Як Генадій Захваткін гостював у Канаді

Як Генадій Захваткін гостював у Канаді,або Чотири з половиною тисячі фотографій і незабутній Ніагарський водоспад

Про те, що мій сусід Геннадій Захваткін їздив до далекої Канади, нещодавно почула від його зятя Артема:
- Ви навіть не уявляєте, скільки Геннадій Євгенійович звідти фотографій привіз! Понад чотири з половиною тисячі! Де б не бував - усе фіксував. Тепер, повернувшись додому, переглядає знімки на комп'ютері та з неабияким  захопленням розповідає всім близьким про те, що бачив та відчував.

Цікаво. Захотілося й собі почути, як живеться людям у країні, яка посідає одне з перших місць у світі за рівнем життя населення, екологи та економіки. Але спочатку - знайомство з героєм публікації та його родиною.

Три сім'ї під одним дахом

Геннадій із майбутньою дружиною Оленою зустрівся на одному зі столичних танцювальних майданчиків.

- Жодного разу не ходила на дискотеку у тому районі, - розповідає пані Олена. - Як тепер пам'ятаю, ніби мене щось туди тягло. І дякувати Богу, що саме так все сталося. Якби у моєму житті можна було щось змінити, то, мабуть, все б залишила так, як є. Адже мій Генка - найкращий у світі!

Коли чоловік поїхав до Канади, а перебував він там сорок днів, дуже за ним сумувала і навіть... схудла на три кілограми.

До зустрічі з Геною готувалася заздалегідь, пиріжків смачних напекла... Але мене того вечора так переповнювали хвилювання, що більше половини пухкенької здоби сама ж і згіла. А потім ще й заснула... Коли очі відкрила - наді мною мій Генка стоїть. Обнімалися! Цілувалися!

Майор Геннадій та ювелір Олена вихо- зали разом двох дітей. І Денис, і Олена народилися у Німеччині, де жили Захваткіни за військовим розподіленням. Служив наш земляк також у Благовіщенську на кордоні з Китаєм, потім знову в Німеччині, а коли полк вивели до Нікополя Дніпропетровської області, виконував свій військовий обов'язок в Україні.

- Переїхати до Чернігова змусила тяжка хвороба батька, - каже Геннадій. - Адже, окрім нас, доглянути старих тата і маму було нікому, сестра на той час виїхала до Канади. Із дружиною у Нікополі ми залишили роботу і службу. Діти зі своїми сім'ями жили й працювали у Києві. Там народилося й двоє онуків - Даня і Артемій.

У селі Киїнка Чернігівського району Захваткіни живуть п'ятий рік. За словами господарів, їхні три сім'ї під одним дахом звели обставини і доля.

- У 2007 році ми взяли у банку кредит на придбання житла, - згадує господар. - У затишному куточку віднайшли дерев'яний будиночок із чималою ділянкою землі. Тільки на перший внесок вистачило коштів від продажу квартири, що залишилася у Нікополі.
Великий переїзд відбувся напередодні нового року. Донька Олена із зятем Артемом, син Денис із невісткою Ірою, малесенькі онучата і я з дружиною оселилися у ново
му, але непристосованому до нормального життя помешканні. Вода, щоправда, та електрика були підведені до будинку, а ось про газ лише мріяли. Всі гуртом спали на першому поверсі. Опалювати новий дім було нічим, та й інколи і харчів не вистачало на таку чималу сімейку. Вдячні добрим сусідам, які допомогли нам у скрутні часи дровами та овочами.
Не могла не поцікавитися, як ладять під одним дахом три сім'ї.

- Тут є і плюси, і мінуси, - відповідає Олена. - Радію, коли всі мої дітки та онучата поряд. На очах зростають Даня, Артемій і Дашенька. Чим можемо, допомагаємо і сину з невісткою, і доньці з зятем. Часто дружно збираємося за великим столом і весело відзначаємо свята. Коли, не дай Боже, хворіють діти.або ще щось стається, також намагаюся підставляти плече.

Неспокійно було на душі, коли діти у Києві працювали. За житло сплачували великі на той час гроші. Заробленого вистачало тільки на квартиру та харчі. Та, на щастя, все закінчилося, і тепер кожен має свою житлову площу та хорошу роботу. До речі, і донька, і син, і зять за фахом економісти. Невістка працює касиром у будівельній організації, колеги її вважають душею колективу.

