Чернігівські ліси перетворюються в джунглі

Чорти (тьху, редакційне завдання) занесли в ліс біля села Моргуличі Чернігівського району. Повалені сухі сосни попадали, поперехрещувалися. Зарості підліску розрослися так щільно, що людині не пройти. Треба пригинатися, протискатися й прорубуватися скрізь щільні джунглі. Та що розповідати, цієї грибної осені в лісі побувала більшість населення області. Які хащі практично всюди — побачили. У таких і нечисті завестися недовго.

Баба-Яга, приміром, привільно б тут почувалася. Та, що на знімку, — не справжня. Поки що. (Роль Баби-Яги вдало виконала Юлія Запорожець з Березни). Вважається, що в наших лісах нема ведмедів. Дивишся на хащі, і закрадається думка: скоро будуть! Але хащі — це... нормально, кажуть у Чернігівському лісгоспі. Мовляв, у Німеччині більша частина лісів заросла підліском і завалена ломаччям.

Коли єгері об'їжджають угіддя, вони постійно тримають у багажнику ножівку і сокиру, щоб обрубувати дерева, які впали на дорогу, — розповідає директор мисливського товариства «ПВХ-Пласт» (Булавчин Хутір біля Миколаївки Менського району) Олексій Карцан. — Не було і дня, щоб дорогу не перегороджувало дерево. Тихо його перепиляють, розсунуть у боки і їдуть далі. Користуються ручною пилою, бо бензинову тільки заведи — одразу прилетять лісники, випишуть штраф.
Деревина, яка впала на землю, заражена грибницями та іншими шкідниками, тому годиться тільки на дрова. Так вважала радянська наука.

— Німецькі лісівники доводять, що впалі дерева — частина природного процесу, — заперечує її директор ДП «Чернігівське лісове господарство» Сергій Мотрич.
— Деревина перегниває, постачає поживні речовини в ґрунт. Хоча, звичайно, прибрані ліси виглядають естетичніше.
— Людей у нас ледь вистачає на основні рубки, — скаржиться провідний інженер ДП «Чернігівське лісове господарство» Віктор Каранда. — На 62 тисячі гектарів лісу 150 працівників, тоді як п'ять років тому було 600. На одного лісничого припадає 400-1500 гектарів лісу.

— Дрова заготовляти не рентабельно, — стверджує Мотрич. — 25 гривень коштує кубометр соснових дров, 41 — дубових. Тоді як собівартість їхньої заготівлі становить 50 гривень. Трохи кращий, так званий «кріпкий» сухостій ми продаємо трохи дорожче і цим дещо компенсуємо свої збитки від дров.
Один час був намір дозволити людям підбирати деревину, що впала. Але на це не пішли, бо під цю марку почнуть тягти з лісу й ділову деревину. Та й роботи на лісоповалі небезпечні, ними можуть займатися тільки професіонали.

— Як легально людина може забрати дерева, що валяються в лісі?
— Виписати дрова. Під час планових санітарних рубок працівники лісгоспу їх і заготують. Для цього вимічають дерева та за плату виписують спеціальний дозвіл — лісорубний квиток.
Та значно частіше люди крадуть малоцінну деревину на дрова. Хоча крадуть, мабуть, не зовсім точне слово. Беруть те, що нікому не треба.
— Поки газ був зовсім дешевий, дрова мало кого цікавили, — веде далі Олексій Карцан.

— Цієї осені газ подорожчав наполовину, у ліс потяглося трохи більше людей з Миколаївки. Та, думаю, і нині більшості легше 300-400 гривень віддати за газ, ніж тягати колоди, тоді їх різати та рубати. А як газу нема — заплати 600-700 гривень — привезуть тобі причеп дров у двір.
Ідемо в хутір Подівка. З обох боків дороги попадали дерева. В оточеному лісом сільці постійно живе 10 чоловік. Усі опалюються дубовими дровами. Вони дають тепла ненабагато менше за вугілля.

Борис Колесник якраз рубає дрова.
— Думаєте, що я дрова даром взяв? — каже чоловік. — Ні. Приїжджає до мене лісник: «Борис Антонович, поможи ділянку дерев посадить». Я йому: «Вася, а ти мені що?». Він: «Ну, дровець дам». От він дав мені дровець, а я йому помагав сосонку садить. Дрова задаром не візьмеш.

Борис Колесник веде в ліс поруч з хутором. Зустрічаємо дружину Колесника, Ганну Миколаївну, яка під дубами пасе кіз. Тварини вишукують жолуді.
— Он, он і он лежить, — показує Борис Антонович на дерева, що попадали. — Тут і дуби, і ялина, і сосна валяються. Дальше метрівки поскладені. Дерево попиляли, склали. Так воно й стоїть, гниє, непотрібне.

Юлю б сюди з Януковичем прислати, по лісу б вони походили й сказали, що газ нам російський не потрібен.
Ми опалюємося дубом і вільхою. Дуб дає жар такий, що і вугілля не треба. А вільха — графські дрова, вони диму майже не дають.

Довідка

Вчені вважають, що з одного гектара щорічно можна отримувати близько чотирьох тонн сухостою. При спалюванні виділяється кількість енергії, еквівалентна 1,2 тисячі кубометрів природного газу на рік.
Площа лісів та парків України становить вісім мільйонів гектарів, і їх деревні відходи могли б замінити близько 10 мільярдів кубометрів природного газу на рік — чверть того, що Україна закуповує у Росії.

Геннадій Гнип, тижневик «Вісник Ч» №44 (1278)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.