З гірської картоплі – й локшина, і млинці, і вареники

Головна з кулінарних особливостей села Гірськ - страви, притоптані на картопляному крохмалі. Причому не на заводському - тут його не визнають. Роблять самі, старим дідівським способом.

Картопля в селі росте добра - закупівельний, навіть коли вже є новий урожай, забирають і торішню: бульби, як правило, чудово зберігаються.
На картопляному крохмалі тут печуть знамениті гірські млинці (на літр молока беруть 10 яєць і 10-13 столових ложок саморобного крохмалю), роблять домашню локшину (без неї не обходиться ані весілля, ні поминальний обід).
Тісто для вареників - теж на крохмалі. Воно виходить незвичним, м'яким, як добре розім'ятий пластилін та з бугорками (бо сухий крохмаль, перетертий з сіллю, цукром і яйцями, заварюють киплячим молоком). Ліплять вареники, дуже швидко, поки тісто ще тепле. Відварюють у молоці.
Ці рецепти передаються з покоління в покоління: навіть молоді господи» пригощають своїх гостей традиційними сільськими стравами.

До традицій у Гірську ставлення особливе. Жоден день села не відбувається без відтворення якогось із давніх обрядів.
- Останнього разу був весільний, - розповідає голова села Олена Динька. – І вільце вили, і старовинних пісень співали. Дай Боже здоров'я нашій Любові Іванівні Апришко: вона навчила. І сама співає. Пам'ятає до дрібниць чимало обрядів. Взагалі ж У нас люди дуже талановиті. І чуйні.

Про чуйність гірського подружжя Кущанів розповіли у Липівці (належить до Гірської сільради). Тут залишилось всього семеро людей. Усі похилого віку. У хуторі, звісно, ані магазину, ні медпункту. Його мешканці уже не тримають корів. Обробляють тільки невеличкі городи. А до Гірська (дорогою, а не навпрошки) - 10 кілометрів. Коли замете - хоч пропадай.
- Так би й було, - кажуть хуторяни, - якби не Надя з Миколою. У них - свій кінь. Ідуть і в дощ, і в сніг. Правда, цієї зими так поперемітало, що і вони кілька днів не могли дістатися: кінь по черево загрузав у снігу. Кілька разів виїжджали і поверталися, поки нарешті не пробилися до нас.

Офіційно соціальним працівником у Липівці є Микола Кущан. Фактично вони працюють вдвох з дружиною. Привозять продукти, ліки, допомагають вирішувати численні проблеми маленької громади.

У самому Гірську нині мешкають 335 людей. Упродовж минулого року померло 12, народилося 5. Сільський голова зізнається: демографічна ситуація в селі - це те, що її найбільше тривожить.
Розказує: коли дізналася, що один з сільчан - Сергій Купрієнко - збирається одружуватись з дівчиною з Городнянщини, перше, про що подумала: залишаться чи поїдуть?
Надію на відродження приніс у село приватний підприємець Олександр Веселий, який взяв тут в оренду частину земель, що вже позаростали самосійками. Нема нічого болючішого для селянської душі, аніж споглядати таке... Тепер поля засіваються, люди отримують плату за орендовані паї.

Не дивлячись на те, що Гірськ замалим не за 40 кілометрів від райцентру, сюди на літо приїжджає чимало дачників. Чудова природа, річка, що тече майже впритул до села, приваблюють мешканців загазованих міст.
І ще не було випадку, щоб хтось із них не перебував у захваті від гірських страв, приготованих на власноруч зробленому крохмалі. Багато хто брав рецепти, щоб порадувати домашніх смакотою. Але, - зізнаються, - так, як Гірську, все одно не виходило...

Марта Зінченко, тижневик «Чернігівщина» №35 (415)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.