- А негативний бік проживання всіх разом, - підтримує розмову Геннадій, - це те, що кожен член нашої родини особливий, має свій характер, переконання, вподобання... Тому інколи буває навіть важко, можемо й посваритися, але кожен із нас визнає свої помилки і стає мудрішим.

Окрім дев'яти членів родини Захваткіних, у їхньому обійсті мешкають персидський кіт Тотті та собака Дора. Про своїх улюбленців господарі розповідають із захопленням.

- Кіт - справжній мисливець, - каже Геннадій. - Полює на все, що рухається: мишей, кротів, птахів, ящірок, комах... А собака, який із нами у Киїнці живе з першого дня, взимку навіть катає дружину і онуків на санчатах.

А це останнім часом Олена все частіше просить, щоб сарайчик збудував. У неї є мрія - тримати в господарстві курочок та півника, а птахів щоб було семеро, адже слово сім означає сім'я.

Колись моя друга половина про господарство ніколи не думала. За молодих літ стала кандидатом у майстри спорту з лиж, професійно захоплювалася веслуванням на байдарках. І навіть була депутатом районної ради у місті Києві, - пишається дружиною чоловік.

Тварини і їхні витівки

До Канади Геннадія Захваткіна запросила в гості рідна сестра. Людмила Ковтун - тренер із художньої гімнастики, живе у місті ІерліЙтон вже вісім років. Із нею сюди переїхала й донька з чоловіком та онука Лілія.
Марія, як і матір, працює тренером із художньої гімнастики. До речі, цьогоріч вона готувала збірну Канади з цього виду спорту до Олімпійських ігор у Лондоні. Кирило - баскетболіст. Свого часу він грав за відомі баскетбольні клуби України, Німеччини та Болгарії. Нині він залюбки тренує молодь і виховує важких підлітків у школі.

За словами Геннадія, жити у Канаді їм дуже подобається. У дивовижних парках та лісах живуть коричневі, сірі, чорні та білі ведмеді, бізони, вовки, рисі, пуми, олені, карібу {рідкісний північний олень), лосі, бобри. А також багато видів птахів, серед яких велика синя чапля, канадська гуска. У країні збереглися вимираючі види тварин - східний вовк, бура сова, кит- білуга. У річках та озерах є різні види риби - чавича, кета, горбуша, палтус, тріска, оселедець.

- На території Канади 39 національних парків, 145 - національно-історичних зон. Тут унікальний тваринний і рослинний світ. Можна побачити червоний кедр, білу сосну, білу і чорну ялини, цукровий клен... Клімат переважно субарктичний. Середня температура січня від -35 °С на півночі до +4 °С на півдні Тихоокеанського узбережжя. А середня температура липня - 21 °С вище нуля на півдні до +4 °С на островах Канадського арктичного архіпелагу, - із захопленням розповідає Геннадій. - Звірів у Канаді дуже люблять і бережуть.

Хоча нещодавно стався прикрий випадок, коли обурилося майже все населення країни: якось на дитячий майданчик забрів ведмідь. Діти і батьки швидко розбіглися, а поліцейський задля безпеки людей миттєво вистрілив у тварину. До речі, ведмежі хутро, м'ясо та жир використали з користю.

На озері Онтаріо можна побачити багато гусей та лебедів. Якщо хтось забажає взяти шефство над птахом, варто лише почепити йому на ніжку ярличок із прізвищем піклувальника.

- Яким було моє здивування, коли просто на узбіччі тротуару побачив лебідку, яка висиджувала яйця, - згадує чоловік. - З рук годував білочок та борсуків, які спокійнісінько гуляли містом...

Біля ґанку сусідка моєї племінниці Марії посадила сортові тюльпани. З нетерпінням жінка чекала, коли квіти розпустяться. Але сталося це не там, де вона очікувала, а поряд із вікном моєї родички. Виявляється, спритна білочка пересадила цибулинки квітів у інше місце... А Марії ще довго було незручно перед сусідкою за витівки хвостатої.

За словами Геннадія Захваткіна, природа у Канаді живе самостійно і помирає також. Скрізь у парках та скверах збудовано спеціальні помости. Люди не ходять по землі, так як ми в Україні чи ще деінде. Завдяки таким дерев'яним доріжкам канадці не втручаються в природні процеси і не завдають шкоди навколишньому середовищу.

