Ірина Синельник: Багато хто вважає, що Олександру Соколову краще залишитися тут
Ірина Синельник
Поки дістаю диктофона — озираюся навколо. Ціла стіна кабінету завішана різними сертифікатами, подяками та свідоцтвами, отриманими героїнею інтерв’ю. На столі серед канцелярського приладдя — два дешевих мобільних телефони. Видно, що людина пишається своїми інтелектуальними досягненнями, а от матеріальними поки особливого приводу немає.
З деякого часу на нашому сайті почали з'являтися передруковані із однієї з чернігівських газет матеріали за її підписом, під одним із яких я і залишив свого гострого коментаря. Ірина подзвонила мені, щоб дізнатися про причину моїх слів. А я запропонував зустрітися і зробити це інтерв'ю.
- Я прийшла працювати до міської ради у 2003 році. Через три роки, коли на виборах мера переміг Микола Рудьковський - як і вся команда, пішла із роботи. А повернулася знову уже у 2007 році як прес-секретар. Оскільки у штатному розкладі такої посади не визначено, то я офіційно є радником міського голови. Займаюся я інформаційним супроводом діяльності міського голови, зв'язками зі ЗМІ та громадськістю, організацією зустрічей та прес-заходів, деякими питаннями діловодства. А мої статті в тих же газетах — це спосіб самореалізації. Через газети я маю можливість сказати те, чого не говорю формально. Я сама звернулася до редактора з ініціативою писати для них статті, редактор погодилася.
- Вважаю себе творчою особистістю. У мене, між іншим, три вищих освіти. Перша — історія і народознавство, правда, я за нею ніколи не працювала. Коли обіймала посаду у податковій, вступила на економічний факультет Чернігівського державного технологічного університету, ця освіта мені потрібна була для того, щоб відповідати вимогам займаного мною посту. А скоро маю захищати магістерську роботу у Національній академії управління при Президентові України. Це буде перша моя освіта за спеціальністю.
- Які зміни Ви спостерігаєте за той час, як працюєте у міській раді, чи можемо говорити про якийсь розвиток місцевого самоврядування?
- Звісно, у нашій роботі відбуваються зміни. Структурні, наприклад. З 2007 р. з’явилося нове управління - стратегічного розвитку і туризму. Відкрито адміністративний центр. Інше питання - наскільки швидко ідуть ці зміни. Адже брак фінансування передусім впливає. Хоча мені здається, з тими ресурсами, які є, ми досягаємо максимального результату. Тут, звісно, оцінювати людям. Але, знаєте, коли постійно у місті живеш, то звикаєш до певного рівня, і здається, що нічого у нас не відбувається. А ті, хто приїздять - відзначають, що ми розвиваємося. Так, посол Фінляндії в Україні констатувала, що за останні 3-4 роки місто стало більш сучасним, кафе відкриваються, ресторани. А це ж своєрідне обличчя Чернігова. Від того, як у таких закладах обслуговують, і складається враження про місто в цілому.
- Але це ж не заслуга міської влади - відкрити кафе і організувати його роботу.
- Оце ще одна особливість чернігівців: якщо щось позитивне у місті, то до чого тут міська влада? А як негатив якийсь , то відповідальна за це одна людина - Соколов. Не можна зробити ідеальним окреме місто, живучи у неідеальній країні.
- Ви працювали при "помаранчевих", зараз - при "блакитних". Можете сказати, чим відрізняється робота за цих двох протилежних сил?
- Якщо чесно, то особливо нічим. Принаймні, не можу сказати, щоб це якось позначилося на моїх службових обов’язках чи якості роботи. Сама я до жодної політичної партії не входила. У міській раді можуть переважати одні чи інші сили. Але місцеве самоврядування стосується більше вирішення господарських питань, ніж політичних. А от коли до його роботи втручається політика - це може погано відбитися на результаті.
- Читаючи Ваші статті, нещодавно опубліковані у пресі, звернув увагу, що незважаючи на сильний відбиток чогось особистого, загальне їх послання - створення позитивного образу міської влади в очах чернігівців. Чи можете погодитися із цим твердженням?
- З дитинства мені запам’ятався один чудовий приклад. Шкільний клас поділили на дві частини. І одну половину учнів вчителі хвалили, підтримували всіляко, говорили, які вони молодці, розумні, чудові. А другу половину постійно сварили за погані оцінки і т.д. І у першій половині успішність швидко пішла вгору. А у другій - почала дійсно знижуватися. Те, що ми проговорюємо, думаємо - має на нас великий відбиток. І якщо у місті буде якась критична маса людей, що мислять позитивно, говорять якісь позитивні речі, ще й роблять щось у даному напрямку, наше життя буде змінюватися на краще.
- Але ж якщо просто повторювати: "Міська влада - молодці", навряд чи щось зміниться. Ви пишете: у міськраді маленькі зарплати, молоді спеціалісти, дізнавшись про їх розмір, працювати не хочуть. Припускаєте, що люди про це прочитають, і подумають: "Їм же важко там, так багато працювати за маленькі гроші. Треба їх любити і думати про них гарно"? Але ж робота оцінюється по результатам.
- Любити чи не любити - це питання філософське. Кожне суспільство має таку владу, на яку воно заслуговує. Тому нас можна принаймні поважати.
- А якими ж конкретно є ці "маленькі зарплати", на які люди не погоджуються йти працювати?
- Я не можу говорити про точні цифри і посади, так як не володію інформацією. Але в середньому для молодих спеціалістів це 1700-2000 грн. У мене стажу уже 10 років. А посадовий оклад - всього близько 1000 грн. Плюс надбавки від посадового окладу за стаж і т.д.
- Тобто, молоді люди до міської ради не йдуть? Чи таки йдуть? І які переваги вони можуть тут отримати порівняно із якимись іншими місцями роботи?
- Дехто до нас приходить, щоб піти вчитися. Наприклад, є у людини така мрія - поступити до Києва до академії. І, пропрацювавши у нас якийсь проміжок часу, спеціаліст має таку можливість. Молоді до 35 років у нас 35 відсотків штату. А середній вік працюючих у міськраді - 45 років. Багато хто навчається в Академії управління в Києві або на магістратурі за спеціальністю "державна служба" у нашому Технологічному університеті.
- Як молода людина може потрапити на роботу до Чернігівської міської ради?
- Ми публікуємо оголошення про конкурс на заміщення вакансій на нашому сайті та у "Чернігівських відомостях". Можна подати свою кандидатуру. Стандартні вимоги - вища освіта, володіння державною мовою, комп’ютерна грамотність. І необхідно здати екзамени на знання законодавства і по напрямку діяльності.
- Давайте трохи поговоримо про нашого мера. Як Ви вважаєте, Ірино, чому Олександр Соколов не був обраний депутатом до Верховної Ради?
- Наше місто на виборах до парламенту історично віддає перевагу опозиційним силам. Адже на критиці влади будувати свою кампанію легко. А ще мені здається, що ті люди, які є прихильниками Олександра Соколова, не проголосували за нього навмисно, щоб він залишався у місті і займався його розвитком. Я була на багатьох зустрічах із людьми, і чула цю точку зору не раз. У нас нормально із опаленням, немає проблем із гарячою водою, із якимись іншими побутовими речами, які видаються непомітними, але створюють комфорт у житті. І далеко не у всіх містах все так гарно з цими питаннями, як у Чернігові. Тому багато хто вважав, що Олександру Соколову краще залишитися тут.
- Як на мене, якщо людина просто вчасно робить свою роботу, це можна відмічати. Але хвалити особливо ні за що. Адже це і є однією із функцій міського голови - організовувати роботу комунальних служб. А от хвалити уже треба за якісь досягнення, розвиток, впровадження. Які дії міською владою робляться у цьому напрямку?
- У багатьох проектах - Чернігів серед міст-лідерів у країні. Йдеться про впровадження енергозберігаючих технологій. Той же проект "Розвиток міської інфраструктури", що втілюється за кошти Світового банку. Зараз у нас ведуться проектні роботи щодо будівництва сміттєпереробного комплексу. Сміттєзвалище на Масанах планується закрити. Облтеплокомуненерго почало розробляти проект з переробки звалищного газу на ньому, і, можливо, котельня по вул. Інструментальній, 17, зможе опалювати мікрорайон цим газом. А все сміття має перероблятися на новому підприємстві, яке буде побудоване за Черніговом, у районі ставків-накопичувачів колишнього підприємства первинної обробки вовни.
- Працюючи вже багато років із Олександром Соколовим, Ви можете сказати про те, який він як керівник і як людина?
- Мені із Олександром Володимировичем працювати комфортно. Він - це людина, якій можна сказати те, що думаєш. Я працювала у різних структурах, і можу сказати, що є керівники, які взагалі не сприймають якусь відмінну від їхньої точку зору. А от до Олександра Соколова можна підійти, розказати про якусь проблемну ситуацію, і він тебе вислухає. У нього демократичний стиль управління. І ще йому легко писати промови. В них має бути фактаж, і ніякої "води".
Я дуже поважаю міського голову, як керівника, як особистість. Пишаюся, що працюю з людиною, яка щиро вболіває за місто і любить Чернігів не на словах.
- Взагалі, вами проводяться якісь дослідження, що відслідковують рівень популярності міської влади у Чернігові?
- Подібні кампанії є досить вартісними, тому сама міська рада їх ніколи не фінансувала. Але, наприклад, є той же Поліський фонд міжнародних та регіональних досліджень, опити якого я регулярно вивчаю і довіряю їм. Згідно них, впізнаність міського голови становить 98%. Це чудовий результат.
- Повернемося ще раз до Ваших нещодавніх статей. Ви говорили про 100 звернень щотижня до відділу звернень громадян. З чим чернігівці звертаються до міської влади, і як ці звернення вирішуються?
- В основному це вирішення земельних питань, питань приватизації і будівництва, прохання надання матеріальної допомоги чи допомоги на лікування, квартирні питання. Нам навіть скаржилися щодо відміни деяких електричок, хоча це зовсім не наша компетенція, а Укрзалізниці. Щодо вирішення - у свій час до нас було дуже багато звернень щодо ситуації із вибухом у будинку по вул. 50 років ВЛКСМ, по ситуації у будинку по вул. Фікселя, 52. Зараз ці питання уже вирішено. По компенсації за втрачене житло його мешканцям було виплачено компенсацію 7,8 млн. грн., люди придбали собі квартири.
- Пригадую Ваші слова про високий рівень відповідальності чиновників. В чому цей рівень полягає? Не в тому ж, що когось може мучити совість за якесь рішення, що порушує інтереси громади. По тій же забудові Ялівщини, наприклад.
- Кожен документ, який підписує посадова особа, контролюється тією ж самою прокуратурою. Її представники постійно присутні на сесіях, на засіданнях виконкому, і якщо якесь рішення видається незаконним - воно оскаржується. А щодо Ялівщини: наскільки мені відомо, ті ділянки розподілялися не міською радою.
- Наступне питання, яке я хотів задати Вам, стосується бренду Чернігова, якому Ви присвятили цілу статтю. (При цих словах моя співрозмовниця помітно оживає, видно, що це питання для неї є дуже цікавим). Про бренд нашого міста говорять уже давно, Семаргла малюють і війни через нього ведуть. Втім, мені здається, реального образу міста у нас так і немає.
- Для початку давайте визначимо, що ж таке "бренд". Це система уявлень, вражень, які асоціюються із містом. І в цьому плані емблема чи символ міста - лише одна зі складових, яка не є обов’язковою. Бренд передусім - це спільний результат зусиль влади, громадськості та бізнесу. Якщо одна із цих сторін не розуміє важливості справи - результату важко досягти. У нас Чернігові є ініціативи громади, і влада їх теж підтримує. Але створення бренду - це справа навіть не одного десятиліття. У нас зараз проводяться фестивалі, які однозначно асоціюються із містом. Це передусім JazzOpen, можливо, Романтик-фест.
- Але, знову ж таки, це приватні ініціативи. А які ініціативи влади було запроваджено в цьому напрямку? І що можна робити далі?
- Першим питанням, яке стає при організації будь-якого фестивалю, є фінансування. Адже організація такої події - це сотні тисяч гривень. А інколи - і доларів. І про отримання прибутків із фестивалю, принаймні, у перші роки проведення, ніхто із організаторів не говорить. Ми займаємося підтримкою всіх цих фестивалів. І, як би там не було, цього року від туризму до міського бюджету надійшов 1 млн. грн. Але нам є куди прагнути далі. Той же Львів приймає за рік 1 млн. туристів, які забезпечують надходжень до бюджету міста до 10 млн. доларів. Ми маємо величезну історико-культурну спадщину, але, таке враження, нічого із цим не потрібно робити. Хай все буде так, як є.
- Чому ж ніхто не хоче нічого робити? Мені як жителю Чернігова, наприклад, дуже неприємною є ситуація, коли у самому історичному центрі, у місці, яке показують усім туристам першим, стоїть потворний намет якихось людей, які декларують себе борцями за віру, і псують вигляд міста. Стоїть незаконно. Чи це не робота міської влади - прибрати його звідти?
- Моя точка зору щодо цього така: просто ніхто не хоче нагнітання протистояння. І тут уже навіть не компетенція міської влади. Наскільки мені відомо - щодо того намету існує рішення суду. І далі цим має займатися виконавча служба, яка має його впроваджувати. Особисто я вважаю, ця палатка дійсно псує вигляд Чернігова, і краще було б її прибрати звідти.
- Так, це є явним проколом. А що, на Вашу думку, є найбільш значними досягненнями міської влади за останні роки?
