Батько трьох дітей ніяк не може оформити на них грошову допомогу

В’ячеслав Корнієнко з Мени ростить діток сам. Суд присудив їх батьку, а не матері. В'ячеслав ніяк не може оформити гроші на дітей.
В'ячеслав із дітьми живе у Мені на вулиці Нове життя. Це околиця. Через город — хата колишньої дружини Юлії. В'ячеславу — 32 роки, Юлії —31.

У Юлії нова сім'я. Цивільний чоловік Олександр Кордаш і маленька донька. Народилася вона влітку. Це четверта дитина Юлії. Та очікуваних за четверту дитину грошей, 48 тисяч гривень, мати не отримала. Тільки 12 тисяч — як за першу дитину. Чому?
Тому що перші троє дітей Юлії не живуть з матір'ю. Розлучилися Юлія із В’ячеславом 16 січня 2009 року. З грудня 2009-ого Аня та Андрійко — з батьком.
Чотирічна Анечка ходить у садок. Семирічний Андрійко — в школу. Дев'ятирічний Владик навчається у Березнянській школі-інтернаті. Вдома буває на вихідних та на канікулах.

Юля хотіла з колишнім чоловіком домовитися і повернути дітей до себе. Це дало б змогу отримати омріяні гроші за четверту дитину.
Та комісія з питань захисту прав дітей при Менській райдержадміністрації залишила дітей батьку. Суд також відмовив Юлії.

«Після розірвання шлюбу діти проживали з позивачкою, але в грудні, коли вона була на роботі, відповідач незаконно, без її згоди, забрав дітей, — читаємо в рішенні суду. — Колишня дружина — мати — Корнієнко Ю.В. проживає по сусідству, на відстані 200 метрів від його будинку, дітей не відвідує, не цікавиться їхнім життям, оскільки має іншу сім'ю».

От і нарахували грошей за четверту дитину, як за першу, хоча народила чотирьох.
— Од нього (колишнього чоловіка) що треба було — бумажка, — каже Юля.
Діти живуть із батьком, але прописані у матері, прописка підтверджена домовою книгою. Відомості про прописку вимагають у міськраді. Юля не хоче, щоб чоловік отримував на дітей державну допомогу.

— Розлучилися через що?— питаю.
— Пив — страшне, — каже Юля. — У туалет в горшки ходив. І бив мене. Він десять год мене бив. Суддя сказав: «Вам краще розлучитися».
— Кажуть, що ваш колишній чоловік пив, а ви гуляли.
— Ну да, — погоджується Юля. — Його друзі приставали. А що я?..

— Не болить у вас серце, що крайні — діти? Хай би отримували якусь копійку.
— Я Славику не довіряю. Не вірю, що він витратить дєтські гроші на дітей. Він хоче скористатися ними. Він забирав у мене дітей з рук. Казав: «Не оддам тобі їх». А я ж не позбавлена материнства. А дітей своїх, Андрія і Аню, не бачу. Можу хіба що до Владика у Березну з'їздить. Славик нацьковує дітей на мене. Вещі принесла, викинув: «Не треба мені твій секонд-хенд». А домову книжку не даю, бо у мене її нема. Домова книжка у матері.
Мати Юлії Надія Грабовець теж живе у Мені. Так і не змогла пояснити, чому вона перешкоджає онукам отримувати державну допомогу. Розмова звелася до виправдань доньки і звинувачень зятя.



В'ячеслав із дітьми живе у добротній хаті, яку побудували його батьки. Батько помер. Живе разом із матір'ю Валентиною Корнієнко.
Працює підсобним робітником у приватниму підприємстві «Агро Перше Травня». Отримує мінімальну зарплату. Підробляє плетінням корзин із лози. За один кошик дають двадцять п'ять гривень.
Ми приїхали до сім'ї Корнієнків без попередження, близько обіду. В'ячеслав був дома. Готував обід. Пахло вареною картоплею, підсмаженою ковбасою і яєчнею.

Через морози діти вдома. Батько каже, що до садка і школи далеко. Він у відпустці за свій рахунок.
— Я вже не п'ю, зовсім, — розказує В'ячеслав. — Раніше пив. А Юля гуляла. Народилася Аня. Юля получила 8 тисяч. Теща купила поганеньку хату за ці гроші, може, яку частку добавила. Говорили, що хата для нашої сім'ї. Та теща оформила дарчу на Юлю. Вони документи підписували, я думав, що все по совісті. А після дарчої пішло: «Ти тут ніхто і ніщо». Дітей прописали, а мені відмовили у прописці. Я кажу: «Покажи домову». Домову книгу не дає. На дітей я нічого не получаю. Живемо з моєї зарплати — я працюю різноробочим на фермі. Картопля у нас своя. Молоко, яйця купую.

У собезі взяв перелік документів для оформлення грошової допомоги. Та у міськраді довідку про склад сім'ї не дали. Кажуть, без домової книги не можна.
Звертався до голови райдержадміністрації Анатолія Соломка з проханням допомогти оформити соціальну допомогу. Обіцяв, що Допоможе.

Тамара Песоцька, начальник служби у справах дітей Менської міської ради:
— Діти проживають із батьком, бо батько піклується про них. Коли Аня була у лікарні, мама її не відвідувала. Коли Андрійко пішов у школу, не купляла йому ні одягу, ні канцтоварів. Життям старшого сина Владика мати теж майже не цікавиться.
Питання про проблему з отриманням державної допомоги ми розглянули на комісії у райдержадміністрації. Розглядали за участю представника з управління праці і соцзахисту та юриста міськради. Юлія Корнієнко на засідання комісії не прийшла. Ми хочемо допомогти дітям. Але як? Все упирається у довідку про склад сім'ї. Розмовляли з бабусею Надією Грабовець. Вона сказала: «Ви Юлі не хотіли допомогти (повернути дітей для спільного проживання з матір'ю, що дало б змогу отримати грошову допомогу на четверту дитину. — Авт.) А тепер що ви від мене хочете?»

* * *

Олена Луста, начальник відділу адресних соціальних виплат головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації:
— Довідка про реєстрацію дітей для нарахування соціальних виплат — обов'язкова. Без неї неможливо. Але ж і мати, і бабуся — живі люди. Хіба не можна домовитися?

* * *

Федір Фесюн, менський міський голова:
— Довідка про склад сім'ї видається тільки на основі домової книги. При оформленні грошової допомоги все має бути точно, документально підтверджене. Інакше працівникам міськради пришиють корупцію. В'ячеслав Корнієнко до мене на особистий прийом не приходив. Хай прийде, поговоримо. Шукатимемо індивідуальний підхід до проблеми.

Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №8 (1294)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.