Олександр Мойсеєнко з батьком чавлять смачнючий сік. Із мішка яблук – до 20 літрів

35-річний Олександр Мойсеєнко з батьком 63-річним Володимиром Івановичем ціле літо чавлять сік. І собі, і людям.
До Мойсеєнків у Козелець їдуть з навколишніх сіл, районів. Замовляють навіть кияни.


Олександр Мойсеєнко на "робочому" місці

«Як скуштуєш уперше — упадеш і ногами задриґаєш»

Двір у Мойсеєнків просторий. Біля хвіртки у вольєрі лежить собака. Під навісом — металеві коритця, балії. В одних вода, в інших — жмихи, у виварці манить сік.

— В отих двох здоровенних баліях миємо фрукти-овочі, — проводить екскурсію обійстям Олександр. — Маємо дві дробарки. Вони перетирають фрукти на таку собі кашицю. Те, що зараз тут мошка кружляє, не страшно. Сік опісля фільтруємо через марлю і кип'ятимо. Маємо три центрифуги, два преси. Зараз використовуємо один, ще нема масовості. Вона піде з осінніми яблуками. Тоді двір буде завалений фруктами-овочами.

— Чавимо з яблук, груш, моркви, буряку, гарбузів, — хвалиться Мойсеенко. — Якщо з вишень, то тільки з витягнутими кісточками. З гарбузів замовляють діабетики. Гарбузовий сік такий смачний, як скуштуєш уперше— упадеш і ногами задриґаєш.

Переважно сік чавлять із овочів-фруктів замовника. Робота коштує гривню за літр готового напою. Можуть навіть закатати у трилітрові банки. Теж троячка плюс від замовника банки та кришки.

— З меншим посудом не зв'язуємося. Літрові-півлітрові — то геморой для нас, — зауважує Мойсеенко.

Зараз можна замовити сік і з хазяйських яблук.

— Це буде коштувати сто гривень бідон (40 літрів), — веде далі господар. — Менше не продам. Процедура така: приїхав покупець, залишив порожній бідон, я сказав, через скільки забрати, або прямо при покупцю вичавив.

Виробництво безвідходне. Перероблені вичавки у мене забирають коровам, свиням. Своїх двадцять поросят годуємо.

Для себе — з антонівки

Соком родина займається вже вісім років.

— Ми сім'я-монополіст, — сміється Олександр. — До нас везе Київ, Ніжин, Носівка. Кияни купують сік у мене, а зимою перепродують у столиці по 35 гривень за трилітрову банку. Сік без цукру. Якщо підсолодити, він стає вже не натуральним. До кислого цукор треба сипати тоді, як відкрив банку.
Для соку краще підходять осінні яблука. Собі чавимо з антонівки. У середньому з мішка виходить до 20 літрів.

— Скільки можете переробити за день?
— Скільки привезуть, стільки й переробимо. Підладжуємося до людей. В один день надавили і відразу віддали замовнику. Адже сік при такій спеці за три-чотири години стає вином. Томатний сік роблю по дуже-дуже великому знайомству і собі. Проблемно. У помідорах насіння, воно забиває обладнання. Його важко й довго чистити.

Була в домі ручна соковижималка. А тоді почали друзі просити і їм соку зробити. Потім друзі друзів.

Я військовий інвалід. Був тяжкопоранений у Нагірному Карабасі, — зітхає Олександр. — Зараз на пенсії. Держава виділила 800 гривень на місяць. Доводиться виживати: займатися соком, тримати свиней, обробляти город, ремонтувати мотоцикли-машини. Батько сміється, що якби знадобилося, то й літак би полагодили.

— Ще вам треба молодичку роботящу, — звертаюся до Олександра.
— Не дружина, але є, — усміхнувся.

Олександр пригостив свіжим напоєм і мене. Зі «слави переможцям» (червоних літніх яблук). Без цукру, але солодкий. І справді, не магазинний.

Нагірний Карабах — регіон на Південному Кавказі. Фактично більша його частина контролюється невизнаною провірменською Нагірно-Карабахською Республікою, Азербайджан вважає цю територію своєю. У1991-1994 роках тут ішли масштабні воєнні дії.

Вікторія Товстоног, тижневик «Вісник Ч» №32 (1472)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.