іншими проблемами. Такі ж проблеми спостерігав і у взаємовідношеннях інших державних та самоврядних структур.
Так, така система побудови взаємовідношень має право на існування, але вона настільки неефективна, що спільноти більш високого рівня від неї давно відмовилися.
А тепер давайте подумаємо, на основі чого ми сьогодні єднаємося між собою і з допомогою чого нас постійно намагаються роз’єднати? Навіщо нам сьогодні потрібне взаємопоборювання на основі безлічі факторів – мови, регіонального розташування, професійної приналежності, релігійної приналежності, майнового статусу, подібного?
Чиновники влаштовують свою партійну солідарність, намагаючись побороти конкурентів, журналісти свою, захищаючи свої, вузькокорпоративні цілі, перевізники – свою, подібне.
А результат? А в результаті ми не маємо тієї об’єднуючої всіх нас основи, котра й забезпечує успішне щасливе життя іншим народам.
Ось тут і виникає питання про те, на основі чого нам єднатися між собою? Можливо на основі спільних інтересів, оформлених у закони? Але в такому випадку виникає питання про те, як бути з колегами по професії, колегами по партії, сородичами по етнічному походженню? Можливо, заради більш високого цивілізаційного рівня, заради більш високого рівня життя варто об’єднуватися навколо чогось справді високого і корисного, приміром Бога, спільних для нації законів?
Але в такому випадку доведеться однопартійцю, колезі по професії чи одноплеміннику казати, що він неправий у тих випадках, коли він діє всупереч вищих цінностей. Чи готові ми до цього – жити з Богом та Законом на чільному місці, а не з дрібними вузькогруповими заморочками та безліччю ворожнеч?
Додати в:
