Владислав Аландаренко: Ми боремось за кожний міліметр навіть умовно життєздатної тканини

Близько півтисячі пацієнтів з ускладненнями цукрового діабету оперують щороку в Чернігівській міській лікарні № 2. На жаль, пізня госпіталізація таких пацієнтів просто кричуща і досягає 80%. У зв’язку з цим, а також через важкий перебіг ряду захворювань хірургічного профілю, характерним є і те, що ці пацієнти перебувають на лікарняному ліжку вдвічі більше часу, ніж інші хворі. Ті самі причини обумовлюють і статистику загальної летальності, що за таких ускладнень у чотири рази вища. Саме тут, у лівому крилі 6-го поверху, найбільша концентрація пацієнтів із тяжкою септичною та гнійною хірургічною патологією, констатує завідувач гнійно-септичного відділення лікарні, головний позаштатний спеціаліст за фахом хірургія при управлінні охорони здоров’я Чернігівської міськради, лікар вищої категорії Владислав Аландаренко.

Про свого рятівника, який уже 32 роки працює на передовому фронті хірургії, пацієнти кажуть — «лікар від Бога» і взагалі ставляться з надзвичайною пошаною та вдячністю. І справді, не так часто в медицині зустрінеш професіонала й лікаря за покликанням, який у своєму пацієнті вбачає, перш за все, не просто хворобу, а людину, яка потребує професійної допомоги. На рахунку Владислава Володимировича більше 10 000 операцій, десятки тисяч повернених до життя пацієнтів. Ці люди й досі не забувають свого рятівника, тож час від часу йому телефонують.
Щодо профілю очолюваного ним відділення, то це єдиний у місті стаціонар, де займаються комплексним лікуванням хірургічних ускладнень цукрового діабету (далі ЦД), зокрема, синдрому діабетичної стопи, що переважно вражає пацієнтів із цим діагнозом.

— Владиславе Володимировичу, чим усе-таки страшний цукровий діабет?
— У стаціонарі понад 20%, фактично кожний п’ятий — це пацієнти з хронічними ускладненнями діабету. Власне, такі патології і є найнебезпечнішими. Хвороба не лише підпорядковує собі спосіб життя людини, а й призводить до інвалідності. Це можуть бути ураження очей, серця, нирок. Скажімо, діабетична ретинопатія призводить до сліпоти, нефропатія — до ниркової недостатності, що стає загрозою для життя. А ось комплексне ураження судин та нервів, тобто ангіопатія та нейропатія — це те, із чим ми стикаємося щодня. Внаслідок таких руйнівних процесів розвиваються гнійні патології: некрози та гангрени.

— Чи є тенденція до збільшення кількості хворих саме з ускладненнями? Кого більше «любить» ЦД — жінок чи чоловіків?
— Спостерігається стрімке омолодження патології хірургічного плану в госпіталізованих хворих, зростає і сама кількість пацієнтів з ускладненими формами. Якщо раніше ми говорили, що ускладнення діабету проявляються з 50 років, то зараз маємо вагомий прошарок хворих із 40 років і зростання темпів інвалідизації. За останні 10 років виражена тенденція, коли до стаціонару
потрапляють хворі зі вперше виявленим цукровим діабетом, що вже проявив себе грізними ускладненнями, наприклад, гнійно-деструктивними процесами в нижніх кінцівках. Щодо того, кого більше «любить» ЦД, то це жінки — 55%, чоловіків на 10% менше. Хочу зазначити, що в структурі пацієнтів з ЦД переважає синдром діабетичної стопи. Він вражає 70% діабетиків і зрештою веде до ампутацій, а отже — інвалідності.

— Як хірургу вам часто доводиться ставати перед вибором, адже саме слово «ампутація» звучить моторошно. Чи є альтернатива?
— Хірург щоразу стоїть перед вибором. Ще в древньоіндійському трактаті йшлося про три засоби лікування: «рослина (тобто фармація), слово і ніж. Якщо перші два не допомагають, у силу вступає третій варіант. Головне правило лікаря — не зашкодь — завжди в силі. Організм людини досконалий, адже природа не придумала нічого зайвого. Тож хірург перед тим, як узяти скальпель до рук, має поставити цілий ряд питань: чи потрібна операція як така? Якщо так, то які перспективи в людини? Я вже не кажу про те, як підготувати хворого до операції, адже здебільшого хворі поступають занедбані, в тяжкому стані інтоксикації та на пізніх термінах госпіталізації. Потрібно докласти багато зусиль, щоб правильно підготувати людину до операції, підібрати адекватний метод та обсяг оперативного втручання. Це і є запорукою успіху в подальшому лікуванні та реабілітації хворого. Є операції, коли рішення лікаря миттєве та однозначне, наприклад, при кровотечі, перитоніті, проривній виразці. Інша справа, коли завдання лікаря — зберегти такий робочий орган, як рука чи нога. Звісно, при гангрені стопи хірургу легше прийняти рішення на користь високої ампутації на рівні стегна: імовірність того, що рана заживе, значно більша. Але тоді постраждає якість життя — це інвалідність, адже ногу не пришиєш назад. Саме тому в пріоритеті — збереження органів. Такі складні операції, як атипова резекція стопи, роблять далеко не всюди. Під час цього втручання, впливаючи на гнійне вогнище деструкції, ми боремось за кожну клітину, максимально залишаючи навіть умовно життєздатні тканини, аби максимально зберегти опорну функцію стопи, тобто її біомеханіку.

— Які здобутки має 2-га міська лікарня в плані комплексного лікування діабету?
— Впроваджень чимало, починаючи від сфери використання нових та ефективних лікарських препаратів, методик перев’язок та маніпуляцій із тканинами і закінчуючи вже згаданими органо-зберігаючими операціями. Одним із запроваджених найефективніших методів є апаратне ультрафіолетове та лазерне опромінення крові. Застосовуються вони при ускладненому хірургічною інфекцією ЦД, септичному та гнійному процесах, ураженнях судин та
нервів, зниженому імунітеті. Обидва методи доповнюють один одного, хоч і справляють дію на різні елементи формули крові. Щоправда, деякі хворі, які поступають до відділення, плутають метод внутрішньовенного опромінення крові з іншими процедурами із застосуванням лазера. Сеанс, про який говоримо, — це, по суті, внутрішньовенна маніпуляція з використанням разової голки з лазерним світловодом, довжина хвилі якого дорівнює 632 нанометри (це 0.000000632 метра, ультрафіолет — 254 нм. — Авт.). Учені довели, що саме така довжина хвилі має терапевтичний ефект на кров: покращує її реологію, в’язкість, збільшує імунні властивості, прискорює метаболічні процеси, зменшує кількість цукру в крові, чутливість до інсуліну. Цей метод особливо доречний, враховуючи підступність діабетичної стопи. Адже буває так: пацієнта пролікували, все ніби добре, але найменший тромбоз судин — і в тканині знову починається некроз (омертвіння). До того ж, відвідуючи процедури лазерного опромінення, пацієнт зайвий раз не травмується, оскільки в ту ж саму канюлю медсестра інфузійно вводить інші препарати, призначені лікарем.

— Тож результати виправдали ваші сподівання?
— Результати майже 6-річної роботи за цим методом тільки радують. Насамперед, це зменшення часу перебування хворого в стаціонарі на 7—9 діб, а також зниження загальної летальності на 1,1%. Тобто фактично на тисячу хворих плюс додатково 10 збережених життів — це хороші показники. Клінічно підтверджене поліпшення загального кровообігу в кінцівках за рахунок розвитку колатеральних судин, прискорення загоєння виразок, флегмон, що дає можливість локалізувати гнійно-некротичні процеси у кінцівках, і це у свою чергу збільшує шанси застосовувати саме органозберігаючі операції. Крім того, у два рази зменшується імовірність повторних операцій, больовий синдром, якість життя пацієнта покращується.

— Повернемось до ваших починань у плані оперативних втручань при ускладненнях діабету.
— Одним із проблемних ускладнень є стопа Шарко. Недуга характеризується, зокрема, деформацією стопи, появою свищів, витонченням кісткової тканини з її поступовим розсмоктуванням. Так от, якщо раніше хворих, у яких буквально розпадався гомілковостопний суглоб, інші суглоби ступні, вважали абсолютно неперспективними, то сьогодні ситуація змінюється. Спільно з ортопедами ми нещодавно провели кілька протезувальних операцій з анкілозування суглоба. Під час операції відкритим шляхом робимо артродез, тобто видаляємо частину уражених кісток суглоба, інші фіксуємо апаратним шляхом. У такий спосіб, зберігаючи опорну функцію стопи (рухомість її відсутня), можна врятувати ногу від ампутації. В подальшому, використовуючи комп’ютерні технології, вивчаємо біомеханіку ступні з підбором ортопедичного взуття, щоб людина могла рухатись і повернутись до повноцінного життя.

— Якщо діабет заявив про себе, то втекти неможливо. Але, якщо знати ворога в обличчя, можна попередити ускладнення?
— Насамперед, хворі на цукровий діабет мають планово двічі на рік проходити курс лікування амбулаторно або в стаціонарі. Аби своє-часно помітити початкову форму діабетичної стопи, потрібно знати п’ять основних проявів недуги. Це: 1. Болісна форма дистальної діабетичної нейропатії та нейропатичний набряк. 2. Виразкові ураження ступні. 3. Деформації ступні на ґрунті моторної нейропатії. 4. Діабетичні ангіопатії — ураження судин.
5. Грибкові захворювання шкіри та її придатків. На сьогодні вважається, що перерахованими п’ятьма проявами вичерпується перелік можливої патології, що виникає в дистальних відділах нижніх кінцівок через наявність у пацієнта цукрового діабету. На ці прояви має спрямовуватись адекватне лікування.

— А що робити тим, кого хвороба вже позбавила пальця чи стопи?
— Якщо раніше ці хворі фактично були кинуті напризволяще, то тепер ситуація змінюється. По-перше, профілактика. У нашій поліклініці наразі відкривається кабінет діабетичної стопи, налагоджений прийом хірурга,
ангіохірурга, окуліста, невролога та ендокринолога, хворі поставлені на диспансерний облік. Запроваджено практику навчання догляду за стопою для пацієнтів групи ризику, які лікуються в нашому стаціонарі. Такі хворі мають можливість проходити реабілітацію, що включає підготовку до протезування. Тобто спільно з ортопедом та подіатристом (подіатрія — розділ медицини, що займається лікуванням захворювань стопи та гомілки, який об’єднує знання з ортопедії, травматології, судинної та гнійної хірургії, нейрохірургії. — Авт.) за розробленою нами методикою проводиться корекція біомеханіки стопи, спрямована на те, аби не страждала якість життя.

Спілкувалася Інга Вітковська, тижневик «Чернігівські відомості» №39 (1227)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.