Колишній ветеринар на м’ясо не налягає. Яблучками здоров’я поправляє

64-річний Олександр Федоренко із села Великі Осняки Ріпкинського району живе у крайній хаті. У дворі залізяки, горщики з їжею для курей. Чоловік порається. Біля нього, махаючи хвостом, бігає собака Малиш. Як хто чужий заходить, починає гавкати.

— Моя хата не крайня. Ідіть у ту, що біля дороги, — каже Олександр Федоренко, вказуючи на сусідній двір.

— Ні, ваша. В сусідньому дворі дачники.
— Виходить, справді наша хата вже стала крайньою? У цьому домі жили прадіди, діди. Тепер мені дістався.

Хазяйство тримаю велике: корова, коняка, свиня, порося, гуси і кури. Навіть два індика є. Раніше було десять. Одних покрали, інших якийсь звір потріпав.

Дочки виїхали в Чернігів, живуть там. Раз у тиждень-два приїжджають у гості.

Я раніше працював ветеринарним лікарем. Коли молодим був, у Козелець поїхав на навчання. Потім повернувся додому. Тепер пішов на пенсію. Ветлікаря в селі немає. Нас район обслуговує. Та й за допомогою в селі майже нікому звертатися. Коли робив, корів було понад 150 голів. Тепер аби 50 нарахували.

На старості ще й хвороба прийшла. Інсульт пережив. Зараз потроху відходжу. Жінка допомагає. Вона працює у компанії «Оранта».

— Яке м'ясо полюбляють ветлікарі?
— На м'ясо не налягаю. Яблучками здоров'я поправляю. Вітаміни потрібно їсти. А зимою, як холодно, потроху і м'ясця можна.

Юлія Семенець, Вікторія Товстоног, тижневик «Вісник Ч» №44 (1486)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.