Не двір, а справжній велопарк

У Вертіївці Ніжинського району при повороті з московської траси на Куликівку на подвір'ї крайньої хати з десяток велосипедів.

— На всіх катаєтесь? — запитуємо господаря Анатолія Липейка.
— Та ні. Це працівники санаторію «Пролісок», що живуть у навколишніх селах, залишають у нас свій транспорт. Звідси їх забирає автобус і везе на роботу. І назад привозить. І вони знову сідлають своїх коней. А двір у нас просторий. Місця не жаль.


Анатолій та Антоніна Липейки біля альтанки

Анатолій Григорович уже на пенсії. Працював водієм автокрана в управлінні механізації будівництва в Ніжині. Його трудові автографи по всій області. Десь будували школу, десь лікарню, житло.

Дружина господаря Антоніна Олексіївна після закінчення Чернігівського кооперативного технікуму була технологом на місцевому хлібозаводі, аж доки той не перестав працювати. Довелось на біржі постояти. Тепер, як і чоловік, на пенсії. Порають город, годують курей.

Того дня батьки чекали в гості дочку Наталію з Києва. У свій час вона закінчила ніжинське медичне училище, працювала медсестрор. А тепер перейшла в торгівлю. А її син Максим усе ж обрав медицину, вчиться в Київському медичному університеті імені О. Богомольця. Гостював у дідуся з бабусею, а напередодні поїхав до моря, в Одесу.

Анатолій Григорович до приїзду гостей заготовив м'ясо на шашлики. Антоніна ж Олексіївна поралася на кухні, готувала рибу.

— Посидимо в альтанці, поспілкуємося, — кажуть батьки. — Нині, щоправда, ніяке застілля не минає без розмов про події на сході країни. Ну хто найде управу на того Путіна? Що він затіяв? Чи повен розуму? Були друзями з росіянами, ділили хліб і сіль, і раптом — війна. Ніхто не чекав такого. Жаль молоді, яка гине, захищаючи рідну землю—Україну. Вони справжні герої.

— Хата наша стала крайньою, коли знесли сусідню, — розповідає Антоніна Олексіївна. — Бачите, тепер на її місці будується капличка. Сільський священик її зводить. Вертіївка велика, церква звідси далеко. У капличку заходитимуть люди помолитися Богу, коли відчують у цьому потребу. Хороше діло.

Липейки — давні передплатники й шанувальники нашого «Вісника Ч».
— Дуже люблю вашу газету, — каже господиня.—У четвер, коли приносять, стоїть у мене вся робота. Читаю «Вісник» від першої до останньої сторінки. Спасибі, гарну газету робите.

Лідія Кузьменко, тижневик «Вісник Ч» №33 (1475)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.