Відрізані і забуті?

Жителів сіл Синютин, Пекарів, Костирів та Кнути, що на Сосниччині, можна назвати справжніми екстремалами. Десна відділяє ці села від районного центру і люди вимушені по кілька разів на день перепливати річку – човном, на паромі, хто на чому зможе. Змінилась не одна влада, та ніхто так і не спромігся збудувати понтонний міст або хоча б відремонтувати старий паром.



Свого часу тут влаштували паромну переправу, за допомогою якої і зараз добираються до Сосниці. Адже інший шлях – через Борзну, а це зайві 90 кілометрів. Щоб не долати їх, користуються паромною переправою. Отак на інший берег переправляють автомобілі, трактори, мотоцикли, навіть худобу. Мешканці просять побудувати понтонний міст ще з часів Радянського Союзу, проте як тоді, так і тепер чують лише обіцянки. Для туристів це, звичайно, дивина, а місцевим – непереливки.

«Щоразу, як наближаються вибори, кандидати обіцяють побудувати міст, – розповідає голова Пекарівської сільради Володимир Дудка. – Один навіть привозив водолазів, які перевірили дно, робили якісь розрахунки. Та після виборів знову все затихло».

Зараз стара паромна переправа в аварійному стані, потребує негайного ремонту.

Сосницька ЗНР



Задесенська народна республіка – саме так жартома називає села своєї сільради голова Володимир Дудка.

«Ми живемо у басейні Десни та Сейму. І хоча територіально належимо до Сосницького району і через Десну до нього лише 4 кілометри, постійного транспортного сполучення з ним не маємо, – бідкається голова. – Адже, щоб добратися до Сосниці, потрібно або переправлятися через Десну, або ж їхати через Борзну, долаючи зайві кілометри. А це бензин, який коштує недешево. Автобуси до нас доїжджали ще коли був колгосп. Тому, щоб добратися до міста, доводиться йти до сусіднього села Шаболинів».

Така ж ситуація і з медичним обслуговуванням, і з підвезенням продуктів, хліба в сільський магазин. «Навіть «швидка» до нас із Сосниці на паромі добирається», – продовжує голова.

Тамтешні селяни моляться, щоб морози взимку трималися якнайдовше – Десна замерзає і її переходять по льоду.

«Отож зима для нас – чи не найкраща пора року, – усміхається голова. – А от весна завдає чимало клопотів: Десна розливається, переправа стає. У цьому році вона не працювала лишень декілька днів, а років зо два тому, коли була велика повінь, переправою змогли користуватися лише на початку літа».

Ціни також встановлені

Паром, який переправляє людей через Десну, в оренді у Сергія Дудка. Власне, він і є паромником. Працює з ранку до пізнього вечора. Є і розцінки за переправу з одного берега на інший. Так, наприклад, за мотоцикл з коляскою потрібно заплатити 5 гривень, а без коляски – 4. Людині – лише 50 копійок. Суми незначні порівняно з тим, що довелося б викласти, аби доїхати до Сосниці в об’їзд. Тому тутешні жителі дуже переймаються станом переправи.

«Я не можу надовго зупинити паром, адже людям нічим буде добиратися до райцентру, каже Сергій Дудко. – Нещодавно він взагалі потонув. Прийшов вранці, а парому немає. Воду тоді відкачали. Хотіли витягнути на берег, щоб заварити дірки, та не вдалося. Той конструктор, що його робив, не перебачив, що треба буде заварювати дірки. Адже це суцільно зварена конструкція і щоб витягти її, немає за що зачепити.

Самотужки забили дірки як змогли, та вода потроху сочиться. Цей паром жодного разу не витягували з води від того часу, як його сюди спустили. Все дно у маленьких дірочках, тому покривається бульбашками, метал руйнується. Одним словом, вичерпав свій ресурс».

Тож селяни Задесення запрошують до себе депутатів усіх рівнів рад, щоб подивилися на оцю вкрай зношену переправу як у дзеркало тих реформ, які вони нібито проводять.











Марія Пучинець, "Чернігівщина" №15(572) від 14 квітня 2016

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.