З університету на пором

25-річний Андрій Дудко з Синютина Сосницького району три роки працює поромником. Переправляє людей, велосипеди, підводи, мотоцикли, машини, вантажівки через Десну від Сосниці до Синютина, Пекарева. Дістатися іншим шляхом — тільки в об’їзд, велике коло треба давати. Міст тут навряд чи й побудують.



Трудитися Андрій розпочав одразу після закінчення Чернігівського державного інституту економіки та управління (зараз входить до складу Національного технологічного університету), де отримав вищу освіту і диплом агронома. Із сільським господарством не склалося, а от водна справа — те, що треба. До того ж це сімейна справа Дудків. Орендують пором разом з батьком Сергієм у сільради. Працюють по черзі.

Величезний дерев’яний пліт на металевій основі рухається від берега до берега по товстій дротині. Поромник підштовхує та регулює напрям колотушкою — дерев’яною палицею з насічкою. їх тут три. І всі різного розміру, який ні на швидкість, ні на якість не впливає.

Як є бажання, можна і собі взятися за колотушку. Так буде і швидше, і цікавіше. За додаткове задоволення грошей з вас не візьмуть, але й за вашу допомогу ціни не скинуть.

Коли великий розлив, то людей тут возять човном — 5 гривень з людини в один бік. Але ні цього, ні минулого року майже не довелося перевозити, хоча човен припнутий до берега. Стає пором, і коли на Десні крига.

— Минулого року взагалі на переставали працювати, — розповідає Андрій. — Цьогоріч лише місяць машини по льоду їздили.

З червня минулого року ціни на перевезення підняли. Так, замість 17 гривень тепер за легковик беруть 20 в один бік. З велосипеда — 2 гривні, з «Газельки» — 25, з «Газона» — 30, з КамАЗа — 40.

На поромі може уміститися до семи легкових автомобілів, загальна маса вантажу — 20 тонн.

Місцевих без транспорту переправляють безкоштовно.

— Ремонтуєте транспорт?

— Яке дошка, міняємо.

Людей порівняно з минулим роком, запевняє Андрій, менше їздить.

— Раніше і серед тижня були пасажири. А тепер по святах та вихідних. Бензин дорогий, щоб у гості часто їздити, та й села вимирають, нема кого провідувати.

* * *

На території Чернігівщини на сьогодні діє до десяти поромів.

Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №24 (1571)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.