Дивовижні сафарі та Ніагара

Сорок неповторних днів у Канаді запам'яталися Захваткіну на все життя. Майже дві години я лише переглядала фотографії. Яскраві, захоплюючі, не схожі одна на одну... Оце б і собі побувати у сафарі-парку, відвідати оздоровчі, спортивні та культурні центри, яких у Канаді дуже багато, музей старовинних літаків. Побачити шестигодинне авіашоу, зіграти в казино, відвідати вишукані ресторани.

- Територією сафарі-парку ми їздили на автобусі. З вікна я фотографував велетенських  жирафів, могутніх левів, страусів, швидких мавпочок, які залазили на автомобілі відвідувачів. Дуже сподобалося шоу із слонами, які грали у футбол. А потім найбільший із них узяв хоботом пензля і фарбою розмальовував білу теніску. Коли майстер-клас слона завершився, футболку розіграли на аукціоні, до речі, стартова ціна такого ексклюзиву була сто п'ятдесят канадських доларів, - каже Геннадій.

Але найяскравішою екскурсією для українця стала поїздка до славнозвісного дива світу - Ніагарського водоспаду..

- Розташований він на кордоні Канади і США. Висота водоспаду становить близько п'ятдесяти метрів, - каже співрозмовник. - Спокійний, рівний і дуже сильний шум водоспаду чути аж за двадцять кілометрів навкруги.

Щодня його відвідують сотні туристів. Вони отримують спецодяг - поліетиленові плащі та гумове взуття, в якому спускаються в ліфті на платформу, звідки можна побачити всю красу водоспаду. Бажаючі можуть підійти до води дуже близько і, незважаючи на спецодяг, стають мокрими з голови до ніг.

Туристів також катають на човнику під падаючими струменями води. Поряд із причалом багато піни, але річка дуже чиста і прозора.

Неподалік канадської Підкови (назва одного з водоспадів) розташоване найвідо- міше казино в країні. Відкрили його понад п'ятнадцять років тому і витратили на будівництво силу силенну коштів! У розважальному центрі є три тисячі гральних автоматів та сто п'ятдесят гральних-сто- лів, десять ресторанів і навіть капличка для проведення церемонії одруження. А 36-повер- ховий хмарочос - це готель.

До речі, у казино я виграв тридцять доларів.

А ще Геннадій Захваткін разом із багатотисячною армією вболівальників бачив, як відчайдушний сміливець із Америки перейшов Ніагарський водоспад по канату. Канатоходець у сьомому поколінні Нік Валенда подолав 550 метрів тросу над прірвою. Кінці тросу були закріплені на території двох держав - США та Канади. І хоча
подібні трюки в обох країнах заборонені (попередні спроби перейти водоспад закінчувалися для сміливців в'язницею), для шестикратного рекордсмена Книги рекордів Гіннеса влада зняла це табу.

Волонтери і високо-оплачувані професії

Скрізь, де б не бував наш земляк, бачив волонтерів. Хлопці та дівчата безкоштовно працюють у лікарнях, школах, музеях, спортивних чи культурних закладах. Заробивши бали за добросовісну і неоплачувану роботу, вони мають більше можливостей із працевлаштуванням.

У школах дітям викладають упродовж року половину предметів англійською мовою, решту - французькою. Наступного навчального року - навпаки.

Найвищу заробітну плату отримують... педагоги та медики. Приміром, випускник педінституту, який має п'ятирічний стаж роботи у школі, отримує сто тисяч доларів на рік. А продукти у Канаді набагато дешевші ніж в Україні.

- Національні символи країни - бобер і кленовий листок. Коли жителі Європи близько чотирьохсот років тому почали приїжджати до Канади за хутром бобра для виготовлення шапок. У країні почала розвиватися торгівля, а бобра, як національного героя, офіційно визнали її символом. Канадський клен, маючи восени яскраве червоне листя, не залишає до такої краси нікого байдужим, тому не випадково жителі Канади увічнили кленовий листок на своєму прапорі.

P.S. Коли у Геннадія Захваткіна я брала інтерв'ю, вся родина з нетерпінням чекала на появу ще одного члена їхньої великої сім'ї. У доньки Олени та зятя Артема народилася дівчинка, яку щасливі батьки назвали Альоною. Вітаємо!









Лариса Галета, газета "Деснянка вільна" №71 (370) від 06.09.12

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.