Високі чини накинули оком на мисливські угіддя Борзнянщини

Валерій Яременко, педагог за освітою, один з керівників районної організації політичної партії; Валерій Куровський, полковник міліції у відставці, начальник служби безпеки ПСП «Пісківське»; Михайло Таран, пенсіонер, працював у зоні відчуження, і ще, загалом 380 чоловіків, жителів Борзнянського району, люблять полювати. Щоб за рушницю — і в ліс.
— Походити. Поводити собак, — говорить Михайло Таран.
— Побачити старих друзів, — додає Валерій Куровський.
— Посидіти за столом, мимохідь збити качку. У мене один раз вийшло так — сидячи за столом, збив качку, — пригадує Валерій Яременко. — Це була моя єдина здобич за весь рік. Качка перетворила звичайний день на святковий.
Полювання на пернатих традиційно починається у другу неділю серпня. Але щоб у Яременка та інших мужчин знову був святковий день, потрібна допомога самого Анатолія Мельника, голови Чернігівської об л ради. І, звичайно, ста депутатів облради. І щоб вони зібралися на позачергову сесію.

З першого серпня мисливці стануть злочинцями?

— 20 років тому у Борзнянському районі закрили відділення УТМР (Українське товариство мисливців та рибалок), і головним користувачем мисливських угідь району став Борзнянський державний лісгосп, — пояснює Михайло Таран. — Якщо пропустити подробиці, суть така: 31 липня нинішнього року у держлісгоспу термін користування мисливськими угіддями закінчується, потрібен новий договір. Його затверджує на сесії обласна рада. 8 червня сесія відбулася, але жодних документів щодо угідь подано не було. Ні обласною мисливською структурою, ні держлісгоспом. Нам пояснили — рано.
— Мовляв, до закінчення попереднього строку користування обласна рада не може дати нового погодження, — говорить Валерій Яременко. — Я не розумію, чого так. Принаймні, проект договору могли підготувати і подати.
— Якщо не підготують документи і новий договір не буде укладений, після 31 липня в мисливських угіддях Борзнянського району не можна буде полювати, — підводить риску Валерій Куровський. — Нова сесія не скоро (можливо, у вересні. — Дві). А з другої неділі серпня відкривається сезон полювання на качок.
— Мисливці такі, що він усе одно буде ходить у ліс. І стане злочинцем. Його будуть переслідувати, буде мордобій. Полювання — це не добича м'яса, — розмірковують Таран і Яременко. — Це, якщо хочете, складова нашої культури. 90 відсотків — мисливці для душі. Вихід ми бачимо такий: скликання позачергової сесії обласної ради. Щоб її провели до відкриття полювання.
— Якщо обласна рада справді захищає інтереси людей так, як декларує, вони повинні зібратися і продовжити дозвіл на користування мисливськими угіддями, фактично дозвіл на полювання, — говорить Валерій Яременко.

* * *

Після закінчення терміну дії договору його можуть продовжити або перервати, також укласти з новим власником. Що з цього переліку буде у Борзні після 31 липня?

Спритно і скритно?

— Є така версія: мисливські угіддя, найкращі їх шматки, можуть перейти до приватних осіб, — розповідає Михайло Таран. — Передача робиться спритно і скритно. Ми можемо одного дня просто дізнатися, що воно уже не наше. Що не можемо полювати, скажімо, в Галайбиному, бо там приватне мисливське господарство. Так було з Берестовцем — в один далеко не прекрасний день люди дізналися, що туди вхід закритий.
— Кожен мисливський колектив району міг полювати в угіддях біля села Берестовець, по черзі. Усім хватало. За радянських часів туди вкладали кошти з усієї Борзнянщини, — говорить Валерій Куровський. — Там був фазанарій, вольєр. Чехів поповозили. Любив Берестовець Віктор Петрович Мурай — він доклав багато зусиль, щоб там утворилось потужне мисливське господарство. Тепер там приватне мисливське господарство «Великий бір». Там порядок, дбають про відтворення поголів'я звірів, підгодовують їх. Але полюють у берестовецьких угіддях тільки високі чини та народні депутати.

— Люди бачили на номері першого президента (Леонід Кравчук. — Авт.). Стоїть, шапку насунув. А мимо дядько на возі їде. Не впізнав президента і матом його: «Ти не знаєш, чи що, не можна тут полювати», — сміється Валерій Куровський.
— Я чув, що в них тисячу евро коштує полювання на кабанчика, — говорить Михайло Таран. — Полювання на оленя — від тисячі до 12 тисяч евро. Для простого мисливця надто високі ціни.

* * *

Площа мисливських угідь, що до 31 липня в користуванні Борзнянського держлісгоспу, 110 тисяч гектарів. Це вже безберестовецького «Великого бору», площа якого 26,5 тисячі гектарів. Є ще «Плисецьке», 4,8 тисячі гектарів, що пов'язують з Михайлом Голицею, київським будівельним магнатом. Частина борзнянських земель відійшла до мисливського господарства біля села Івангород Ічнянського району. Івангород пов'язують з Борисом Шияновим, народним депутатом. Це я до того, що зі 110 тисяч гектарів угідь можна наробити ще чимало гарненьких приватних мисливських господарств для видатних людей.
— Через Галайбинський ліс уже проклали дорогу з твердим покриттям, з Борзни на Срсницю, — розповідає Михайло Таран.
— Щоб ліс вивозити, — висловлює припущення Валерій Куровський.
— Але ж лісгосп ніколи раніше доріг не робив, — заперечує Михайло Ілліч. — Я питав, для чого дорога. Не кажуть. Можливо, для мисливського господарства? Ходять чутки, що відберуть урочище Базарщина, біля сіл Маличина Гребля і Забілівщина, урочище Маличина Гребля, угіддя біля Оленівки> по лівій стороні від дачі Плюща.
— 22 тисячі гектарів просить Плющ (Іван Степанович, народний депутат, двічі очолював Верховну Раду, родом з Борзни.—Авт.) біля Оленів-ки. Забив шмат угідь за собою, і поки йому не дадуть, не оформлять держлісгоспу нового договору на користування угіддями, — розповів інший мисливець, який побажав залишитись не названим. — Оце і вся заковика.

Потрібно не так багато — мільйон гривень?

— Процес передачі державного (громадського) у приватні руки зазвичай дуже привабливий для обох сторін. Чи можна зупинити передачу мисливських угідь приватникам?
— Неможливо. До того ж, не буду заперечувати, приватний власник — ефективний власник. Держлісгоспу треба утримувати єгерів, щоб був контроль, охорона. Не буде звіра, якщо цим не займатися. Зараз звір сходиться до «Великого бору», там його підгодовують. Щоб вести мисливське господарство, лісгоспу треба витрачати чималі кошти. Чому б не перекласти цей тягар на когось іншого? — розмірковує Валерій Яременко.
— Тоді на що ви сподіваєтесь?
— Якщо мовчати, цей процес піде надзвичайно швидко, інтереси людей, які не мають тисяч, мільйонів евро, не будуть враховані взагалі. Нам не залишиться гарних місць для полювання.

— Чи можуть самі мисливці стати користувачами угідь, створити приватне господарство?
— Створити можуть, — говорить Валерій Григорович. — А от утримувати? Треба 30-40 тисяч гривень на місяць. Крім того, у перший рік господарювання треба вкинуть у справу мільйон гривень. Наступного року — півмільйона. За 5-7 років, якщо організовувати комерційні полювання, вийдемо на нуль.
— Ми не претендуємо на оленя, кабана. Ми хочемо вільно, законно знаходитися в мисливських угіддях, — говорить Михайло Таран. — Ми цим не заробляємо і не збираємося заробляти.

Погодження нікому не давали?

Мисливці вбачають приховані наміри, а що думають у держлісгоспі?
— Ми всі 110 тисяч гектарів, що були закріплені за держлісгоспом, і будемо закріплювати надалі, — говорить Віталій Куліш, головний єгер. — На пернате полювання люди не підуть, бо не буде сесії. Відстрілочні картки почнуть продавати з кінця серпня. Та якщо зберуть позачергову сесію, це буде і раніше.
— Мисливці побоюються, що найкращі мисливські угіддя Борзнянщини найближчим часом перейдуть у приватні руки. Чи є в них підстави так думати? — запитала Леоніда Стахорського, директора держлісгоспу.
— По-перше, якби це було так, лісгосп би так активно не займався цим питанням. Крім лісгоспу, ніхто на сьогодні таке мисливське господарство не утримуватиме, — відповів Леонід Олексійович.

— Чи правда, що угіддя навколо Оленівки будуть Плюща? І Галайбине теж комусь відійде? А Базарщина?
— Ні по Галайбиному, ні по Базарщині нікому не давали погодження. Без погодження з лісгоспом ніхто нічого не отримає, а я, як директор, не збираюсь нікому погоджувати. Про Оленівку розмови з Іваном Плющем не було, але чутки щодо цього я також чув.
Я впевнений, що мисливські угіддя залишаться доступні людям. Борзнянський район славиться своїми угіддями і мисливцями. У нас сильний мисливський колектив, 380 чоловік. Ігнорувати їх думку, відібрати у такої кількості людей відпочинок — ніхто не наважиться.

Ольга Макуха, тижневик «Вісник Ч» №28 (1366)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.