- Як я вже говорила вище, іноді здається, що у місті нічого не робиться для його культурного розвитку. Але насправді це не так. Наприклад, візьмемо кав’ярню-книгарню "Інтермеццо". Знаходиться вона у дуже хорошому місці, і були пропозиції від комерційних структур відкрити в тому місці якусь фінансову організацію, банк. Але коли надійшло прохання від колишньої "Просвіти" відкрити заклад, Олександр Соколов віддав перевагу сама їм.
Ми нещодавно готували дані про діяльність за останні 10 років. Можу дещо із них зачитати. Із 2002 року в Чернігові здійснені:
- реконструкція скверу ім. Попудренка;
- реконструкція площі Перемоги (перехрестя просп. Перемоги і вул. Щорса, де встановлено танк);
- благоустрій центральної частини міста;
- нова схема прибирання міста, контейнеризація, встановлення близько 400 євроконтейнерів;
- капітальний ремонт мосту через Десну;
- реконструкція історичних пам’яток, організація підсвічування дзвіниці Троїцького собору, Катерининської церкви;
- реконструкція фонтану перед міською радою.
- міська рада запровадила і реалізує свої програми: з ремонту дахів, із освітлення міста (зараз відсоток освітлення підвищено із 68 до 92%;
- тролейбусна лінія на Масани;
- транспортна розв’язка на вул. Седнівська-1-го Травня (будучи чесним - яка ремонтується два роки, і так і не доведена до ладу. На сьогодні водії псують ходову своїх авто, об'їжджаючи “вирослі” із асфальту люки внаслідок зниження його рівня, та наїжджаючи на місця переходу між старим та новим покриттям — ред.);
- ремонт дитячої поліклініки і пологового будинку;
- будівництво травмпункту і центру "Фрезеніус (центр гемодіалізу для хворих на ниркову недостатність “Фрезеніус” будувався за приватні кошти німецької фірми під гарантії фінансування владою перебування у ньому хворих. Наш сайт писав багато про це. На сьогодні подальше функціонування центру зависло у повітрі, так як невідомо, чи будуть виділятися кошти на наступний рік — авт.);
- розбудова інфраструктури мікрорайону Масанів.
- Плюсів перераховано досить багато. А які найбільші невдачі можете згадати?
- Передусім це ситуація зі сквером ім. Б.Хмельницького. У міста був проект його реконструкції, перерахували кошти на його здійснення. Міський голова вважав, що зробив усе можливе, але… (тоді у справу з проведенням тендеру втрутилися співробітники СБУ, які надали докази, що тендер проведено нечесно, а нового тендера провести не встигли — авт.)
Зараз міський голова болісно переживає питання затримки заробітної плати. У нас теж є затримки. На сьогодні ми отримали аванс за листопад. Хоча це ж питання, не залежне від міста.
- Можете поділитися планами, які має Олександр Соколов і міська влада щодо розвитку міста на наступний рік?
- Про плани на наступний рік міський голова розповість на традиційній прес-конференції, де йтиметься про підсумки 2012 року і плани на 2013 рік. Однак знаю, що місто вже зараз має 9 проектів.
Один з них - це проведення тролейбусної лінії по вул. 50 років ВЛКСМ. Кошти на цей проект передбачаються у міському бюджеті.
- А особисто Ваші плани на 2013 рік? Про що будете писати для чернігівців? Чи будете і далі працювати над позитивним іміджем нашої міськради?
- Імідж можна ж створити і штучно. Але якщо за ним не стоїть реальних справ - то і ефекту від нього не буде ніякого. Я як працювала на своїй посаді, так і буду. Максимально ефективно співпрацюючи з громадськістю, із журналістами, інформуючи про ті позитивні зміни, як є у нас. Зараз обов’язковими у роботі міськради є прес-тури, підходи до преси на сесії. При опитуваннях громадської думки головною проблемою люди називають низьку проінформованість населення про діяльність міської влади. Ми прагнемо максимально відкрито працювати із журналістами і доносити до них нашу думку.
А особисто я планую і далі писати на теми, що мене хвилюють, публікувати свої оповідання.
Пані Ірина дуже любить навчатися. Крім Національної академії при Президентові України, брала участь в Українській школі політичних студій. Каже, що після її завершення дуже змінила погляд на деякі речі у своїй професійній діяльності. І взагалі, вважає, що людина все життя має підвищувати свою кваліфікацію. Адже тільки навчаючись і переймаючи інший досвід, можна працювати ефективніше.
На столі у Ірини Синельник стоїть фоторамочка із портретом білочки. Під кінець розмови спитав, що це фото означає. "Бачите, у рамочки чорна облямівка, - відповіла Ірина. - Так я коли це помітила, свого портрета вийняла. Недобре ж у чорній рамочці його тримати. Тепер білочку поставила". Такий от милий факт на завершення.
Богдан Гуляй
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.