Про Івана.
Йде війна. Гинуть тисячі кращих людей – українців.
Але все одно неможливо звикнути до смерті, особливо якщо йде у засвіти ті, кого знав особисто.
Цей пост лише краплина в морі теплих згадок, які наповнили мережу опісля того, як від нас пішов Іван Матвєєв.
Якщо хтось щось зможе додати до цього матеріалу – буде добре. А я лише поділюся своїми спогадами.
З Іваном (ніколи не називав його Ваня) познайомився, коли викладав в педагогічному університеті. А він був моїм студентом. Невелика різниця у віці. Майже однакове розуміння гумору й підходу до організації різних заходів завжди об’єднували нас.
Ми ніколи не були друзями, хоча Іван і вдома в мене бував, і проводив мій ювілейний)) концерт до 40-а річчя, де жодного разу не прозвучала на моє прохання «тема про ювілей» - бо ми розуміли шаблонність .
Просто добрі знайомі.
В 90-і роки ніхто не вмів робити «сучасні ТВ – передачі» в Чернігові, які були б розраховані на розважальну тематику. Але всі знали, як це робити))) й інколи критикували Івана.
І тепер я капслоком (вибачаюсь) напишу ледь не головну думку цього посту:
НІХТО В ЧЕРНІГІВСЬКОМУ МОЛОДІЖНОМУ МЕДІА-ПРОСТОРІ НЕ ЗРОБИВ БІЛЬШЕ ЗА ІВАНА МАТВЄЄВА.
І вже не зробить.
Поки всі давали поради «як треба», Іван брав – і робив.
В Чернігові , мабуть, не існувало тоді (а це приблизно два десятиліття) жодного творчого колективу (хореографія, музика, графіті, арт-ініциативи і так далі), які б не були «занотовані в ефірі» Іваном. Всі вони вдячні йому за те, що з’явилися на місцевому телебаченні і залишилися в історії на VHS, а згодом й в цифрі.
Пам’ятаю, як на ТБ не вистачало камер. А в мене була), бо я три місяці виступав в Італії в якості музиканта і заробив гроші на відеокамеру. Це тоді було дійсно надбання.
Іван інколи брав її і перший репортаж з Вакарчуком в Чернігові було зроблено саме на мою відеокамеру Panasonic, про що й зазначено в титрах)) репортажу. Зберіг це як артефакт).
При тому що Іван спілкувався ледь не з усіма зірками української й навіть закордонної естради, які були з візитом в Чернігові, він залишався неймовірно скромною людиною.
Ніколи не чув, аби І. Матвєєв про когось дав поганий відгук. Чи «почав гнути кирпу». Чи навіть підвищив голос. Та я навіть злим ніколи не бачив!
Це дійсно буда світла, творча і спокійна людина. А ці три риси вкрай рідко поєднуються.
Уявити собі що Івана нема, що він помер – не можу.
Не можу ніяк…
Опісля нього залишилася просто неймовірна кількість відеоматеріалів. В нього є канал на Ютубі – там багато хто себе знайде. Або для себе.
В нього і на цьому сайті залишився блог. І це також частина ІСТОРІІ нашого міста .
Не здивуюся, якщо хтось колись буде досліджувати та систематизує його надбання. Може, навіть , у вигляді дисертації. А чом би й ні? Це пласт молодіжної культури Чернігова. І не тільки молодіжної . Бо виходили й серйозні фільми для всіх вікових верств, створені Іваном.
Світла пам’ять світлій людині.
