Помідори на «деревах», а кавуни, як футбольні м’ячі

На тому місці, де ще чотири роки тому була величезна яма і дехто з людей викидав сміття, нині - город, на якому ростуть помідори елітних голландських сортів, огірки, перці, дині й інша корисна городина та садові культури. А кавуни там - розміром із футбольний м’яч! Сусіди й перехожі не можуть відвести погляду від такої краси!

Так і хочеться доторкнутися, понюхати й скуштувати. Огорожі немає, лише невеличкі стовпчики й натягнута мотузка. Господарі кажуть, що не бояться злодіїв та заздрісників. Україна прагне в Європу, а там, як відомо, у приватних садибах ніяких огорож, якщо й є, то суто декоративні. Приватна власність у цивілізованих країнах недоторканна. Отож чернігівське подружжя Ніни і Григорія Лишофаїв на власному прикладі показує, що Європа не така вже й далека!



Ніну і Григорія весною, влітку і восени щодня можна побачити на грядках. То сіють, то поливають, то сапають... Парнички облаштовують, дерева і кущі обкопують, гній і торф розвозять.

Колишні господарі земельної ділянки на місці, де нині у подружжя город, вирили котлован, думали зводити будинок. Проте цього не сталося. Минули роки, посеред глибокої ями виросла тополя, а навкруги все заполонили чагарники й височенний бур’ян. Місцеві стали викидати тут непотріб, будівельне сміття. Зграї бродячих собак нишпорили ввечері і вночі у пошуках їжі.

Коли власниками землі стали Лишофаї, все почало змінюватися на очах. Тополю зрізали, сміття вивезли, чагарники прибрали, а котлован зарили. Привезли на це місце перегною. Поряд виріс, наче гриб після дощу, двоповерховий будинок. Нетутешні люди цікавилися, чи то раптом не школу будують? Не школу. Велику й високу споруду батьки самотужки звели для сина Євгена, який нині працює далеко у Львові. Тато Григорій цеглу клав, а мама Ніна замішувала цементний розчин і подавала у відрі нагору. Молода сусідка Марія дивується:

- Які ж вони молодці! Трудолюбиві! Ми так працювати не вміємо... А ви знаєте, що тітка Ніна ще й до спортзали ходить?! Вже шість чи сім років поспіль.

Перерву Ніна Лишофай робить тільки влітку. Каже, що додаткове фізичне навантаження у цей період для неї заважке. А ось узимку чи восени залюбки двері фітнес-зали відчиняє, з великим задоволенням тренується й набирається здоров’я.

Екскурсію своїм городом провели для мене господарі вдвох. Показували й розказували про рослини із захопленням і любов’ю.

- Насіння для розсади ось цих солодких перців дав мій старший брат, він давно їх вирощує, - каже пан Григорій. - Вони ще поки зелені, а коли достигнуть, то стануть яскраво червоними.

Далі на грядці красуються перці голландських сортів: «юпітер», «клаудіо», «джеміні».

- «Клаудіо» - ранній гібрид солодкого перцю, його плоди чотирикамерні, червоного забарвлення, - розповідає господиня. - Рослина струнка, стебло сильне, листя добре захищає перчики від сонця. Нам він дуже смакує, має товарний вигляд, а найголовніше -добре родить і не хворіє. «Джеміні» також смачний, витривалий у засуху і не боїться шкідників, має жовтий колір.

Помідори вирощують високорослі. Цьогоріч вони, ніби деревця. Подружжя каже, що насіння томатів також обирають переважно голландських сортів.

-Люблю садити високі помідори, - розповідає Ніна Лишофай. - Я їх висіваю на розсаду дуже рано, ще в лютому. Під лампою денного світла рослини добре розвиваються. Поливаю їх теплою водою... Спочатку поради по догляду за рослинами шукала в Інтернеті. А тепер уже сама призвичаїлася, записую про все до спеціального зошита. Торік їли свіжі помідори аж до Нового року. Нинішнього літа вони теж добре вродили, вживаємо вже майже місяць.

Ось ці маленькі помідорчики також голландські. Сорт називається «сомма». Рясні й гарні. Є у нас ще й сибірський селекційний сорт «алый мустанг», плоди більше схожі на перчики. Насіння кавунів теж із Росії, там у мене сестра живе. А ось огірочки у нас тільки голландські. їмо їх з початку червня, багато засолила вже на зиму. Доньці Тані та онукам Христині і Єгору передавали. Родичі, друзі, сусіди, знайомі вдячні були! Можу й вас пригостити. Збираю їх невеличкими, не гіркі, хрумкі і мають неперевершений смак.

