«Велосипедний лікар» допомагає людям

Недаром кажуть, що Мена – це маленький Шанхай: велосипедів на вулицях – море. І у селах цей вид транспорту поважають. Як там співають: «На багажник покладу два мішки із буряками і лечу через село лісапетом, наче танком».

«Ремонтую і складаю»

Тож вирушаємо, щоб познайомитися з майстром, здатним продовжити життя двоколісному другу.

У Юрія Андрієнка життєва дорога багато поворотів та перехресть мала: працював вчителем трудового навчання в Ушні, охоронцем, пилорамником. Зараз слюсарює на сиркомбінаті.

– А велосипеди – це для відпочинку, – посміхається Юрій Миколайович. – Подобається мені ними займатися. Я їх не тільки ремонтую, а й «нові» із наявних запчастин складаю.

Дідусеве колесо

А почалося все більше сорока років тому із дідусевого велосипеда.

– Дідусь мій, Віктор Семенович, царство йому небесне, був учителем мови і літератури, – згадує співбесідник. – Людина освічена, начитана, а ось від техніки далека. Мав він велосипеда ще сталінських часів, ото на ньому я і відточував свою майстерність. Найпершим колесо відремонтував. Радів і гордився.

А вже десь із середини 80-их Юрій Миколайович почав сам складати велосипеди і спицювати колеса.

Майстерня під небом

Запчастини сам купує, багато вдячні за поміч люди передають. Є і до закордонних «веліків», і до вітчизняних 60 – 70-их років трапляються у досить пристойному стані.

Юрій Андрієнко не має підходящого приміщення, тож ремонтує під відкритим небом, взимку робота призупиняється.

– А он і «фарбувальний цех», – показує на замазану різнокольоровими фарбами стіну старої будівлі. – Головне для мене – спортивний інтерес, цікаво ж, що вийде. Звісно, і від матеріальної подяки не відмовлюсь, запчастини ж не з повітря з’являються. Взагалі, за всі марки велосипедів беруся. Поки що лише з деякими німецькими дорожніми не розберуся. У них система перемикання швидкостей внутрішня, ще не вивчив.

Анатолій Фурман

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.