І чемпіонів готує, і сам перемоги здобуває!

Може б раніше хтось і заперечував, але сьогодні вже сміливо можна стверджувати, що серед моїх земляків все більше стає шанувальників кінного спорту. І це не дивує, адже на Корюківщині, а саме в селі Бреч, де розташований однойменний кінноспортивний комплекс, вже вкотре проводяться видовищні змагання , які приваблюють все більше і більше глядачів. Ось і останніми вихідними тут проходив черговий етап  Кубку КСК Бреч з подолання перешкод (конкуру), де вчергове підтвердив свою майстерність титулований спортсмен і головний тренер кінноспортивного комплексу Олег Усенко. Мені вдалося знайти шпаринку в щільному графіку змагань Олега Миколайовича для того, щоб поспілкуватися з ним, на що він приязно погодився. 


 

- Народився я наприкінці 1967 року, якраз «на Андрія», 13 грудня, в Олександрії Кіровоградської області, - розпочав розповідати про себе пан Олег. – Доля моя, мабуть, була вже визначена від народження, адже недалечко від місця мого проживання знаходився кінний завод «Олександрія», куди я в дитинстві навідувався дуже часто, бо дуже любив коней. Змалечку спілкуючись з благородними й граційними тваринами, я отримував неймовірні відчуття насолоди і внутрішньої гармонії, а також – заряд позитивної енергії. І, мабуть, тому вже з десяти років серйозно почав займатися кінним спортом. Я й зі своєю  дружиною Аллою серед коней познайомився – вона виросла в сім’ї, в якій професійно готували спортивних скакунів... 

 

Тут слід зазначити, що і троє синів Олега Усенка пішли батьковою стежиною: найстарший – 26-річний Ростислав зараз працює з кіньми за кордоном, де живе разом зі своєю сім’єю, середульший – 25-річний Олександр виступає разом з батьком на турнірах різного штибу, не відстає від них і найменшенький – Назар, 2001-го року народження, який вже теж встиг виступити у декількох змаганнях та здобути кілька нагород, а деякі з них були найвищого ґатунку.

- До Бречі я вперше завітав минулого року на запрошення керівництва кінноспортивного комплексу і особисто Анатолія Олександровича Бондаря, - продовжив розповідь Олег Миколайович. - Мені тут дуже сподобалося і я вирішив залишитися. Зараз зі мною й сім’я моя знаходиться, що для мене дуже важливо. В коло моїх зобов’язань входить тренерська робота – під моїм «патронатом» зараз перебуває семеро дорослих вихованців і троє дітей, а також я ще й сам виступаю за команду КСК Бреч. 

Не зайвим буде повторитися, що Олег Усенко – спортсмен відомий і титулований, брав участь у багатьох турнірах, котрі проходили в різних містах колишнього Радянського Союзу та за кордоном. Виборов багато нагород та відзнак, але найбільше йому запам’яталася перемога на чемпіонаті СНД з конкуру, що проходив у Гомелі в 1994 році та першість у спартакіаді України в 1999 році.

 

На запитання, як людині, котра вже скоро ступить на піввікову сходинку свого життя, вдається триматися «у формі» (вигляд має підтягнутого, без зайвої ваги, юнака), дідусь (так-так, саме дідусь, – нещодавно найстарший син порадував звісткою про народження онучки!) відповів, що якогось особливого секрету він не має. 

- Просто працюю кожного дня з шостої ранку до восьмої вечора, - спокійно відповідає. – Та й з дружиною мені дуже поталанило, бо ми з нею кохаємо один одного з юних літ – вона мене і в армію проводжала, й з армії дочекалася, народила мені трьох чудових синів… А ще – вона, окрім «золотого» серця, має й «золоті» руки, бо, окрім іншого, готує збалансовано-корисні і в той же час поживні та смачні страви. Таким чином вся наша сім’я забезпечена здоровим харчуванням, а це дуже важливо для спортсменів!

 

Щодо особливостей такого виду спорту, як кінний, то пан Олег вважає його не просто спортом, а своєрідною філософією, в основі якої поєднані і почуття з силою, але без жорстокості, і суміш строгості, терпіння та смирення в сідлі, і вроджений талант тварини та нескінченна подяка вершника, який знаходиться на ній. 

 

- Це лише на перший погляд подолання перешкод здаються досить легкими, адже щоб все вийшло так гарно, як бачать глядачі, учаснику змагань треба знати, як підібрати спорядження перед виходом на маршрут, як підійти до коня, що перед цим дати йому поїсти... – отак професійний наїзник провів своєрідний «лікбез» під час розмови.

– Лише той, хто майже весь свій час приділяє спілкуванню з кіньми, насправді знає скільки сил, терпіння та любові потрібно докласти, аби виростити розумного красеня-чемпіона. А ще ці тварини, окрім того, що виховують в людині самодисципліну та розширюють її світогляд і знання, можуть лікувати. Такий метод лікування називається іпотерапією і заснований він на взаємодії біополя людини із біополем спеціально навченого коня, який добре відчуває настрій та думки того, хто до нього підходить. Терапія ця й справді дієва, адже в процесі верхової їзди фізично навантажуються всі основні групи м’язів тіла людини. А якщо точніше, то під час їзди на конях м’язи спини тварин здійснюють тривимірні рухи, які масажують людські м’язи, а вершники, намагаючись прийняти зручнішу посадку, щільніше притискають ноги до коня, що збільшує силу дії на ці м’язи. Вже й науковцями доведено, що це дуже корисно!

На закінчення  розмови спитав я в Олега Миколайовича і про його найзаповітнішу мрію.

- Мрія? Ну, ми ж Вами знаємо, для чого живемо… - відповів, щиро усміхаючись. – Звісно ж, що для дітей. Особисто мені дуже хочеться, щоб здійснилися мрії моїх синів. 

 

А ще я би був безмежно щасливий, якби ми колись всі разом виступили на одному з престижних змагань і вибороли його Гран-Прі…

Що ж, саме цього й побажаємо сім’ї Усенків. Дякуємо, і хай в усьому щастить!