«Мій син - справжній патріот своєї країни»

Уже рік і два місяці чернігівець Геннадій Акуленко обороняє рідну землю в зоні проведення антитерористичної операції.



На фронт чоловік пішов із власної волі, бо для нього боротьба за Батьківщину - не просто гучні слова, а справа честі.

- Мій син - справжній патріот своєї країни. Навіть коли навчався в Росії, писав додому листи й привітання лише українською мовою. Такий він у нас принциповий,  -каже про мужнього воїна його мама Анна Акуленко. - Я ним пишаюся, адже нині він захищає нас, ризикуючи своїм життям. Але, звичайно, хочеться, аби скоріше повернувся додому.

Геннадій Акуленко навчався в одинадцятій школі, а після восьмого класу вступив до професійного техучилища №5. Навчатися йому подобалося, усі предмети знав добре. Учні й викладачі його поважали. Можливо, тому його й обрали старостою групи. А вже після ПТУ юнак замість слюсарної справи чомусь вирішив стати військовим і подав документи до Калінінградського військового училища в Росії.

- Коли Гена навчався в Калінінграді, саме розвалювався Радянський Союз. Син відчував ностальгію, сумував за рідним домом, тож, недовго думаючи, повернувся до Чернігова, так і не закінчивши училище, - зізналася Анна Акуленко.

У рідному місті хлопець пішов працювати в міліцію - спочатку в обласному центрі, а потім охороняв об’єкти в Чорнобилі.

Коли розпочалися воєнні дії на Донбасі, Геннадій Акуленко вже був на заслуженому відпочинку. Однак сидіти склавши руки для справжнього чоловіка - не варіант. Не зволікаючи, Геннадій пішов до військкомату і записався добровольцем.

- Мені Гена про своє рішення повідомив лише за день-два до від'їзду, бо знав, що хвилюватимусь, - згадує мама. - Сказав, якщо не він, то хто захищатиме рідну землю від ворогів. По-іншому син вчинити не міг, бо поїхав туди заради нас, заради своєї батьківщини. Коли телефонує, ніколи не жаліється. Намагається не розповідати подробиці, береже мене. Коли питаю, як він там, каже, що у нього все добре.

Побратими називають Геннадія Акуленка майстром своєї справи. Військовий несе службу на бойовій машині старшим оператором. Окрім нього, технікою керують ще четверо чоловіків. Геннадій відповідає за апаратуру, тож від точності вказаних ним координат залежить успіх операції.

- На індикаторі кругового огляду він завжди віртуозно відстежує високоманеврові точки, - розповів бойовий командир Олександр Сущенко. - Йому вдається утримувати зондуючий імпульс навіть на цілях, які летять дуже низько й швидко.

Влітку Геннадія поранило в руку. Спочатку його відвезли на лікування в Арте-мівськ, потім - у Харків, а тоді - у Чернігівський військовий госпіталь. А вдома, як кажуть, і стіни лікують. Реабілітацію захисник проходив у Хмільнику Вінницької області. Однак у тилу не зостався... Залікувавши травму, чоловік знову подався на передову, адже там лишилися його побратими.

Нині чернігівець охороняє мирну територію біля Криму. Коли ми зателефонували Геннадію, він саме був на бойовому чергуванні.

- Всяке може трапитись, - повідомив військовий. - Сьогодні наче все спокійно, але ворога недооцінювати не можна.

Отак у польових умовах минає кожен день бійця. Разом із ним свій громадянський обов’язок виконують і інші хоробрі серця.

- У нас тут своя міні-Україна, - сміється Геннадій, У наметі нас 25 чоловіків: хто зі Львова, хто з Харкова, Сум, є вихідці з Донецької й Луганської областей. Усі ми тримаємося разом, знаходимо спільну мову і вже стали мов рідні.

До речі, 20 березня Геннадію Акуленку виповнилося 46 років. Це вже другий день народження, який чоловік відзначає на фронті. Редакція газети, користуючись нагодою, вітає Геннадія Акуленка зі святом і бажає йому міцного здоров’я й мирного неба.

Олеся Гордієнко, "Деснянка" №13 (593) від 24 березня 2016

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.