Валентина Семеренко 28 років тягала шпали, а тепер спостерігає за поїздами

Не подумайте, що жінка в помаранчевому жилеті, з прапорцем та пластикового дудкою в руках зібралася на стадіон вболівати за улюблену команду. Валентина Семеренко працює сигнальником у Бахмацькій колійно-машинній станції №285.

Вона дивиться, щоб на рейках не було ремонтників, коли проходить поїзд. У такому разі Валентина Вікторівна дмухає у свій ріжок. Звук виходить гучний і противний, немов у вувузели — дудки південноафриканських футбольних фанатів.

— Я 28 років проробила монтером колії. На базі в Бахмачі збирала й розбирала решітки зі шпал та рейок, — розповідає Валентина Семеренко. — Велетенськими ключами скручувала й розкручувала гайки. Зараз ноги болять, перейшла на легшу роботу — в сигнальники.

Раніше вручну, лопатами відкидали кілометри щебеню поміж шпал. А тепер це роблять машинами. Руками рівняли й рихтували путь. Зараз це виконують механізмами. Робити стало легше, але й людей поменшало. Раніше у нас в перегоні було 80 чоловік. Нині —12.

Бригада третій місяць проводить капітальний ремонт колій на станції Ніжин. Працюють без вихідних. Іноді роботи завершують вночі, адже справлятися треба швидко, щоб не припиняти залізничний рух. Живуть ремонтники у спеціальному поїзді, де є все. Снідають і вечеряють у своєму вагоні-ресторані. А обід привозять КамАЗом прямо на місце ремонту.

Геннадій Гнип, тижневик «Вісник Ч» №42 (1432)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.