За словами городників, рослини закордонних селекційних сортів і ростуть швидше, і розвиваються ліпше, і плодоносять краще. А найголовніше - не хворіють і не потребують додаткової обробки від шкідників та недуг.

- Морква вродила добре, - не замовкає пані Ніна, - також голландських і французьких сортів. І буряк, і кукурудза, і кабачки, і дині... Малину свати подарували, вона двічі родить, ягідки крупні, жовтого забарвлення з помаранчевим відтінком. Поряд із грушами посадила полуницю елітних сортів - «гігантела», «кама», «максим»... Гляньте, ось і ягідки червоніють! Кущик чорної смородини подруга дала, а цей - зять із Голландії привіз. Плоди такі великі! Купили нещодавно два кущики голубики, побачимо, чи приживеться. А тут у нас росте лаванда, як зацвітає - радісно на душі! Краса!

На городі у Надії і Григорія Лишофаїв можна побачити базилік кількох сортів, щавель, мелісу, тархун, селеру. До речі, листя селери не викидають, а заморожують на зиму, це смачна приправа для будь-яких страв.

Постійно підсівають кріп, петрушку, салат. Але найбільше місця на грядках займає рукола.

- Вона містить багато вітамінів, макро- та мікроелементів: калій, кальцій, магній, натрій, фосфор, залізо, марганець, мідь, цинк, йод... Корисна рукола всім, хто прагне зберегти своє здоров'я і позбутися різних хвороб, - із захопленням розповідає жінка. - Ця рослина є природним енергетиком, імуномодулятором. Вона сприяє підвищенню рівня гемоглобіну в крові, виведенню холестерину, тонізує весь організм. До речі, американські лікарі виявили, що вживання руколи запобігає розвитку виразкової хвороби, використовують її й для лікування цієї недуги. Руколу вважають однією з найцінніших рослин у профілактиці онкологічних захворювань. Вона дуже популярна в країнах Близького Сходу, Європі, особливо у Франції та Італії. В останні роки завоювала любов українців. Продають руколу на ринках, у супермаркетах, усе більше людей вирощують її на своїх присадибних ділянках.

Рослина має своєрідний смак - кислувато-гірчичний, тому її додають до тушкованих овочевих гарнірів, у піцу й різні соуси для макаронів, рису, картоплі. Велике листя - оригінальний гарнір для м’ясних і рибних страв.

Перед будинком теща посадила своєму дорогому зятю Дмитру, який працює водієм міжнародних сполучень, улюблений гострий перець «баранячий ріг». А скраю виділила місце для символу України - калини. У садку Ніни і Григорія Лишофаїв із кожним роком дерев тільки додається. Тут і персик, і черешні, вишні, горіхи, яблуні... Абрикоси саджали ще старі господарі, сусіди кажуть, що вони не плодоносили. А коли стало доглядати земельну ділянку подружжя пенсіонерів, віття у дерев гнулося від абрикосів до самої землі!

Господар дуже любить шовковицю, отож планує посадити її восени. За освітою Григорій Лишофай економіст. Але працював за спеціальністю недовго. Мізерної заробітної плати не вистачало, щоб прогодувати двох дітей. Отож життя змусило його класти цеглу. Де він тільки не працював і які будинки не зводив?! І в рідному Чернігові, і в російському Сургуті.

- Чоловік у мене розумник! - пишається пані Ніна. - Ленінський стипендіат, закінчив із відзнакою інститут народного господарства!

- А Ніночка все життя присвятила банківській справі, - долучається господар. - Пройшла всі сходинки - від касира до головного бухгалтера. Багато років працювала в «Ощадбанку», а потім у банку «Синтез».

Коли вони пішли на пенсію, руки до землі потягнулися. Та це й не дивно, адже їхнє коріння із села.

- Якби ви почули й побачили, як дружина з рослинами розмовляє, ніжно їх торкається... Без городництва вона вже не уявляє свого життя. І я також, - підсумовує пан Григорій.

На українській родючій землі подружжя Лишофаїв вирощує не лише фрукти й овочі закордонних сортів. Підтримують і вітчизняного виробника. Картопля, капуста, квасоля, кабачки і ще багато іншого радують своїми плодами і їх, і всіх навколо.

Лариса Галета, тижневик «Деснянка» №34 (614), від 18 серпня 2016 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.